Політичні погляди Н. Макіавеллі - Реферат

Замолоду освоїв латинську мову й вільно читав древніх авторів в оригіналі; разом з тим високо цінував Данте, Полігонометрія й Боккаччо - йому був далекий педантизм гуманістів, їхнє преклоніння перед античністю. В 1498 Макіавеллі почав активну політичну діяльність: був вибраний секретарем Другої канцелярії, а пізніше - Ради Десяти, що ведали дипломатією й військовими справами Флорентійської республіки. Протягом 10 років Макіавеллі виконував безліч доручень флорентійського уряду, їздив з посольствами в різні італійські держави, Францію й Німеччину, вів переписку, становив звіти й доповіді з питань поточної політики, про положення справ в Італії і Європі. Досвід державної людини й спостереження дипломата, а також вивчення античних письменників дали Макіавеллі багатий матеріал при розробці його політичних і соціальних концепцій. Макіавеллі як прихильник республіки був відсторонений від справ і присуджений до річної висилки з міста."Государ", "Міркування про першу декаду Тита Лівія", "Історія Флоренції", звіти, доповідні записки й листи, написані за 14 років роботи в Синьйорії Флорентійської республіки й у Раді десяти, дозволяють уважати Макіавеллі основоположником політичної науки Нового часу. Щоб установити над ними владу, досить викорінити рід колишнього государя" [5.С.305]; "образи потрібно наносити разом: чим менше їх розпробують, тим менше від них шкоди; благодіяння ж корисно робити помалу, щоб їх розсмакували якнайкраще" [5, с.328]; "скільки мирних договорів, скільки угод не набуло чинності й пішло порохом через те, що государі порушували своє слово й завжди у виграші виявлявся той, хто мав лису натуру. Люди ж так простодушні й так поглинені найближчими потребами, що обдурюючий завжди знайде того, хто дасть себе одурачити" [5,с.352]; "добрими справами можна викликати на себе ненависть точно так само, як і дурними, тому государ нерідко змушений відступати від добра заради того, щоб зберегти державу" [5, с.357]; "розсудливому государеві варто уникати тих пороків, які можуть позбавити його держави, від інших же втримуватися в міру сил, але не більше. І навіть нехай государі не бояться викликати на себе обвинувачення в тих пороках, без яких важко удержатися у влади, тому що, вдумавшись, ми знайдемо чимало такого, що на перший погляд здається чеснотою, а в дійсності згубно для государя й, навпаки: виглядає як порок, а на ділі доставляє государеві благополуччя й безпеку" [5, с.345]. Майбутній король Пруссії, що надалі всіма своїми діями, всією системою свого правління й своїх творів підтвердив правоту навчання Макіавеллі, покритикував "Государя".Звідси й теза про те, що в політиці треба апелювати не до моралі, а до сили - "мета виправдовує засоби". Макіавеллі держава означає політичний стан суспільства: ставлення панівної верстви до підлеглих, існування певним чином організованої політичної влади, юстиції, створення відповідних законів тощо. Макіавеллі стверджував, що заради досягнення політичних цілей правитель може використовувати будь-які засоби, незважаючи на вимоги моралі: вдаватися до обману, діяти лестощами і грубою силою, фізично знищувати своїх політичних противників тощо. Розмірковуючи про монархію, Макіавеллі віддавав перевагу абсолютній монархії, - адже влада, здійснювана монархом за допомогою магістрату, не може бути надійною, оскільки монарх повністю залежить від волі громадян, що входять до магістрату. Наприклад, при аналізі політичних процесів по ряду питань (вчення про державу й форми правління: монархії й республіці, про політичні інтереси, принципи й умови досягнення національної волі, про патріотизм) учений просувається вперед, по ряду ж інших питань (методи й засоби здійснення політичної влади) формулює такі положення, які припускають неоднозначне тлумачення й сам головне - дають підставу обвинувачувати його в "макіавеллізмі".Нікколо Макіавеллі, знаменитий італійський політичний мислитель, письменник, історик, військовий теоретик, державний секретар флорентійської республіки, народився в 1469 р. у Флоренції в знатної, але збіднілій родині. В 1512 р., коли рід Медичі в шостий раз узурпував владу у Флоренції, Макіавеллі одержав відставку й був засланий у свій заміський маєток. Там, він написав кілька праць по політичній історії, філософії й теорії військового справи. Найбільш значними вважаються трактат "Про військове мистецтво" (1521) і чотири книги "Міркування із приводу першої декади Тита Лівія" (1531), "Історія Флоренції" (1532). Переконаний патріот, він уважав, що всі лиха Італії відбуваються через роздробленість і міжусобиці, і бачив порятунок Італії тільки в необмеженій владі государя, не враховуючої яких-небудь вимог моральності й справедливості, інтересів церкви й благополуччя підданих.

План

Вступ

1. Політичні погляди Н. Макіавеллі

2. Історична спадщина Нікколо Макіавеллі та його місце в світській політичній науці

Висновки

Список використаної літератури

Нікколо Макіавеллі, знаменитий італійський політичний мислитель, письменник, історик, військовий теоретик, державний секретар флорентійської республіки, народився в 1469 р. у Флоренції в знатної, але збіднілій родині. В 1498 р. став секретарем Ради Десяти Флорентійської республіки, виконував важливі дипломатичні доручення. В 1512 р., коли рід Медичі в шостий раз узурпував владу у Флоренції, Макіавеллі одержав відставку й був засланий у свій заміський маєток. Там, він написав кілька праць по політичній історії, філософії й теорії військового справи.

Найбільш значними вважаються трактат "Про військове мистецтво" (1521) і чотири книги "Міркування із приводу першої декади Тита Лівія" (1531), "Історія Флоренції" (1532). Всесвітню популярність із йому трактат "Про Шсударе" - друга назва російського перекладу цієї книги - "Князь" (1532).

Переконаний патріот, він уважав, що всі лиха Італії відбуваються через роздробленість і міжусобиці, і бачив порятунок Італії тільки в необмеженій владі государя, не враховуючої яких-небудь вимог моральності й справедливості, інтересів церкви й благополуччя підданих.

Система політики, що не з ні перед чим для досягнення наміченої мети, одержала назву макіавеллізму. Макіавеллі розділяв віру більшості гуманістів у творчі можливості людини. Відповідно до його концепції, сильна зі здатна протистояти випадковим збігам обставин, протиставивши їм свою волю й проникливість. Він думав, що видатна людина здатна витримати будь-які удари сліпої долі й створювати історію. У своїх працях зобразив систему, що панувала тоді, династичної політики, як єдино правильну. Його книги мали колосальний успіх у сучасників.

Як історик, він вніс великий вклад у розвиток історіографії. Він шукав історичні закономірності, глибокий причинний звязок подій. Розглядав історію як зіткнення "вічних" страстей і інтересів, індивідів і станів. Найважливішою рушійною силою історії вважав політичну боротьбу.

Макіавеллі - автор карнавальних пісень, сонетів, новел і інших літературних творів. Найбільш відома його комедія "Мандрагора", що викривала вдачі тодішньої Флоренції.

У трактаті "Про військове мистецтво" (1521) Макіавеллі різко критикував систему найманих військ, що займаються грабуванням, і рекомендував замінити найманців постійною армією й увести загальну військову повинність. Багато ідей він запозичив у Вегеція, нерідко механічно переносячи досвід армії Стародавнього Риму в зовсім іншу епоху. В 1506-1510 р. створив у Флоренції піше й кінне ополчення (до 20 тисяч чоловік), що в 1512 р. було розбито професійною іспанською армією. Католицька церква в 1559 р. внесла твір Макіавеллі в "Індекс заборонених книг". Помер у Флоренції в 1527 р.

1. Іщенко М. Політологія: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл./ Черкаський національний ун-т ім. Богдана Хмельницького. - Черкаси: Видавництво ЧНУ, 2004. - 387с.

2. Кирилюк Ф. Політологія Нової доби: Посібник для студ. вищ. навч. закл./ Федір Кирилюк,. - К.: Академія, 2003. - 303 с.

3. Кузь О. Політологія: Навч. посібник / Харківський національний економічний ун-т. - Х.: ХНЕУ, 2004. - 340с.

4. Лисенко Г. Шокуюча щирість Макіавеллі. «Дзеркало тижня», № 14 (593) 15 - 21 квітня 2006

5. Макиавелли Никколо. Государь; Рассуждения о первой декаде Тита Ливия ; О военном искусстве: Сборник:Пер. с ит. - Минск : ООО "Попурри", 1998. - 672с.

6. Махун С. Афоризми та цитати…Від Нікколо Макіавеллі. «Дзеркало тижня», № 51 (526) 18 - 24 грудня 2004

7. Обушний М. Політологія: Довідник/ Микола Обушний, Анатолій Коваленко, Олег Ткач; За ред. Миколи Обушного; КНУ ім. Т. Г.Шевченка. - К.: Довіра, 2004. - 599 с.

8. Політологія: Академічний курс: Підручник/ Л. М. Герасіна, В. С. Журавський, М. І. Панов та ін.; М-тво освіти і науки України. - 2-ге вид., перероб. і доп.. - К.: ВД "Ін Юре", 2006. - 519 с.

9. Політологія: Навчальний посібник/ Валентина Штанько, Наталія Чорна, Тетяна Авксентьєва, Лідія Тіхонова,; Мін-во освіти і науки України, Науково-методичний центр вищої освіти. - 2-є вид., перероб. і доп.. - К.: Фирма "ИНКОС": Центр учбової літератури, 2007. - 287 с.

Размещено на .ru