Політичні концепції французького Просвітництва - Реферат

Реферат з дисципліни «Політологія»У середині XVIII ст. у Франції і трохи пізніше в Німеччині виникає широкий суспільний рух - Просвітництво. Попередники просвітників - представники скептицизму у Франції осмислюючи категорію істинності, розглядають її відповідно до морально-релігійних концепцій, можливості розуміння з позиції розуму і науки. Але можлива і інша соціальна модель суспільства, що грунтується на натуральному виробництві, де трудящий і власник суміщаються в одній особі, де люди соціально рівні і морально чисті. Читаючи їх твори, бачимо глибоко мислячих філософів, соціологів, антропологів, які зуміли відобразити природу, соціум, людину в логіці понять. Суспільство - витвір природи, тому що природа обумовлює життя кожної людини у суспільстві.Вольтер так оцінив століття, у якому він жив: «Одне з величенних переваг нашого століття - безліч освічених людей, що легко переходять від шипів математики до квітів поезії...». На початку 1726 р., після закінчення нового увязнення в Бастилію, Вольтер був висланий із Франції й протягом двох років жив в Англії. Англійська ліберальна політична система й віротерпимість стають для мислителя реальним прикладом розумного ладу, англійці І. Християнство для Вольтера, як взагалі всі інші релігії, - це марновірство, яке коштувало «людству більше 17 мільйонів життів, якщо лічити по одному мільйону в сторіччя - як тих, хто загинув від рук катів правосуддя, так і тих, хто вмер від рук інших найманих катів, побудованих у бойовому порядку». Атеїзм приводить до росту латентної злочинності: «Число таємних злочинів буде нескінченним, якщо не буде віри в караючого Бога».Його внесок до світової скарбниці конституційних ідей про політичні свободи і шляхи їх забезпечення громадян, права і форми їх здійснення, залежність «духу законів» від географічних умов розташування тієї чи іншої держави, від форми політичного владарювання вважається величезним. Локка, Монтескє не ставить особистість над державою і не протиставляє права громадян правам держави, але він постійно підкреслює, що головним завдання держави - забезпечити людині політичні свободи, тобто можливість робити все, що дозволено законами, і не робити того, що законами заборонено, бо тоді такої свободи не буде ні для кого, так і громадянські свободи, які найліпше втілюються в умовах спокою духу, відчуття громадянської безпеки, запобігання необґрунтованим приватним і публічним звинуваченням індивіда, в умовах гуманного кримінального законодавства, неухильного дотримання гарантованих державою правил судочинства, недопущення деспотизму і зловживань з боку посадових осіб, суворого дотримання законів і встановлення непорушного режиму законності. Слідом за Локком Монтескє стверджує, що такі умови забезпечення політичних і громадянських свобод можливі лише тоді, коли у державі існують незалежні одна від одної три гілки влади - законодавча, виконавча і судова. Мислитель пропонує вихід з такого становища: для досягнення справжньої незалежності судів запровадити повсюдно досвід Франції щодо купівлі-продажу судових посад, «уособити» цю владу в присяжних, тобто у виборних народних представниках, які періодично скликаються на спеціальні сесії. Щодо незалежності законодавчої й виконавчої влади, то вона у Монтескє має відносний характер, бо насправді тут через систему стримувань і противаг існує неначе б то «незалежна залежність», коли одна влада заважає іншій зловживати своїми функціями, узурпувати всю повноту реальної влади, що і є найкращою гарантією забезпечення прав і свобод громадян.Під час найпліднішого в житті Руссо періоду було написано роман «Нова Елоїза» та «Еміль» - трактат про виховання згідно з природними принципами. Влада могла б визнати його нешкідливим, якби не розділ «Сповідь віри савойського вікарія», де було сформульовано принципи природної віри так, як їх розумів Руссо, що викликало гнів і католицьких, і протестантських ортодоксів. А втім, поєднаний вплив Женеви та античності спонукав Руссо віддати перевагу місту-державі, а не таким великим імперіям, як Франція та Англія. На титульній сторінці він назвав себе «громадянином Женеви» і у вступі проголосив: «Оскільки я народився громадянином вільної Держави і є членом Суверена, я відчуваю, що хоч яким незначним буде вплив мого голосу на громадські справи, право голосувати про них ставить мені за обовязок їх вивчати». Коли Руссо казав про демократію, він продовжував традицію давніх греків, які мали на увазі пряму участь в урядуванні кожного громадянина; представницький уряд він називав "виборною аристократією".Переломним моментом в історії людства вважається XVIII ст., коли розгорнувся інтелектуальний соціально-політичний рух, який назвали Просвітництвом. У широкому значенні під цим терміном розуміють просвіту широких верств населення, прилучення їх до культури, наук, мистецтва.

План

Вступ

1. Політико-правова програма Вольтера

2. Вчення Монтескє про закони і державу

3. Уявлення про державу і право Жан-Жака Руссо

Висновок

Література