Політична поведінка як феномен суспільного життя: теоретико-методологічні проблеми - Автореферат

Національний педагогічний університет імені М.П. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора політичних наукЗахист відбудеться "24" вересня 2010 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.12 Національного педагогічного університету імені М.П. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П. У дисертації викладено теоретичні та методологічні проблеми дослідження явища політичної поведінки як важливої складової політичної культури суспільства. Показано взаємодію обєктивних і субєктивних, інституціональних, ціннісних та особистісних чинників політичної поведінки. Ключові слова: політична поведінка, політичний біхевіоризм, системний біхевіоризм, політична діяльність, політична участь, політичне відчуження, система детермінант політичної поведінки, структура політичної поведінки, класифікація політичної поведінки.Отже, цілком закономірно, що сучасні соціально-гуманітарні науки (з погляду і культурологічного, й онтологічного) базовим складником і показником культури всього суспільства та будь-якого окремо взятого соціального субєкта називають його поведінку, у випадку політичної культури - політичну поведінку. У політичному та соціологічному аспектах політична поведінка постає одним з найочевидніших та водночас найскладніших явищ суспільного життя. Найскладніших же тому, що це поняття характеризує все різноманіття реакцій (відгуків) на функціонування політичної системи, сукупність будь-яких форм взаємодій політичних субєктів - і з приводу безпосереднього здійснення влади на професійному рівні, і лише як вплив на її утворення та діяльність, і навіть у ситуаціях очевидного і тривалого відсторонення деяких громадян від сфери політичного. Останніми роками окремі практичні та методологічні аспекти політичної поведінки розробляють українські дослідники: О. Мета дослідження полягає у встановленні теоретичних та методологічних особливостей і засад, які необхідно враховувати при вивченні явища політичної поведінки, а також у визначенні місця поведінкової проблематики в загальному предметі політології та специфічних рис політичної поведінки з погляду різних рівнів і форм політичної субєктності.Перший розділ - "Політична поведінка як поняття й предмет дослідження політичної науки" - присвячено історіографії поведінкового напряму в політології та дослідженню методологічної ролі поняття "політична поведінка" в системі категорій політичної науки. "Політична поведінка" як інтеграційна категорія політичної науки" - містить порівняльний аналіз поняття "політична поведінка" та споріднених з ним - "політична участь", "політична діяльність", "політична активність", "політичне функціонування", "антиучасть" тощо. Усунення вищезазначених суперечностей можливе на основі нового методологічного підходу, який поступово посилюється в політологічній літературі - стає помітним визнання за поняттям "політична поведінка" ролі обєднавчої, родової категорії, що охоплює поняття і політичної діяльності, і політичної участі. Поняття "політична еліта" аж ніяк не належить до нейтрально-описових термінів суспільствознавства, оскільки в першу чергу потрібно орієнтуватися на те, що: 1) тільки політичні еліти можуть сформулювати філософію цінностей суспільного розвитку, донести її до масової свідомості, виступити стратегічним керівником, з діяльністю якого громадяни завжди (навіть у періоди розчарувань в окремих політиках) повязують свої найбільші очікування. У руслі проблематики політичної поведінки часто вживаються такі поняття: "масова поведінка", "поведінка маси (мас, натовпу, юрби)", "масові рухи", "масові форми політичної поведінки (участі)", "масова політична участь", "масові публічні акції (виступи, дії, заходи)", "масові безлади (заворушення)" тощо.Це, своєю чергою, орієнтує на розробку чітких теоретико-методологічних засад вивчення політичної поведінки, на пошук загальної, але гнучкої у використанні методики, придатної для вирішення завдань поведінкових досліджень незалежно від їх масштабу, особливостей субєкта поведінки, тривалості процесу та характеру досліджуваних подій. Класичний біхевіоризм та його модифікації - необіхевіоризм, радикальний біхевіоризм, постбіхевіоризм - створили деякі важливі засади методики вивчення політичної поведінки та досягли дуже вагомих наукових результатів у розумінні реальної поведінки політичних субєктів, у першу чергу виборців. Її основними елементами є такі поняття: "функціональні рівні політичної поведінки"; "структура політичної поведінки"; "детермінанти політичної поведінки"; "універсальна методика класифікації політичної поведінки (рівні, види, форми, типи)"; "закономірності функціонування політичної поведінки в контексті системних звязків". У цьому плані науковий аналіз має бути ко

Основний зміст дисертації