Політичні системи України 1917-1920 рр.: спроби творення і причини поразки - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук ПОЛІТИЧНІ СИСТЕМИ УКРАЇНИ 1917-1920 рр.: СПРОБИ ТВОРЕННЯ І ПРИЧИНИ ПОРАЗКИРобота виконана на кафедрі історії та філософії історії Інституту філософської освіти та науки НПУ ім. Офіційні опоненти: Реєнт Олександр Петрович, член-кореспондент НАН України, доктор історичних наук, професор, заступник директора Інституту історії України НАН України, заслужений діяч науки і техніки України; Ткаченко Василь Миколайович, доктор історичних наук, професор;радник Президента Академії педагогічних наук України, заслужений діяч науки і техніки України; Турченко Федір Григорович, доктор історичних наук, професор перший проректор Запорізького національного університету, заслужений діяч науки і техніки України. Захист відбудеться 23 травня 2008 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.03 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича (58012, м.Кількість, але найголовніше - якість досліджень, дозволяють констатувати наявність самодостатніх наукових шкіл, сформованих, насамперед, на базі установ НАН України, таких як Інститут історії України, Інститут держави та права ім. Досвід, який набула Україна після проголошення державної незалежності 1991 р., надзвичайно цікаво проаналізувати не тільки сам по собі, але й через призму досвіду можливостей зовнішньополітичних орієнтацій, вибору напрямків соціально-економічних перетворень всередині країни, формування багатопартійної системи, утвердження різноманітних принципів організації влади та суспільства, які постали перед українцями, які на початку XX ст. знаходилися під владою Російської та Австро-Угорської імперій. Без комплексного вивчення політико-правової і соціальної природи, теоретико-ідеологічних засад, стратегії і тактики лідерів створених у надзвичайно складних внутрішніх і зовнішніх умовах 1917-1920 рр. політичних систем та державних утворень, обєктивне відтворення історії України, її всебічне, ґрунтовне осмислення залишатиметься неповним, позбавленим сутнісних значень, без зясування яких зрозуміти логіку політичних та соціальних процесів в Україні упродовж усього минулого століття і аж до сьогодення неможливе за визначенням. Актуальність обраного напрямку дослідження обумовлена також подібними суспільно-політичними процесами, які відбувалися в Україні на початку та наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст., її науково-практичною значущістю для пошуку оптимальних форм сучасного державного устрою. Дисертаційне дослідження виконане згідно наукового напрямку "Дослідження проблем гуманітарних наук", що входить до Тематичного плану науково-дослідних робіт Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова, який затверджений протоколом № 5 від 25 грудня 2002 р., та в межах наукового напрямку "Українська революція: феномен національної мобілізації та державотворення (1917-1921 рр.), затвердженою постановою ВІФП НАН України (державний реєстраційний номер 0106U000708).Дослідники визначили легальні та правові засади діяльності інституцій, покликаних до життя українським національно-визвольним рухом, показали еволюцію руху УНР від соціалістичних до загальнодемократичних засад, звернули увагу на те, що в 1917-1920 рр. "Україна існувала як унітарна держава, яка весь час (за винятком періоду Гетьманату) тяжіла до федералізації". Рубльов показали, що більшовики утверджували свою владу в Україні всупереч ухваленому ними ж Основному закону. Ці формації споріднювали "проблеми невизначеності юридичного статусу та компетенції"; "не було прийнято нормативних документів, де б чітко окреслювались принципи, структура та порядок формування вищого органу виконавчої влади"; "правові взаємини уряду з іншими ключовими державними органами влади УНР теж залишились незясованими, а це призводило до постійних протиріч між ними"; невирішеною залишилась проблема взаємодії…з місцевими органами виконавчої влади та самоврядування"; не було чіткого розмежування між органами цивільної та державної влади. Зі свого боку ідеологи Ради в основі всіх існуючих суспільних конфліктів в Україні вбачали передовсім конфлікт між "українською нацією, нацією сільських трударів, міського пролетаріату, дрібних службовців та міщан", з одного боку, та всіма іншими "нетрудовими" групами населення України, а, також із росіянами, євреями, поляками - з другого. Впродовж перших тижнів листопада лідери українського національно-соціалістичного руху благословили розрив з єдиним на той час легітимним джерелом влади в країні, унеможливили будь-які майбутні компроміси та порозуміння з ним або його спадкоємцями, розірвали існуючі міжнародно-правові відносини та союзи, створили принаймні три - крім німецько-австрійського - фронти для України: зовнішньополітичний - з країнами Антанти; внутрішньополітичний - з українськими більшовиками та їх спільниками, з одного боку, антисоціалістичними силами, з другого; збройний - з більшовицьким режимом

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ