Політична етика у сучасних соціотрансформаційних процесах: український контекст - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ПОЛІТИЧНИХ І ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ імені І.Ф.Робота виконана в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. Науковий керівник доктор історичних наук, професор Майборода Олександр Микитович, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф. кандидат політичних наук, Кононенко Сергій Володимирович, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, завідувач відділу теорії міжнародних відносин. Захист відбудеться “15 травня” 2007 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.181.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) політичних наук при Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім.По-перше, в політико-практичному сенсі дослідження етичних факторів політики дає змогу віднаходити шляхи і створювати технології “помякшення” перебігу демократизації, зробити його водночас стабільнішим і гуманнішим. По-третє, в науково-теоретичному сенсі дослідження політичної етики в трансформаційному суспільстві сприяє формуванню окремої групи системних теоретичних уявлень, які інтерпретуватимуть соціальну трансформацію саме з погляду її морально-етичного аспекту. Тут можуть стати в нагоді й аналіз світового теоретичного доробку у галузі етики, і ретроспективний погляд на моральний клімат в українському суспільстві, і висвітлення сучасного досвіду політичної взаємодії крізь політико-етичну призму, з наголосом на цінностях відповідальності. Незважаючи на величезний обсяг досліджень, виконаних у міждисциплінарному просторі етики, політики і культури, політико-етичний контекст соціальних трансформацій в Україні залишається недостатньо розробленим. Роботу виконано в рамках планових НДР: “Етнополітичні відносини в умовах суспільної трансформації в Україні”: № державної реєстрації: 0102U002195; “Регіональні аспекти розвитку етнополітичної сфери в Україні у 1992-2007 рр.”: № державної реєстрації: 0105U000089.У першому розділі - “Сутність і структура політичної етики та її місце в суспільному житті” - дається теоретико-методологічне обґрунтування предметного поля політичної етики, розкривається її зміст і принципи, а також виокремлюються її основні суспільні функції. Базисом нашого теоретико-методологічного обґрунтування дослідження політичної етики, перш за все, стало розрізнення понять “політична етика” та “політична мораль”, що природнім чином випливає з дослідницької ситуації, яка склалася в сучасному філософському дискурсі. Нормативний підхід до визначення поняття політичної етики вбачає в ній частину практичної філософії, котра займається основними нормативними питаннями політики. Тобто, політична етика є ціннісною та нормативно-інституційованою структурою, яка через мережу дозволів і заборон регулює політичну поведінку субєктів політики. Проведений аналіз показав, що протистояння представників двох напрямів (реалізму та моралізму) в політико-етичній думці свідчить не лише про слабкі місця в цих підходах, але водночас і ускладнює обрання за еталон якоїсь однієї зі сторін: моралізмові бракує реалізму, що часто й призводить до моральної демагогії в політиці, у реалізмові іноді переважає відвертий цинізм (макіавелізм), що призводить до радикального розведення моралі і політики.Політична моральність слугує обєктивним джерелом та основою політичної етики, котра формується внаслідок нормативної артикуляції та інституційної структуризації першої. Оформлення політичної моральності у політичну етику може відбуватися на трьох базових рівнях: індивідуальному, корпоративному, загальносуспільному, що дає змогу виокремлювати три різновиди політичної етики - індивідуальну етику чеснот, корпоративну (переважно професійну) етику, загальнонаціональну етику. Організована нормативно-інституційним чином політична етика є похідною ідеального світу моральних цінностей, який постає її бездоганною основою. Організована нормативно-інституційним чином політична етика має за свою основу світ реальної політики, який також постає джерелом трансформаційних факторів, адаптуючи етичну організацію до своїх потреб або ж зазнаючи зворотної адаптації. Різні типи суспільств, політичних систем і політичних режимів передбачають різні типи політичної етики.

Основний зміст

Політична моральність слугує обєктивним джерелом та основою політичної етики, котра формується внаслідок нормативної артикуляції та інституційної структуризації першої. Оформлення політичної моральності у політичну етику може відбуватися на трьох базових рівнях: індивідуальному, корпоративному, загальносуспільному, що дає змогу виокремлювати три різновиди політичної етики - індивідуальну етику чеснот, корпоративну (переважно професійну) етику, загальнонаціональну етику.

Організована нормативно-інституційним чином політична етика є похідною ідеального світу моральних цінностей, який постає її бездоганною основою. Означений світ завдяки своїй комплексності та невичерпності є джерелом трансформаційних факторів, живлячи нормативно-інституційну етичну систему силою моральних почуттів усіх учасників політичного процесу та призводячи час від часу до її реконструкції.

Організована нормативно-інституційним чином політична етика має за свою основу світ реальної політики, який також постає джерелом трансформаційних факторів, адаптуючи етичну організацію до своїх потреб або ж зазнаючи зворотної адаптації.

Різні типи суспільств, політичних систем і політичних режимів передбачають різні типи політичної етики. Причому форма політичної організації визначає передусім форму організації саме етики, а не моралі. Остання є обєктивною сферою, яка, однак, у різних політичних системах може набувати різного етичного оформлення. Так, одна й та сама моральність одного й того ж народу в різних політичних системах може кодифікуватись (“виливатись”) у різні політико-етичні системи. Звідси виокремлюється абсолютистська етика, спрямована на тотальне втілення моральних принципів, та реалістська етика, спрямована на моральний компроміс між моральною вимогою та політичною потребою.

Виділяються три основні функції, що їх виконує політична етика, - регулювання, інтегрування, легітимації політичних відносин.

Політична етика структурується на трьох основних рівнях - індивідуальних чеснот, корпоративно-груповому (йдеться передусім про професійні етики політиків, державних службовців, однопартійців, політичних активістів, політтехнологів, а також професійних груп, діяльність яких дотична політичній, зокрема, працівників ЗМІ), загальнонаціональному. Індивідуальна етика чеснот стосується головним чином можновладців. Корпоративна політична етика стосується соціальних (передусім професійних) груп, які беруть безпосередню участь у політичному процесі і функціонуванні політичної системи. Нарешті, загальнонаціональна політична етика стосується всіх громадян - носіїв народного суверенітету. Політична етика в сучасному українському суспільстві має три основні джерела - тоталітарно-залишкове, національне, зовнішньоінтернаціональне. Перше залишилося транзитивному українському суспільству у спадок від минулих часів тоталітаризму і далі генерує морально-етичні ідеали. Друге джерело сформувалося і діє з культурно-історичного та національно-етнічного масиву (народної культури). Третє джерело є зовнішнім і повязане з вибором українського суспільства на користь ліберальної демократії.

Відображаючи гармонізацію інтересів - особистих, групових, суспільних, державних, загальнолюдських, - політична діяльність втілює відповідну модель комунікації, яка визначається типом суспільства, політичної системи і політичного режиму. З переходом від тоталітаризму до демократії мова політики (і як дискурс, і як система понять, і як система цінностей) щодо народу змінилася з монологічної на діалогічну, актуалізуючи питання культури полеміки.

З плином часу в суспільстві виробився цілий комплекс механізмів, які регламентують поведінку за тих чи інших обставин, аби вона була загальноприйнятною для якомога більшої кількості членів певного соціуму. Така кодифікована поведінка людини позначається поняттям “етикет” як сукупність правил поведінки, що стосуються зовнішнього вияву ставлення до людей (поводження з тими, хто оточує, форми звертань і привітань, поведінка в громадських місцях, манери та одяг). Мовний етикет є обличчя кожної нації.

Механізм виборів є невідємною складовою демократичного політичного процесу. Саме тому цей механізм потребує, серед іншого, політико-етичного регулювання. Засоби такого регулювання мають бути органічно поєднаними із засобами правового контролю, діючи на трьох, вже згаданих, рівнях - індивідуальному, корпоративному, загальнонаціональному. Необхідним є культивування чеснот передусім серед можновладців, адже моральні вади у міжособистісних взаєминах звичайних громадян не є настільки небезпечними, як у середовищі правлячих верств. В етико-корпоративному сенсі кодифікація та підвищення ефективності систем професійних етик дасть змогу нейтралізувати ефект від застосування “брудних” виборчих технологій. Нарешті, розвиток загальнонаціональної політичної етики створить інтенсивне та вимогливе моральне середовище для сфери політики загалом. Гострота питання інституціоналізації політико-етичної сфери України спричинена браком інтенсивності моральних почуттів серед українців, їх моральною байдужістю та апатією, які викликані здебільшого зневірою у власних політиках і політиці. Недостатня ефективність політико-етичних регуляторів української політичної сфери зумовлює необхідність їх доповнення чи навіть підміни політико-правовими регуляторами, а також розвиток суто політичних регулятивних механізмів - балансу сил, узгодження інтересів, пошуку компромісів. тоталітаризм демократія посткомуністичний етика

1. Витоки та становлення науки про політичну етику // Наукові записки. - К.: ІПІЕНД НАН України. - 2003. - Вип. 24. - С. 183-191.

2. Етика як інтеграційний елемент політичного процесу // Наукові записки. - К.: ІПІЕНД НАН України - 2005. - Вип. 27. - С. 236-242.

3. Етичний компонент політичних конфліктів у сучасному українському суспільстві // Сучасна українська політика: політики і політологи про неї: Зб. наук. пр. - Київ-Миколаїв, - 2005. - Вип.7. - С. 368-372.

4. Місце і роль політичної етики в структурі політичної науки: зарубіжний досвід і вітчизняні реалії // Наукові праці. Серія політичні науки. - Миколаїв: Миколаївський державний гуманітарний університет ім. П.Могили комплексу НАУКМА. - 2005 р. - Вип. 31. Том 44. - С. 58-63.