Політична освіта як засіб формування політичної культури та чинник політичного процесу - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИАВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук Науковий консультант доктор історичних наук, професор БАГМЕТ Михайло Олександрович, Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Офіційні опоненти: доктор історичних наук МАЙБОРОДА Олександр Микитович, Інститут політичних етнонаціональних досліджень НАН України, завідувач відділу етнополітології доктор політичних наук, професор НАУМКІНА Світлана Михайлівна, Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. Ушинського, завідувач кафедри політичних наук доктор філософських наук КУШЕРЕЦЬ Василь Іванович, Всеукраїнське товариство “Знання” України, голова правління Захист відбудеться 20 вересня 2005 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.181.01 в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень НАН України за адресою: 01011, м.Актуальність теми дослідження підсилюється тим фактом, що політичні знання особливо необхідні громадянам які діють в демократичному суспільстві, оскільки, вони неминуче повинні взаємодіяти між собою і державою як активні субєкти політичного процесу. Обраний напрямок дослідження повязаний із розробкою планової наукової теми “Політичні, соціально-економічні та етнонаціональні процеси та внесок визначних громадсько-політичних діячів у їх розвиток в південному регіоні України”, яка здійснюється кафедрою політичних наук та Центром політичних досліджень Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили, одним із виконавців якої є дисертант (державний реєстраційний номер 0103U004001). Мета даного дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб у контексті сучасних політичних і соціально-економічних процесів виявити роль політичної освіти як фактора, що забезпечує стабільність, стійкість і відтворюваність політичного процесу та формулювання концепції політичної освіти у перехідний період і на перспективу. показати зміну поглядів на політичну освіту в переломні моменти політичного життя різних суспільств - в період кризи полісу, становлення християнського середньовіччя і реформації, добу просвітництва, розвитку буржуазних відносин та в період посттоталітарної Європи; У дослідженні при вивченні таких феноменів як “політичний процес”, “влада”, “громадянин” та базових понять типу “політична соціалізація”, “громадянська освіта і виховання”, “політична індоктринація” автор спирався на політико-культурологічний, онтологічний та аналітичний підходи.У першому розділі „Теоретичні та методологічні засади дослідження взаємозвязку політичного процесу з станом поширення політичних знань” на основі характеристики джерельної бази дисертаційної роботи, розкривається ступінь розробленості проблеми, відстежується еволюція поглядів на звязки системи поширення політичних знань з політичним процесом, аналізуються питання концептуальних основ та наукових підходів дисертаційного дослідження. „Стан наукової розробки проблем політичної освіти та джерельна база дослідження” відзначено, що до числа перших суто наукових досліджень, в яких розглядається динаміка політичного світу і його звязок з політико-культурними чинниками, відноситься “Старий порядок і революція” Алексіса де Токвіля. Методологічна значимість даної роботи полягає в тому, що в цій роботі показана політична динаміка, яка повязана з політичною освітою як внутрішнім фактором змін “старого порядку”. У значній мірі, дані роботи характеризують процеси, які відбуваються в демократичних та перехідних системах та відображають загальні тенденції нашого часу й інтерес до неї політології. У підсумку слід зазначити, що в цілому роботи, в яких політичний процес і політична освіта були б інтегрально звязані в єдину концепцію, практично відсутні.Разом з тим, в цей період відбувається ще одна важлива трансформація - соціальне поглинається політикою. Практично є всі підстави твердити, що з перших років становлення радянської влади в Україні склалася достатньо потужна система політичної освіти, головним завданням якої стало за всяких обставин і всяких умов пропагувати комунізм. До цього періоду необхідно звертатися і тому, що ігнорування чи формальне ставлення до політичної освіти стало однією з причин, що породила фатальні наслідки для окремих країн, Європи і світу. В роботі звертається увага на те, що в рамках “першої хвилі” початкова спроба будувати політичну освіту на безжиттєвих онтологічних схемах і піднесених ідеалах, в міру розвитку суспільства і політичних відносин, все більше суперечила реальним політичним процесам XX століття. Він показує, що при твердій установці на те, що предмет „політична освіта” відіграє важливу роль у політичній соціалізації, у становленні і збереженні демократичного суспільства, амплітуда коливання інтересу до нього, а рівно і місце в освітньому процесі неоднакова для різних країн Європи.

Основний зміст дисертації