Політична психологія - Контрольная работа

План 1. Які є способи висування політичних лідерів та,чим вони відрізняються один від одного 2. Як виникають натовпи та які механізми забезпечують їх функціонування 3. Наведіть приклади НЛП- технології, яка може бути розрахована на масового споживача 4. С. Московічі та його розуміння масової психіки Література 1. Які є способи висування політичних лідерів та,чим вони відрізняються один від одного У системі діяльності вироблено три способи висування лідерів: боротьба в ієрархічній системі; заняття лідерської позиції за старшинством наступності, святості; вибори. Псевдогенез становлення типів буття, кожен з яких характеризується властивою йому особливістю: • природний - природною основою поведінки людини; • життєдіяльнісний - індивідуальною формою вияву потреб і мотивів людини, домінування виявляється у формі хто сильніший, той і має рацію; • соціодинамічний - поява в людини мети, групи у процесі узгодження й подолання конфліктної взаємодії, спричиненої різними потребами людей у їхній життєдіяльності; спостерігається первинне відчуження мети, нормуються процеси взаємодії; дотримання норми дає змогу досягати мети незалежно від середовища й складних обставин; чиниться втручання в чуже життя в межах домовленості: узгодження персоніфіковане й не передбачає делегування повноважень й включення критеріїв; рішення приймається за змістом, а не за значенням; • соціокультурний - залучення критеріїв у процесі узгодження й корекції спільної діяльності; виникають вищі складові, перехід до керівництва на основі ідеалів, цінностей (мотиви перетворюються в ідеали, а потреби - у цінності); виділяється цільовий Я-образ, вмикаються механізми свідомості, самосвідомості, волі й самовизначення, що дає змогу втримувати образ мети при її досягненні; є можливість домінування, захоплення, переконання партнерів у процесі критеріально забезпеченої комунікації, примусу до адекватності, надається особливе значення критеріям узгодження; • діяльнісний - використання механізмів, спричинених соціокультурною динамікою й підпорядкованих нормам перетворення чого-небудь; прояв лідерської позиції й управлінського типу діяльності уможливлює реалізацію органі­заційної функції; людина в позиції керівника відходить від логіки узгодження соціодинамічного й соціокультурного типів; нові норми для керівника й виконавців дають можливість лідерові виявитися; керівник відповідає вимогам діяльності; лідер зявляється, якщо через субєктивну включеність самовизначається на користь логіки діяльності; самовизначення лідера базується на основі соціокультурної і культурної самовизначеності; • культурний - відповідне самовизначення лідера, коли його світогляд позначений цілісним самовизначенням у країні, універсумі, системі цінностей, ідеалів в управлінській ієрархії; використовується культура мислення рефлексивного типу, апарат організованого й організуючого мислення з урахуванням логічних форм; реальність сприймається через різні рівні абстрактності, інтегральні погляди, що змістовно відповідають суті буття, онтології; професіоналізм повязаний із культурою мислення, а дії набувають невипадкового характеру; • духовний - пірамідальність мислення людини, коли на вершині розміщено універсальні, важливі для онтології суспільства, культури цінності, а в бачення суті буття уплетено мудрість; рефлексивна самоорганізація здійснюється у використанні онтології, а встановлення мети базується на законах того буття, де перебуває людина; рівень якості рефлексії залежить від критеріального забезпечення. Наприклад, якщо послідовники лідера перебувають у соціодинаміці, а лідер - у соціокультурній динаміці, то він надає значеня критеріям, а вони (послідовники) перебувають в іншій логіці дій.