"Політична олігархія" сучасної українскої держави - Курсовая работа

Розвиток будь-якої держави проходить низку етапів еволюції, що є обовязковим елементом становлення громадянського суспільства та формування чіткої громадянської позиції соціуму. Одним із таких етапів є панування олігархічного політичного режиму, коли влада належить не народові а певному колу заможних громадян, що виробляють ті політичні рішення, які є найбільш прийнятними для них. В умовах олігархічного режиму соціальні проблеми широких верств населення майже не вирішується, економічний розвиток країни спрямований на задоволення інтересів певних бізнес-еліт. Що ж стосується України то все частіше до влади приходять представники інтересів окремих олігархічних кланів, які нехтуючи суспільними інтересами лобіюють в неприкритій формі інтереси своїх протеже. проаналізувати особливості взаємодії суспільства і політики в олігархії;Термін „еліта” у перекладі з французької означає „кращий”, „вибраний”, „відібраний”. Залежно від функцій, які виконує еліта вона поділяється на економічну, господарську, духовно-інтелектуальну, політичну, інформаційну, військову, адміністративну тощо [2, c. Володарюючи еліта складається з таких елементів: економічна еліта - група людей, яка контролює головні економічні ресурси суспільства: великі власники, можновладці і провідні менеджери фінансово-промислових корпорацій тощо. Вплив на владу визначається концентрацією в її руках значної кількості засобів знищення і людей, готових за першим наказом їх використати, а також мірою мілітаризму самого суспільства; Опоненти такого підходу наголошують, що немає жодних підстав вважати політиків і вищих чиновників найкращою частиною суспільства; „дослідження політичної еліти показують, що це - часто цинічні, користолюбні люди, які не цураються ніяких засобів...” Справді, якщо вважають, що політика - брудна справа, то чи може заняття цією справою формувати кращих людей?Олігархія - політичний режим, за яким влада (політична, економічна та ін.) належить невеликій, закритій та тісно згуртованій групі осіб (наприклад - військових, великих власників, фінансистів тощо). Так само як мон(о)-архія - влада одного, поліархія - влада багатьох (форма роззосередженого правління, що забезпечує панування принципів плюралістичної демократії), оліг(о)-архія - це влада кількох, небагатьох. (Не виключаючи і різночитань: радянські ідеологи основну причину появи олігархії бачили у приватній власності, західні автори - в авторитарному характері режиму.) І це не дивно, оскільки поняття зявилося ще й Стародавньої Греції: olig - arcia влада небагатьох. Великий енциклопедичний словник, виданий ще в радянські часи, визначає олігархію як "режим, при якому політична влада належить вузькій групі найбагатших осіб". Проте трактування останнього поняття ("нечисленна група найбільших і найбагатших монополістів, що уособлюють панування фінансового капіталу") взагалі веде вбік від розуміння поняття "олігархія".Головним суспільним призначенням політики є порядкотворення - підтримання шляхом покладення ресурсів в інтересах всього суспільства таких моделей соціальної поведінки, які відповідають базовим політичним цінностям. Політика інтегрується до суспільства на трьох рівнях - рівні влади, політичної системи, соціального порядку. Політична система акумулює ресурси суспільства і докладає їх в інтересах цього суспільства (в інтересах «всіх», а не окремих соціальних груп або індивідів), керуючись трьома базовими цінностями політики: цінністю «безпеки», «добробуту», «справедливості». Політична система є посутньо розподільчою - вона не створює ресурси, а розподіляє їх/ Суспільство становить ресурсну базу політики (її системи). Виокремлюються свого роду історичні індекси встановлення олігархічного устрою як в окремих підсистемах транзитивного соціуму, так і його соціальній системі загалом: в економіці - це завершення так званої приватизації на користь невеликої соціальної групи, коли, фактично, «ламається хребет» суспільства і воно втрачає контроль над більшістю своїх ресурсів; в політиці - це встановлення парламентської республіки та запровадження пропорційної виборчої системи (оскільки олігархія є кланово-колегіальним устроєм, то «режим партій» пасує їй найкраще); в культурі - це остаточне укорінення (інституціоналізація та формування ресурсної бази) «масової поп-культури» і майже цілковите знецінення «вищих» цінностей.Від того, в чиїх руках перебуває влада й як вона в ті руки потрапила, залежить тип переходу й успіхи трансформації старого ладу на новий. В Україні трансформація відбувалася шляхом «вростання» старих еліт (партійної номенклатури і «червоного» директорату) у нові відносини при невирішеності проблеми передачі влади (хоча б тимчасової) в руки нових політичних сил, при несформованості цих останніх і чим далі, тим більшій їх розпорошеності поміж різних партій та груп інтересів. Отже, причиною нереформаторської поведінки владної еліти в Україні була саме якість цієї еліти, її, склад і джерела формування. Найуживаніші нині в Україні слова «олігархи», «о

ПЛАН

ВСТУП

1. СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ОЛІГАРХІЇ ЯК ПРОШАРКУ ВІТЧИЗНЯНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЕЛІТИ

1.1 Поняття еліт та сучасна елітарна теорія

1.2 Поняття олігархії, її ознаки та механізми взаємодії

1.3 Суспільство і політика за умов олігархії

2. СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ ОЛІГАРХІЇ В УКРАЇНІ

2.1 Феномен української олігархії

2.2 Олігархічні групи та представництво їх інтересів

3. ЛЕГАЛІЗАЦІЯ ІНСТИТУТУ ЛОБІЗМУ ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ В УКРАЇНІ ЯК СТРИМУЮЧИЙ ФАКТОР ВПЛИВУ ОЛІГАРХІЙ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ