Політична діяльність Івана Виговського - Реферат

Постать Івана Остаповича Виговського в історії України посідає особливе місце. Національно-визвольна війна застала Виговського на польському боці - він був ротмістром кварцяного війська. Тричі тікав, тричі його ловили ординці та, напевно, стратили б, якби не Богдан Хмельницький, який викупив Виговського з неволі. Був упорядником реєстру 1649 р., співавтором багатьох універсалів і листів гетьмана. Виговський розбудував адміністративний і дипломатичний штаб Хмельницького, своєрідне міністерство зовнішніх і внутрішніх справ - Генеральну військову канцелярію.Його батько Остап герба «Абданк» служив у Київського митрополита Петра Могили, обіймав посаду намісника київського замку, вступив до Київського братства. Згодом придбав містечко Гоголів на Полтавщині, де й міг у першому десятиріччі XVII ст. народитися син Іван - майбутній гетьман України. Виговський взяв участь у каральній експедиції під проводом Стефана Потоцького на Запоріжжя, яка була розгромлена в середині травня Б. Виговський погодився, однак є підстави для припущення, що на відміну від Станіслава Кричевського, який, наважившись на подібний крок, раз і назавжди звязав свою долю з долею України, він постійно сумнівався у правильності прийнятого рішення й продовжував вважати Річ Посполиту своєю вітчизною. Хмельницьким) почав скаржитися, що перебуває в Українській армії не з власного бажання, бо коли б її залишив, то гетьман наказав би стратити його батька, братів та інших родичів.Було зроблено кроки для відновлення союзних відносин з Кримом і порозуміння з Портою; 16 жовтня укладено договір із Швецією, що передбачав утворення військово-політичного союзу та визнання її урядом незалежності України. Серйозна увага приділялася врегулюванню взаємин з Річчю Посполитою - у жовтні було досягнуто угоди не розпочинати воєнних дій і дотримуватися кордону по річці Горинь, а в листопаді гетьман та Ю. Проте слід зауважити, що ці кроки гетьмана не були реалізацією наперед продуманого плану на зєднання з Польщею й не слід перебільшувати його пропольських симпатій. Виговський придушив цей виступ, але тодішня братовбивча боротьба коштувала Україні до 50 тис. жертв, ослабила її як військово, так і політично. Вона була укладена 16 вересня 1658 року в Гадячі між Україною, Польщею та Литвою про унію цих держав.Костомаров і Вовк-Крачевський бачили у Виговському гетьмана тільки старшини, а не всього народу. А от Грушевський характеризував Виговського так: «Чоловік дуже освічений, розумний, бувалий, не кепський політик, при тім без сумніву - патріот український…» Дослідник доби Виговського В. Липинський доводить, що Виговський, незважаючи на зроблені ним помилки, залишиться все ж одним із найбільш освіченим, найбільш патріотичним державним мужем України. Виговський, крім вже задекларованого раніше правонаступництва Київської Русі, яка мала вихід у світ завдяки і Чорному морю, були притаманними традиції суто Козацької держави. Важливими лишаються для історії державотворення спроби претензій на широкі теренові межі серед яких чільне місце відводилось Південній Україні, зокрема Північному Причорноморю.

Зміст

Вступ

1. Гетьман Іван Виговський

2. Політична діяльність Івана Виговського

Висновки

Список використаної літератури

Донині немає єдиної оцінки діяльності гетьмана Виговського. У радянській історіографії він показаний зрадником Москви і підлабузником Польщі. Негативно оцінювали його літописці Величко і Самовидець, а також автор «Історії Русів». М. Костомаров і Вовк-Крачевський бачили у Виговському гетьмана тільки старшини, а не всього народу. А от Грушевський характеризував Виговського так: «Чоловік дуже освічений, розумний, бувалий, не кепський політик, при тім без сумніву - патріот український…» Дослідник доби Виговського В. Липинський доводить, що Виговський, незважаючи на зроблені ним помилки, залишиться все ж одним із найбільш освіченим, найбільш патріотичним державним мужем України.

Для Держави, яку розбудовував І. Виговський, крім вже задекларованого раніше правонаступництва Київської Русі, яка мала вихід у світ завдяки і Чорному морю, були притаманними традиції суто Козацької держави. Важливими лишаються для історії державотворення спроби претензій на широкі теренові межі серед яких чільне місце відводилось Південній Україні, зокрема Північному Причорноморю. Одним з важелів впливу на опонентів, як внутрішніх, так і на міжнародній арені була чорноморська проблема. До спроб її розвязання залучався й місцевий потенціал, й втягувались країни Сходу і Заходу. Хоча необхідно відмітити, що в зазначений період питання теренових меж України з сусідніми державами було розвязано у всіх напрямках, крім такого важливого і суперечливого, як південний.

І. Виговський у 1657 і 1664 роках - це, по суті, два різних політика. Пройшовши мученицький у повному розумінні цього слова шлях «блудного сина» до ідеї державної самостійності України, він все ж сприйняв цю ідею розумом і серцем і свідомо поклав в імя її реалізації своє життя. Виговський започаткував трагічну галерею гетьманів другої половини XVII-XVIII ст., котрі, попри всі свої прорахунки та помилки, несли в міру своїх сил і можливостей Хрест любові до Вітчизни на Голгофу її незалежності.

Грушевский М.С. Очерк истории украинского народа. Навчальний посібник. - К.: Вища школа, 1990. - 258 с.

Гурій О., Ісаєвич Я.Д., Котляр М.Ф. та ін. Історія України: Нове бачення: У 2т./ Під ред. В. А. Смолія. - К.: Україна, 1995 - 350 с.

Дорошенко Д.І. Нарис з історії України: Навчальний посібник. / В 2-х т. - Т.1. - К.: Глобус, 1991. - 410 с.

Костомаров М.І. Галерея портретів: передм. В.О. Замлинського; Біографічні нариси. / Упоряд. і пер. з рос. Н. М. Ілляш. - К.: ЦУЛ, 2003. - 326 с.

Нартов В.В. Історія України з давніх-давен до сьогодення. Навчальний посібник. - Харків, 2006. - 347 с.

Танцюра В.І. Політична історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. /За ред. В.І. Танцюри. - К.: Видавничий центр “Академія”, 2001. - 358 с.

Товстий В.П. Гетьмани України. Навчальний посібник. - Харків, 2006. - 192 с.

Размещено на .ru