Політична культура українського суспільства як чинник його демократизації - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наукРобота виконана на кафедрі міжнародної журналістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Хилько Микола Іванович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка професор кафедри політології філософського факультету Офіційні опоненти: доктор політичних наук, доцент Порфімович Ольга Леонідівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка Захист відбудеться «20» травня 2008 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.36 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, вул.У той же час, політична культура виконує такі важливі суспільно-значимі функції, як політична соціалізація, політична стабілізація, пізнавальна, забезпечення реалізації інтересів соціальних спільнот, комунікативна, прогностична функції. Зріла політична культура є передумовою побудови громадянського суспільства, реальної участі широких верств населення в процесах організації суспільства. Для розуміння цього важливим є передусім аналіз історично-ментальних передумов формування політичної культури українського суспільства, сучасного стану політичної культури українського суспільства, здобутків і проблем демократизації України, перспектив і напрямків формування зрілої політичної культури українського суспільства, взаємоповязаність та взаємозалежність процесів демократизації і формування політичної культури, визначення перспектив і напрямків формування зрілої політичної культури українського суспільства як чинника демократизації суспільства. дослідити сучасний стан політичної культури українського суспільства; Узагальнюючи підходи вітчизняних і зарубіжних дослідників, запропоновано авторську інтерпретацію поняття "політична культура", як сукупність політичних цінностей, норм, орієнтацій та способів поведінки громадян стосовно політики в цілому, політичної системи, а також стосовно своєї ролі в цій системі. політична культура ментальна суспільствоУ першому розділі "Теоретико-методологічні засади дослідження політичної культури" проаналізовані існуючі концепції та виділені основні підходи щодо розуміння і використання поняття "політична культура" та показано взаємозвязок таких складників структури політичної культури як політична свідомість, політична поведінка, політична ментальність Загалом же, виділилось три основні підходи: обєктивістський підхід (Р.Карр, М.Бернстайн, Р.Такер та ін.), де політична культура - це культура поведінки в політиці; субєктивістський підхід (М.Фуко, Ю.Хабермас та ін), де політична культура - це навязування індивіду політичних змістів і орієнтацій; конструкціоністський підхід (Г.Алмонд, С.Верба, С.Ліпсет, С.Вайт, Р.Лейн, Р.Інглехарт, В.Вільденбанд, М.Вебер, В.Дельтей, Ф.Ніцше, Т.Риккерт, П.Сорокін, А.Тойнбі, М.Шелер, О.Шпенглер, А.Панарин та ін.), який передбачає ціннісне розуміння політики і політичної культури. Сучасні вітчизняні дослідження феномену політичної культури можна класифікувати, залежно від підходів, які беруться за основу: на прихильників соціологічного аналізу сучасного стану політичної культури (Є.Головаха, Н.Паніна, Ю.Пахомов, М.Чурілов, І.Буров та ін.); дослідження взаємозвязків і взаємодії ментальності й політичної культури (Є.Бистрицький, В.Лісовий, В.Бебик, М.Головатий, В.Ребкало, О.Рудакевич та ін.); дослідження, що виходять із розуміння політичної культури як сфери взаємодії політики, культури, моралі, тобто як предмету політичної філософії чи політичної етики (В.Бех, О.Корнієвський, В.Кремень, Г.Колодка, Є.Комарова, Ф.Рудіч, М.Степико, М.Ходаківський та ін.). Узагальнюючи підходи вітчизняних і зарубіжних дослідників можна сказати, що політична культура - це сукупність політичних цінностей, норм і способів поведінки; це сукупність орієнтацій членів якогось суспільства по відношенню до політики в цілому, політичної системи, а також стосовно своєї ролі в цій системі; це вірування і уявлення, що впливають на поведінку людей в межах існуючих політичних інститутів, сукупність поширених фундаментальних, поведінкових, політичних цінностей, що поділяються членами суспільства. У політологічній науці також використовуються й інші методи типологізації політичної культури, зокрема: за субєктом розрізняють політичну культуру особи, соціальної спільноти, суспільства; за політичним режимом - демократична, авторитарна, тоталітарна політична культура; за ступенем консенсусу між членами суспільства щодо основних політичних цінностей, принципів і правил розрізняють інтегровану і фрагментарну політичні культури; за орієнтацією на засоби - реформістська, революційна, контрреволюційна, консервативна політична культура; за комунікативним критерієм - відкрита і закрита політична культура.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ