Політичні та правові ідеї Кирило-Мефодіївського товариства - Реферат

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Реферат на тему: «Політичні та правові ідеї Кирило-Мефодіївського товариства»Перша офіційна згадка про Кирило-Мефодіївське товариство повязана з доносом, коли в березні 1847 р. У результаті посилених допитів власті дізналися про існування Кирило-Мефодіївського товариства - першої на Україні організації політичного спрямування.Виникла в середовищі інтелігенції, яка гуртувалась навколо Київського та Харківського університетів. Засновниками братства були М.Гулак, М.Костомаров і В.Білозерський. Чимало осіб на Україні, в Росії, Польщі, Чехії, Литві й Білорусії підтримували звязок з товариством[1].Основою для встановлення справедливого суспільного та державного ладу у словянських народів, на думку учасників Кирило-Мефодіївського товариства, повинні були стати непорушні і керівні принципи християнської моралі. Так, зокрема, в четвертому пункті "Головних ідей" статуту зазначалося про те, що "правління, законодавство, право власності і просвітництво у всіх словян повинні основуватись на святій релігії господа нашого Ісуса Христа". Саме вірність цим моральним засадам християнства в його чистій, неспотвореній пізнішими нашаруваннями формі, повинна була стати основною передумовою для залучення неофітів до товариства та, поряд з освіченістю, для зайняття відповідальних державних посад у майбутньому справедливо організованому суспільстві. Враховуючи, що попередніми пунктами статуту особливо наголошувалось на державно-політичній самостійності кожного з народів, то можна припустити, що цей "собор" повинен був би стати деяким наддержавним органом, члени якого обирались би не пропорційно від кількості населення, а від державно-територіальних утворень. Федерація тільки по одним народностям не видавалася нам зовсім придатною з багатьох причин, а зокрема з огляду на чисельну нерівність мас, що належали до народностей.Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства, що викликала значний резонанс в тогочасній Україні по обидва боки російсько-австрійського кордону, політичні ідеї та культурницька праця його учасників стали етапною віхою у становленні української політичної думки, своєрідним каталізатором процесів, що дозволили нації вийти з духовної кризи повязаної з крахом Гетьманщини та ознаменували новий етап у боротьбі за самостійне державно-політичне існування[4]. Зокрема, створення братства було першою, хоча і невдалою, спробою інтелігенції перейти від культурницького до політичного стану національного розвитку; воно привернуло до себе увагу царського уряду, який вважав потенційно небезпечним невпинне зростання свідомості українців; ліквідація товариства дала поштовх до рішучого наступу антиукраїнських сил і ознаменувала початок тривалої, безупинної боротьби української демократичної інтелігенції проти російського царату. Широка робота по забезпеченню ідейних засад національного відродження, розпочата учасниками товариства після заслання, відобразила і, в значній мірі вплинула на становлення в українському основних парадигм у формуванні програм діяльності по забезпеченню Україні та українцям умов збереження власної ідентичності.Воно явило собою першу, хоч і невдалу, спробу інтелігенції перейти від культурницького до політичного етапу національного розвитку; воно привернуло увагу царського уряду (що доти намагався розіграти карту українофільства проти польських культурних впливів на Україні) до потенційної небезпеки зростаючої національної свідомості українців; ліквідація товариства дала сигнал до наступу антиукраїнської політики і ознаменувала початок довгої безупинної боротьби української інтелігенції з російським царатом.

Зміст

Вступ

1. Виникнення Кирило-Мефодіївського братства, його засновники та учасники

2. Основні ідейні напрямки товариства в його Статуті та інших документів

3. Значення діяльності Кирило-Мефодіївського товариства

Висновки

Список використаної літератури

Значення Кирило-Мефодіївського товариства важливе з кількох міркувань. Воно явило собою першу, хоч і невдалу, спробу інтелігенції перейти від культурницького до політичного етапу національного розвитку; воно привернуло увагу царського уряду (що доти намагався розіграти карту українофільства проти польських культурних впливів на Україні) до потенційної небезпеки зростаючої національної свідомості українців; ліквідація товариства дала сигнал до наступу антиукраїнської політики і ознаменувала початок довгої безупинної боротьби української інтелігенції з російським царатом.

Основна мета - обєднання словян на засадах федерації при рівності та дотриманні прав і свобод громадян, скасування кріпацтва, та самодержавства, соціальне і національне визволення українського народу. Члени братства ідеалізували козацьку минувщину і в її суспільній організації вбачали майбутній суспільний устрій України.

Історичне значення діяльності Кирило-Мефодіївського товариства полягає в тому, що це була перша спроба національного відродження України політичними засобами, на основі програми, статуту та інших документів.

1. Кирилюк Є.П. Шевченко і Кирило-Мефодіївське братство. «Вісті АН УРСР», 1944. - 294с.

2. Рудич Ф.М. Політологія: Підручник.-К.: Либідь, 2004. - 63с.

3. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник.- К.: Либідь, 2002. - 111с.

4. Бебик В.М. Політологія: наука і навчальна дисципліна: Підручник.-К.: Каравело, 2009. - 89с.

Размещено на .ru