Політична опозиція в Україні та Республіці Польща в умовах демократичної трансформації: порівняльний аналіз - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наукНауковий керівник - доктор політичних наук, професор ГОРБАТЕНКО Володимир Павлович, Інститут держави і права ім. Офіційні опоненти: доктор політичних наук РОЗУМНИЙ Максим Миколайович, Кабінет Міністрів України, радник віце-премєр-міністра України кандидат політичних наук БУЛЬБЕНЮК Світлана Степанівна, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, доцент кафедри політології та соціології Захист відбудеться «12 » грудня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) політичних наук в Інституті держави і права ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права ім.Як доводить практика, поряд з виконанням позитивних функцій в суспільстві, опозиція за певних умов може бути дестабілізатором політичної ситуації в державі. Тому, крім теоретичних питань, потрібно досліджувати реальний вплив політичної опозиції на перебіг політичних процесів у різних державах - насамперед тих, що утворилися на постсоціалістичному просторі. В цьому контексті цікавим і корисним для України є досвід Республіки Польща - першої серед держав Центрально-Східної Європи, в якій сформувалася і активно діяла політична опозиція. Відповідно, дослідження діяльності політичної опозиції у двох державах не просто додасть знань про іншу державу, а й дозволить виявити особливості, наслідки діяльності опозиції, залежно від форм та законодавчого закріплення цього важливого інституту. Більше того, досліджуючи різноманітну практику діяльності політичної опозиції в Україні та Польщі, можна виявити певні закономірності її впливу на розвиток політичної системи і розробити рекомендації щодо ефективності функціонування даного інституту.«Сутність політичної опозиції та правові засади її діяльності в Україні та Республіці Польща» складається з двох підрозділів і присвячений дослідженню поняття політичної опозиції, її типологічним характеристикам та порівняльному аналізу правових засад діяльності політичної опозиції в умовах демократичної трансформації в Україні та Республіці Польща. «Основні напрями дослідження та типологічні характеристики політичної опозиції» проаналізовано основні підходи до визначення поняття «політична опозиція». В Україні право на існування політичної опозиції випливає з Конституції України, Закону України «Про політичні партії», Закону України «Про Комітети Верховної Ради України», Закону України «Про статус народного депутата», Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Регламенту Верховної Ради України. «Досвід інституціоналізації політичної опозиції в Україні та Республіці Польща» містить два підрозділи та присвячується функціонуванню інституту політичної опозиції в контексті демократичної трансформації української та польської політичних систем. «Порівняння умов і характеру діяльності української та польської позапарламентської опозиції» здійснено синхронний порівняльний аналіз становлення позапарламентської опозиції в Україні та Республіці Польща на початку демократичної трансформації, а також діахронний порівняльний аналіз позапарламентської опозиції в Республіці Польща, очолюваної профспілкою «Солідарність» (1989 р.), та в Україні, очолюваної Блоком Віктора Ющенка «Наша Україна» (2004 р.).У Висновках подано теоретичні узагальнення щодо функціонування інституту політичної опозиції в Україні та Республіці Польща, сформульовано практичні рекомендації. На основі порівняльного аналізу становлення і функціонування політичної опозиції в Україні та Республіці Польща, автор визначив, що її субєктами в умовах демократичної трансформації є політичні сили. Порівняльний аналіз правових засад діяльності політичної опозиції в Україні та Республіці Польща доводить, що в умовах демократичної трансформації крім вдалого законодавства велике значення має ставлення влади до опозиції і їх взаємодія. Аналіз діяльності парламентської більшості і опозиції в Україні та Республіці Польща свідчить, що парламент штучно розділений і тому в жодному випадку не можна окремим законом врегульовувати статус парламентської опозиції, який тільки посилить хаос. Причинами становлення позапарламентських опозицій в цих державах були неможливість демократичної ротації влади (кінець 80-х років ХХ ст. в Україні та Республіці Польща), ігнорування владою прав опозиції і неналежна їх взаємодія (2004 р. в Україні).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Висновках подано теоретичні узагальнення щодо функціонування інституту політичної опозиції в Україні та Республіці Польща, сформульовано практичні рекомендації. Основні результати дослідження зводяться до наступних положень: Систематизовано основні наукові підходи до розуміння поняття «політична опозиція» в рамках інституціонального підходу. Зясовано, що одні дослідники розглядають політичну опозицію як інститут сталого демократичного суспільства, тому ототожнюють її із парламентською. Другі - досліджуючи феномен політичної опозиції, яка може існувати при авторитарному і демократичному режимах, крім політичних сил, також зараховують до її субєктів громадські сили. І, треті, вважають, що субєктами політичної опозиції можуть бути лише політичні сили. На основі порівняльного аналізу становлення і функціонування політичної опозиції в Україні та Республіці Польща, автор визначив, що її субєктами в умовах демократичної трансформації є політичні сили. Громадські сили (громадські рухи, обєднання, групи громадян) інколи підтримують дії політичної опозиції. Діяльність організованих громадських сил, які не задоволені діяльністю влади, означає існування громадської опозиції. Однак, остання формується для вирішення певного конкретного питання, її не цікавить політика, і вона не має на меті отримати владу.

Порівняльний аналіз правових засад діяльності політичної опозиції в Україні та Республіці Польща доводить, що в умовах демократичної трансформації крім вдалого законодавства велике значення має ставлення влади до опозиції і їх взаємодія. Аналіз діяльності парламентської більшості і опозиції в Україні та Республіці Польща свідчить, що парламент штучно розділений і тому в жодному випадку не можна окремим законом врегульовувати статус парламентської опозиції, який тільки посилить хаос. Потрібно зафіксувати права та обовязки парламентської меншості у Регламенті Верховної Ради України.

Дослідження становлення позапарламентської опозиції у двох державах доводить, що тільки добре організована позапарламентська опозиція, з підтримкою значної частини суспільства, здатна змінити режим або замінити правлячу еліту. Мета її діяльності і безпосередні дії повинні бути обґрунтованими для населення. Причинами становлення позапарламентських опозицій в цих державах були неможливість демократичної ротації влади (кінець 80-х років ХХ ст. в Україні та Республіці Польща), ігнорування владою прав опозиції і неналежна їх взаємодія (2004 р. в Україні). Причинами масової підтримки громадянами дій політичної опозиції є довготривале порушення прав людини та ігнорування інтересів людей. Події 1989 р. у Республіці Польща та 2004 р. в Україні змінили суспільну свідомість. По-перше, влада зрозуміла, що ігнорувати думки і потреби суспільства не варто, оскільки опозиція тільки тоді має реальну силу, коли її підтримує більшість електорату. Зрозуміло, що незадоволені діями влади завжди існують, але якщо це більша половина суспільства, то владу буде змінено. Влада сама надає такий шанс опозиції. По-друге, звичайні громадяни повірили, що вони можуть впливати на політику держави. Без масової підтримки населення навряд чи вимоги позапарламентської опозиції були б почуті.

Прийнята в українському суспільстві думка, про те, що польська еліта більш цивілізовано вирішує проблемні питання, на сьогодні не відповідає дійсності. Розвиток демократичних процесів в Республіці Польща був випереджаючим лише на початку її трансформації. Сьогодні в Україні та Республіці Польща існують схожі проблеми функціонування політичної системи. Порівнявши формування парламентської більшості і парламентської опозиції в Республіці Польща в 2005 р. та в Україні в 2006 р., ми знаходимо однакові причини проведення в 2007 р. дострокових виборів. Зясовано, що такі проблеми, як особисті амбіції політиків при вирішенні загальнонаціональних питань, перевага особистих інтересів над інтересами суспільства, компроміс політичних сил на основі поділу посад, програмні розбіжності зникають, якщо передбачається вигода для конкретних осіб від певних домовленостей і зявляються, якщо не враховані інтереси основних представників - це проблеми посткомуністичних суспільств.

Досвід Республіки Польща та України дає підстави зробити висновок, що перенесена політична модель не дає позитивних результатів для розвитку наших держав. Якби можна було удосконалити виборчу, партійну системи, то ми вважаємо, що в Республіці Польща протягом 20 років це було б зроблено. У західних країнах демократичні інститути, принципи та норми утверджувалися поступово, протягом двох останніх століть вони виборювалися суспільством у держави. У наших державах трансформація відбувається у всіх сферах одночасно, в той час як жити в умовах демократії суспільство не вміє. Парламентська демократія може стабільно функціонувати за наявності сильних політичних партій і вкоріненої в суспільстві політичної культури заснованої на компромісі та згоді. Такі чинники відсутні в Україні. Побудова демократичної держави неможлива без урахування такого фактору як політична культура. Аналіз діяльність політичної опозиції в Україні та Республіці Польща, її взаємодії із владою засвідчує, що від рівня політичної культури та свідомості залежить напрям розвитку політичного процесу.

За останні роки дії парламентських опозицій в Україні та Республіці Польща свідчать, що основним критерієм опозиційності є особиста неприязнь лідерів політичних сил або кількість отриманих посад. Якщо одна з конкурентних політичних сил в більшості, то інша обовязково в опозиції, причому майже по всіх питаннях. Можна зважити на те, що програми партій і їх напрями розвитку суспільства відомі наперед, тому опозиція критикує одразу всі намагання парламентської більшості. Насправді, кожна політична сила має раціональне зерно в своїх діях і опозиція повинна оцінювати діяльність влади та парламентської більшості по кожному окремому питанню, а не повністю заперечувати все, що вони пропонують. Бути в опозиції не означає, що не треба нічого робити і не давати працювати іншим. Основним критерієм повинна бути максимальна користь для суспільства.

В обох державах програми партій не є показником їх діяльності. По-перше, більше ніж на половину пунктів програми співпадають. Це стосується загальнодемократичних цінностей. По-друге, методи досягнення навіть однакових цілей можуть бути різними. Тому на нашу думку, парламентська опозиція повинна формуватися не після створення парламентської більшості і уряду, а після затвердження Програми діяльності Кабінету Міністрів України, яка є більш конкретною на відміну від декларативної програми політичної сили. Крім того, така програма - це вже узгоджена позиція декількох політичних сил, тобто парламентської більшості. Ще одним дуже важливим моментом, є те, що програма діяльності уряду повинна бути складовою загальнодержавної програми розвитку суспільства, яка не повинна змінюватися після кожних виборів, після зміни уряду. Стратегічні пріоритети повинні бути визначені хоча б на 10 років. Всі політичні сили, які з початку незалежності мали своїх представників у Верховній Раді України, повинні зібратися із своїми пропозиціями (попередньо вивчивши потреби і бажання своїх виборців) і виробити загальнодержавну стратегію розвитку. А потім організувати загальнонародне обговорення. Адже, найважливішим моментом демократичного режиму є знаходження компромісу, досягнення консенсусу. Ідеальним варіантом мала б стати згадана вище загальнодержавна програма розвитку суспільства, яка протягом тривалого часу лише б трохи коригувалася. А позапарламентська і парламентська опозиція повинна формуватися як альтернативна політична сила, яка постійно слідкує за діями влади, виявляє її помилки і здатна в будь-який час замінити владну команду.

1. Кукуруз О. Діяльність політичної опозиції в Польщі та Україні в умовах переходу від тоталітаризму до демократії / О. Кукуруз // Нова парадигма : журнал наукових праць / [гол. ред. В. П. Бех]. - К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2005. - Вип. 42. - С. 126-135.

2. Кукуруз О. В. Влада та опозиція в умовах демократизації українського суспільства / О. В. Кукуруз // Держава і право : зб. наук. праць. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2007. - Вип. 37. - С. 733-739.

3. Кукуруз О. В. Формування парламентської більшості та опозиції в Україні та Республіці Польща / О. В. Кукуруз // Політологічний вісник: Зб. наук. праць. - 2007. - Вип. 29. - С. 128-139.

4. Кукуруз О. В. Взаємодія політичної опозиції і громадянського суспільства в Україні та Республіці Польща / О. В. Кукуруз // Вісник державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. - 2008. - № 3. - С. 121-125.

5. Кукуруз О. В. Досвід нормативно-правового забезпечення діяльності опозиції у країнах Європейського Союзу та напрями його реалізації в Україні / О. В. Кукуруз // Європейська інтеграція України: політико-правові проблеми: монографія / [за ред. В. П. Горбатенка]. - К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. - С. 205-215.

6. Кукуруз О. Масова підтримка політичної опозиції в Польщі та Україні: порівняльно-політологічний аналіз / О. Кукуруз // Генеза. - 2006. - № 1 (11). - С. 124-129.

7. Кукуруз О. В. Опозиція / О. В. Кукуруз // Великий енциклопедичний юридичний словник / [за ред. Ю. С. Шемшученка]. - К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007. - С. 564-565.

8. Кукуруз О. В. Регулювання політичних конфліктів / О. В. Кукуруз // Прикладна політологія: навч. посібник / [за ред. В. П. Горбатенка]. - К.: ВЦ «Академія», 2008. - С. 256-270.

9. Кукуруз О. В. Законодавче врегулювання статусу опозиції в Україні / О. В. Кукуруз : матеріали ІХ Всеукраїнської наук.-практ. конф. [«Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи»], (м. Тернопіль, 13 квітня 2007 р.). - Тернопіль : «Економічна думка», 2007. - Ч. 1. - С. 258-261.

10. Кукуруз О. В. Взаємодія влади й опозиції / О. В. Кукуруз : Всеукраїнська теоретична й наук.-практ. конф. з правознавства, політології та соціології [«Трансформація політичної системи: соціальні перетворення та законодавчий процес»], (м. Київ, 22 травня 2007 p.) // Віче. - 2007. - № 18 (207). - Спецвипуск. - Том IV. - С. 50-51.