Політичні партії у вирішенні аграрної проблеми за Тимчасового уряду Росії (березень—листопад 1917 р.) - Статья

Анотація

аграрний проблема тимчасовий

Політичні партії у вирішенні аграрної проблеми за тимчасового уряду Росії (березень-листопад 1917 р.)

Ю.Г. Пасічна

У статті автор описує особливості поглядів представників політичних партій на вирішення аграрної проблеми Росії за правління Тимчасового уряду, прослідковує спільні та відмінні риси програмних положень політичних партій.

Ключові слова: Аграрне питання, політичні партії, Тимчасовий уряд



Будь-яка політична партія ставить перед собою завдання оволодіти політичною владою в державі, щоб потім, через своїх представників брати участь у вирішенні проблем держави. Метою статті є аналіз діяльності політичних партій щодо розроблення програмних положень із вирішення аграрного питання у Росії навесні-восени 1917 р. Дослідники неодноразово зверталися до вивчення діяльності політичних партій та їх програм (праці А. Широкорада, Ф. Селезньова, В. Мілютіна та ін.). Однак погляди представників різних партій, їх програми та резолюції за Тимчасового уряду потребують додаткового висвітлення.

21-22 березня 1917 р. на ІІІ Московській конференції партії соціалістів-революціонерів було заявлено, що Росія ще не готова до соціалістичного устрою і сама партія бажала прискорити становлення соціалізму. Головною умовою встановлення соціалістичного устрою було проведення аграрної реформи [1, 160]. Есери вважали, що революція не була соціалістичною. Суть агарної реформи вони вбачали не в насильницькому захопленні землі, а в продуманій організації всього сільського господарства. Вирішення проблеми вбачали в соціалізації землі. Так, В. Чернов висловив думку більшості партії, написавши, що суть соціалізації землі полягає в тому, аби зробити землю народною [2, 11]. Тобто, земля повинна належати тим, хто на ній працює.

У газеті «Известия Всероссийского Совета крестьянских депутатов» було поміщено ряд статей лідера партії есерів С. Маслова. 16 травня 1917 р. вийшла його стаття, де йшлося про те, що земельне питання остаточно буде вирішене на Установчих зборах. Однак процеси, які відбуваються тепер - продаж землі і здача її в оренду, а також захоплення землі селянами поміщицьких земель - є перешкодою до проведення земельної реформи. С. Маслов зазначав, що з подібними явищами треба боротися [2, 20].

У вирішенні земельного питання ставилося чотири головні завдання: як скасувати або послабити кабальні відносини при оренді землі; як засіяти в цьому році землю; як попередити захоплення землі; які заходи потрібно провести, щоб підготуватися до вирішення аграрної проблеми в Установчих зборах і попередити можливі перешкоди вирішення проблеми? Далі С. Маслов намагався дати відповідь на кожне з цих завдань. Відомо, що орендна плата за землю в окремих місцевостях досягала надзвичайно високих розмірів і бралася поміщиками на їх розсуд. Тепер цим мали займатись суспільні демократичні організації, зокрема Рада селянських депутатів. Саме вони повинні встановлювати ціну і розподіляти землю в оренду. Щодо засівання поміщицьких земель, то їм треба надати можливість зробити це в звичайному порядку - засіяти та зібрати урожай. Якщо поміщик не міг або не бажав засівати землю, повинні втрутитись суспільні організації: земельні або продовольчі комітети, за допомогою яких землю потрібно розділити між селянами. Самочинні захоплення, на думку С. Маслова, були злочином [3, 306].

На кінець листопада 1917 р. аграрна програма есерів передбачала перетворення на державну власність удільних і монастирських земель. Питання ж наділення землею безземельних селян зумовило розкол есерів. Праве крило заявляло, що зміцнити становище селянства можна шляхом соціалізації землі, яка мала передаватися без викупу в руки тих, хто працював на ній власними силами. Приватна власність ліквідовувалась і земля не розглядалася як товар. Аграрна програма лівих есерів ґрунтувалася на традиційному понятті соціалізації землі, сутність якої полягала у вилученні землі із товарного обороту в її загальне користування, а право розпоряджатися нею належало демократично організованим общинам та територіальним союзам [4, 107]. Насправді у програмах правих і лівих есерів було чимало спільного. Наприклад, знищення приватної власності на землю, соціалізація землі та вилучення землі із товарного обороту.

Партія кадетів також активно обговорювала аграрне питання на початку 1917 р. У березні 1917 р. на засіданні Центрального комітету конституційно-демократичної партії обговорювалися ідеї земельного податку як засобу вирішення аграрної проблеми, створення агітаційної комісії [4, 105]. 13 березня на засіданні Центрального комітету партії кадетів було прийнято рішення підготовити до VII з’їзду партії доповідь, із викладенням основних положень програми вирішення аграрного питання. Вона мала відповідати основним партійним принципам, наприклад, збільшення площі землекористування населенню, яке обробляє землю власною працею. Питання обговорювалося 25-28 березня 1917 р. на VII з’їзді партії кадетів.

1. Октябрь и советское крестьянство, 1917-1927 гг./Ред. И. Волков. - М., 1977.

2. Подколзин А. Экономика России в период подготовки и проведения Великой Октябрьской социалистической революции: лекции по истории народного хозяйства СССР. - М, 1957.

3. Гладков И. Очерки советской економики. 1917-1920. - М., 1956.

4. Широкорад А. Тайная история России. История которую мы не знали. - М., 2007.

5. Лозинский З. Экономическая политика Временного правительства. - Л., 1929.

6. Селезнев Ф. Министры-кадеты и экономическая политика Временного правительства (март-июль 1917 г.) //Вопросы истории - 2007. - № 8.

7. Старцев В. Внутренняя политика Временного правительства первого состава. - Л., 1980.

8. Першим П.М. Нариси аграрної революції в Росії. - К., 1959.

9. Милютин В. Аграрная політика СССР. - М.; Л., 1926.

Размещено на .ru