Політична комунікація в системі міжпартійних та внутрішньопартійних відносин в Україні - Автореферат

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА Автореферат на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наукРобота виконана на кафедрі політології філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка МОН України Романюк Анатолій Семенович, Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри політології Захист відбудеться "22" січня 2010 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.17 Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79000, м. З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: м.Отже, якщо до 2006 року партії значну роль відводили внутрішньопартійній комунікації та комунікації з виборцями, то, починаючи з 2006 року ці види комунікації зазнають суттєвих змін, в той же час зростає значення міжпартійної комунікації. Зросла роль внутрішньопартійної комунікації, зокрема, в таких напрямках як "партія - регіональна організація", "партія - місцева організація", "партія - кандидат", "кандидат - місцева організація", "кандидат - регіональна організація". Комунікація з виборцями активізується в період проведення виборчої кампанії, коли партія чи блок використовує всі можливі політичні технології (використання у передвиборчих програмах актуальних для виборців тем, популізм, маніпулювання громадською думкою, "чорний" піар) для отримання максимальної кількості голосів. В той же час більша увага приділяється внутрішньопартійній та міжпартійній комунікації, оскільки вибори за партійними списками вимагають формування чітко виваженої партійної політики на всіх рівнях від національного до місцевого, а формування парламентської та урядової більшості вимагає від партій вміння вести переговори та іти на компроміси для досягнення поставлених цілей і завдань, в основі яких лежать не лише потреби виборців, а й інтереси самої партії. Метою роботи є дослідження змісту та форм міжпартійної та внутрішньопартійної комунікації в українських партіях, що увійшли до складу Верховної Ради України V і VI скликань в результаті парламентських виборів 2006 і позачергових виборів 2007 років, проведених за пропорційною виборчою системою, оскільки саме ці партії є найактивнішими у міжвиборчий період і саме вони формують парламентську та урядову більшість.У "Вступі" обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету та завдання, обєкт і предмет дослідження, подано методологічну основу дослідження, сформульовано наукову новизну роботи, показано її звязок з науковими планами, визначено її теоретичне та практичне значення, висвітлено апробацію результатів дослідження, структуру та обсяг роботи. У першому розділі "Теоретико-методологічні засади аналізу політичної комунікації" здійснено аналіз основних публікацій на дану тему, систематизовано напрацювання, що стосуються політичної комунікації, визначено її особливості і критерії класифікації, акцентовано увагу на такому типі політичної комунікації як партійна комунікація, охарактеризовано три основних напрями партійної комунікації - міжпартійна, внутрішньопартійна та комунікація з виборцями, визначено чинники, що впливають на формат внутрішньопартійної комунікації, розглянуто основні форми міжпартійної комунікації. Підкреслено, що політична комунікація - це особливий тип комунікації, що характеризується наявністю сторін (якими можуть виступати виборці, громадяни, формальні і неформальні групи, обєднання громадян, громадські організації, обєднання і рухи, політичні партії, лобістські структури, органи державної влади і місцевого самоврядування, регіональні, міждержавні і міжнародні організації), що знаходяться у субєктно-субєктних відносинах, ініціюють передачу повідомлень, що містять політичну чи політично значиму інформацію, через засоби масової інформації, формальні і неформальні канали для досягнення певних політичних цілей і результатів. Зазначено, що партійна комунікація - це один з видів політичної комунікації, коли політична інформація циркулює всередині партії між її структурними елементами та членами, або ж з ініціативи партії передається особі, громадянину, групі, іншій партії, політичному актору чи політичному інституту. Показано відмінності між поняттями "партійна комунікація" та "комунікація в політичних партіях".Це процес, що відбувається між двома і більше сторонами (до яких відносять виборців, громадян, формальні і неформальні групи, обєднання громадян, громадські організації, обєднання і рухи, політичні партії, лобістські структури, органи державної влади і місцевого самоврядування, регіональні, міждержавні і міжнародні організації), між якими існують субєктно-субєктні відносини.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ