Визначення поняття, структури та типології політичної культури. Політична соціалізація як політико-культурний процес, її сутність, детермінанти та основні етапи. Домінанти та регіональні відмінності політичної культури посткомуністичної України.
Залучення соціальних груп та індивідів у політику обумовлено їх прагненням реалізувати свої соціально значущі інтереси. Пояснювальні можливості політичної культури визначаються багатозначністю і багатогранністю її вимірів. Політична культура являє собою сукупність цінностей, установок, переконань, орієнтацій і висловлюють їх символів ,які є загальноприйнятими і служать упорядкування політичного досвіду і регулювання політичної поведінки всіх членів суспільства. Таким чином, політична культура, відображаючи політичну та юридичну компетентність громадян, громадських і політичних діячів та їх політичну поведінку, має великий вплив на формування і функціонування політичних і державних інститутів, додає значимість політичних процесів, визначає характер взаємозвязку держави і громадянського суспільства. Діттмер): політичній культурі приписується все, що відбувається в політиці.Термін «політична культура» був упроваджений в науковий обіг у XVIII ст. німецьким філософом Іоганом Готфрідом Гердером (1744-1803). Опрацьовуючи теорію політичних систем, представники біхевіоральної школи першими підкреслили, що політичні системи відрізняються одна від одної не тільки правовими нормами та інституційною структурою, але й культурою. Класичне визначення поняття "політична культура” було дано Габріелем А. Дослідження привели політологів до висновку, що як соціальний феномен політична культура має подвійну сутність, бо вона являє собою, з одного боку, субсистему політичної системи суспільства, а з другого боку, субсистему його загальної культурної системи. По-третє, поняття "політична культура” відбиває не просто сукупність політичних стереотипів суспільства, а типовий комплекс ідеальних уявлень про політику, який увіймає в себе розуміння того, якою повинна бути політична система, як вона має функціонувати.У вітчизняній політології до найбільш розповсюджених структурних компонентів політичної культури відносять елементи політичної свідомості, світогляду, уявлень, установок, ціннісних орієнтацій, політичну участь, поведінський аспект. У складній структурі політичної культури можна умовно вирізнити два основних компоненти: культуру політичної свідомості та культуру політичної поведінки. Культура політичної свідомості являє собою типовий для тієї або іншої соціальної спільноти комплекс політичних уявлень, цінностей, переконань, традицій, установок та орієнтацій, які є включеними в політичну діяльність. Важливу роль у формуванні політичних переконань грають політичні цінності - моральні принципи, норми і ідеали політичного життя, що мають значення для окремих індивідів та соціальних груп. Стійкість політичній свідомості надають політичні традиції - нормативні зразки політичної поведінки, які історично склалися, передаються з генерації в генерацію та збігаються на протязі тривалого часу.Парафіяльна культура характеризується індиферентним або негативним ставленням членів суспільства до політичної влади взагалі, відсутністю інтересу до політики та, внаслідок цього, небажанням брати в ній особисту участь. Підданська культура характеризується відсутністю інтересу до участі в політиці, пасивним ставленням до влади. Учасницька культура характеризується великим або значним інтересом громадян до політики, активним ставленням до політичної влади, готовністю брати особисту участь у політичному житті. Відбиваючи історичний аспект формування політичної культури сучасних суспільств, вона в той же час не враховувала багатьох інших істотних моментів політико-культурного феномену. Хоча члени авторитарних систем можуть виявляти самостійну активність у різних сферах суспільного життя (економіці, культурі тощо), але це обходить політику.На різних ступенях свого розвитку політична культура суспільства виконує одну з найважливіших своїх функцій політичну соціалізацію. Інакше кажучи, входження людини до політики, її підготовка та включення у відносини влади. В свою чергу, політична соціалізація забезпечує відтворення існуючої політичної культури, спадкоємність політичного розвитку суспільства. Політична соціалізація дає змогу особистості орієнтуватися в політичному просторі, брати участь у політичній взаємодії. Таким чином, навчаючись любити чи ненавидіти різні політичні образи, дитина ідеалізує політику.Політична соціалізація здійснюється протягом усього життя людини. У залежності від відношення індивіда до політичного процесу (особиста участь чи неучасть) зазвичай виділяють три основних етапи політичної соціалізації особистості. У цьому віці інформацію про політику дитина отримує переважно від батьків. На другій стадії політична влада асоціюється у свідомості дитини через фігури як великих політичних лідерів загальнонаціонального масштабу (президент, премєр-міністр, лідери найбільших політичних партій), так і осіб, що уособлюють владу в повсякденному житті (поліцейський).
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА ЯК СОЦІАЛЬНИЙ ФЕНОМЕН
1.1 ПОНЯТТЯ «ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА»
1.2 СТРУКТУРА ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
1.3 ТИПОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНИХ КУЛЬТУР
РОЗДІЛ 2. ПОЛІТИЧНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ ЯК ПОЛТИКОКУЛЬТУРНИЙ ПРОЦЕС
2.1 СУТНІСТЬ І ДЕТЕРМІНАНТИ ПОЛІТИЧНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ
2.2 ЕТАПИ ПОЛІТИЧНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ
РОЗДІЛ 3. ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
3.1 ДОМІНАНТИ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ПОСТКОМУНІСТИЧНОЇ УКРАЇНІ
3.2 РЕГІОНАЛЬНІ ВІДМІННОСТІ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ
ВИСНОВКИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
