Поняття, суть, функції та структурні елементи політичної системи. Становлення сучасної політичної системи Італії: змістовність та перспективи розвитку. Дослідження принципів організації влади, основних положень, ідей та суспільних характеристик Італії.
У науковій літературі побутують різні погляди, як на тлумачення поняття "політична система" суспільства, так і на сутність цього феномена. Система - одне з основних понять політології, яке дає змогу скласти уявлення про суспільство у вигляді його абстрактної, спрощеної моделі чи окремих елементів. Політична система суспільства - цілісна, інтегрована сукупність відносин влади, субєктів політики, державних та недержавних соціальних інститутів, структур і відносин, покликаних виконувати політичні функції щодо захисту, гармонізації інтересів соціальних угруповань, спільнот, суспільних груп, забезпечувати стабільність і соціальний порядок у життєдіяльності суспільства. Крім неї, у політичну систему суспільства входять законодавча, судова, виконавча системи, центральні, проміжні, місцеві системи управління (самоуправління), політичні партії, профспілки, асоціації, ініціативні групи, групи впливу й тиску, соціально-політичні рухи та інші обєднання, змістом діяльності яких є політичні процеси. Політична система Італії особлива тим, що вона є змагальною, а така політична система може добре функціонувати за умов стабільного суспільства як єдиного соціального організму.У політичній науці ця категорія покликана відобразити два моменти: з одного боку - цілісність політики як самостійної сфери суспільства, яка являє собою сукупність взаємодіючих елементів (держави, партій, лідерів, права і т. д.); з іншого боку, характер звязку політики із зовнішнім оточенням (економічною, соціальною, культурною сферою, іншими державами). Центральне становище політичної системи визначається організаційною та регулятивно-контрольною роллю самої політики. Тому в політичну систему включають не тільки політичні інститути, які безпосередньо й активно беруть участь у політиці (держава, партії, лідери і т. д.), а й економічні, соціальні, культурні інститути, традиції, цінності, норми, які мають політичне значення і впливають на політичний процес. Поняття "політичної системи" досліджував також Андреев С.С., який визначав політичну систему як сукупність інститутів, організацій, установ, що виконують функції субєкта політичної влади або функції субєкта боротьби проти нього. А саме: інвайроментальні (взаємозвязок середовища і системи); інституційні (організаційні властивості елементів системи - держава, партії, громадські організації, масові обєднання, які беруть участь у політичному житті); регулятивні (правові і політичні норми як нормативна основа діяльності інститутів системи); комунікативні (внутрішні системні властивості і звязки та відносини); функціональні (політичний режим і процес, що складається в результаті діяльності з елементів системи); культурно-творчі й ідеологічні (політична культура і свідомість); рольові (призначення політичної системи як цілого в суспільному житті окремої країни і на міжнародній арені, а також роль окремих елементів політичної системи).Інтерес спеціалістів, що присвячували свої праці історії і сучасному стану італійського політичного життя, так названої італійської аномалії (аномалії в порівнянні з іншими західними країнами) повоєнного періоду, залучали насамперед дві партії, що визначали протягом довгого часу ситуацію в країні-християнсько-демократична партія (ХДП) і Італійська комуністична партія (ІКП). Ще менше уваги приділялося іншим партіям, що постійно проводили своїх представників у парламент до початку 90-х років. Такі ж партії, як Італійська ліберальна партія (ІЛП), Італійська республіканська партія (ІРП), Італійська соціал-демократична партія (ІСДП) і інші малі партії, цікавили дослідників лише як субєкти для утворення правлячих коаліцій під егідою ХДП, що зберігала верховну владу в країні з кінця 40-х до початку 90-х років. Італійські комуністи, що встигнули реформувати свою партію і переглянути політичний курс, вийшли з цих іспитів, мабуть, із найменшими втратами серед усіх значних партій у країні. Але це сталося також тому, що його громадсько-політичний рух "Уперед, Італіє!" мало був схожий на політичну партію, а самого Берлусконі вважали новачком у політиці та не сприймали як самостійного кандидата.В науковій літературі існує багато теорій, які розглядають поняття "політична система" під тим чи іншим кутом зору. Алмондом моделей систем, в тому числі і політичних систем суспільства, полягає в тому, що їх можна використати як джерело концепцій і робочих моделей різних систем та ін. Якщо теоретичний підхід визначає політичну систему як теоретичний ідеальний компонент політичної сфери суспільства, що дає можливість зясувати і розкрити суть системних особливостей різних політичних явищ, подій, то реально-функціональний підхід визначає політичну систему як реальний складний механізм формування і функціонування владних відносин у суспільстві.
План
Зміст політичний суспільний влада італія
Вступ
Розділ 1. Політична система: суть та функції
Розділ 2. Становлення сучасної політичної системи Італії: змістовність та перспективи розвитку
Висновки
Список використаних джерел
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
