Політичні доктрини лівих партій України в сучасний період - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук «Політичні доктрини лівих партій України в сучасний період»Робота виконана в Київському національному університеті будівництва і архітектури Міністерства освіти і науки України Науковий керівник: доктор політичних наук, професор КРЕСІНА Ірина Олексіївна Київський національний університет будівництва і архітектури, професор кафедри політичних наук К.Д.Ушинського, завідувач кафедри політичних наук доктор історичних наук, професор ГОНЧАРУК Григорій Іванович, Одеський політехнічний університет, завідувач кафедри історії України Захист відбудеться “19” квітня 2002 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.086.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук в Одеській національній юридичній академії за адресою: 65009, м.Ліві партії певною мірою визначають діяльність деяких міжнародних організацій, що подекуди використовуються як знаряддя впливу на політичні процеси в Україні. Інтерес до доктринального розвитку лівих партій України зумовлюється також перехідним характером суспільства, складністю прогнозування наслідків суспільних трансформацій, високим рівнем політичного впливу, зокрема партій, на процес реформування. При цьому науковий інтерес спрямовується на виявлення особливостей партійної структуризації у період формування суспільства з новою соціальною структурою, зясування ролі й місця партій та інших традиційних інститутів громадянського суспільства у цьому процесі. Певний вплив на дослідження доктринальної еволюції лівих партій мали, зокрема, висновки В.Литвина про партії як інструменти втягування громадян до “політичних ігор”, А.Колодій щодо недостатності аналізу “ідеологічних оболонок” як критеріїв класифікації партій. Мета даного дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб зясувати генезу лівої політичної думки в сучасних умовах, виявити ступінь адекватності інтерпретації лівими партіями України суспільних змін, виробити концепцію доктринального розвитку цих партій.У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження лівих політичних партій та їхніх доктрин” аналізуються нові підходи до аналізу місця партій в умовах перехідного суспільства, динаміки їхніх ідеологій. Криза концепції партії як сполучної ланки спричинена також прискоренням розвитку засобів комунікації, що дає громадянам та владі можливість спілкуватися поза традиційними інститутами громадянського суспільства. Політичні ідеології, в тому числі ліві, не відображають інтересів широких соціальних груп, а являють собою механізми самоідентифікації політичної бюрократії, спрямовані на консервацію рівня соціокультурної компетентності. В центрі дискусій між ними перебувають такі питання, як оцінка соціалізму як фази комунізму або як переходу від капіталізму до комунізму; визначення нематеріальних цінностей як обєктів суспільної власності або традиційне віднесення до них “звичайних” засобів виробництва; акцентування серед передумов комунізму на домінуванні творчої діяльності чи детермінація життя людини і в майбутньому характером задоволення матеріальних потреб; визначення промислового пролетаріату або інтелігенції як субєкта боротьби за соціалізм тощо. У третьому розділі “Ліва політична думка України про тенденції соціального розвитку та співвідношення політикуму і соціуму” аналізуються погляди лівих партій України на еволюцію соціальної структури.У висновках підбито основні підсумки дослідження: Дисертація містить узагальнення наукових положень і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в обґрунтуванні концепції лівої опозиційності в умовах перехідного суспільства, концептуалізації стратегії лівого сегменту політичної бюрократії у питаннях консолідації суспільства. Партії перетворюються на складові елементи політичної бюрократії, які мають виконувати дві рольові функції - “інтелектуальних штабів” з розробки політичних рішень та комунікативних центрів сприяння налагодженню суспільної комунікації поза межами сфери політичного управління. Вказані висновки дають можливість визначити оптимальний варіант виборчої системи - модель пропорційно-мажоритарних виборів, а також визначити напрями діяльності партій щодо зростання соціокультурної компетентності громадян та соціальних груп. На основі наукового аналізу політичних доктрин лівих партій України у сучасний період автором вироблено рекомендації, по-перше, для лівих партій у сфері опрацювання динаміки суспільного розвитку та приведення концепцій політико-правового та національно-культурного розвитку та практичних дій у відповідність сучасним реаліям; по-друге, для інших політичних інститутів - у розробці комплексу заходів щодо збільшення інтегрованості лівих партій до існуючої політичної системи та відповідного збільшення рівня політичної стабільності.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У висновках підбито основні підсумки дослідження: Дисертація містить узагальнення наукових положень і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в обґрунтуванні концепції лівої опозиційності в умовах перехідного суспільства, концептуалізації стратегії лівого сегменту політичної бюрократії у питаннях консолідації суспільства.

Основні наукові й практичні результати дисертації полягають у наступному.

Концептуалізовано особливості доктринальної еволюції місця політичних партій в умовах перехідного суспільства. Партії перетворюються на складові елементи політичної бюрократії, які мають виконувати дві рольові функції - “інтелектуальних штабів” з розробки політичних рішень та комунікативних центрів сприяння налагодженню суспільної комунікації поза межами сфери політичного управління. Акценти опозиційності зміщуються з опонування іншим політичним силам до висунення альтернативних суспільних проектів та спроб реалізації їх у різних соціальних сегментах. Вказані висновки дають можливість визначити оптимальний варіант виборчої системи - модель пропорційно-мажоритарних виборів, а також визначити напрями діяльності партій щодо зростання соціокультурної компетентності громадян та соціальних груп.

Осмислено причини гальмування інтеграції лівих партій до політичної системи, сутність фактичної конфронтаційності політико-правових доктрин та поглядів на національно-державне будівництво. Зроблено висновок про те, що особливості сучасних лівих політичних доктрин зумовлюються неадекватним розумінням динаміки продуктивних сил та соціальної структури суспільства. Водночас виявлено альтернативні тенденції у теоретичних концепціях лівого руху України. На основі наукового аналізу політичних доктрин лівих партій України у сучасний період автором вироблено рекомендації, по-перше, для лівих партій у сфері опрацювання динаміки суспільного розвитку та приведення концепцій політико-правового та національно-культурного розвитку та практичних дій у відповідність сучасним реаліям; по-друге, для інших політичних інститутів - у розробці комплексу заходів щодо збільшення інтегрованості лівих партій до існуючої політичної системи та відповідного збільшення рівня політичної стабільності.

Розроблені версії розвитку партійних доктрин дають змогу стверджувати, що протягом найближчих 10-15 років ліві партії збережуть істотний політичний вплив. Але через певний період у випадку збереження нинішньої динаміки суспільного розвитку вони постануть перед проблемою стрімкого скорочення цього впливу. Перспективи подальшого впровадження традиційних принципів лівого руху повязані з фактичною відмовою від самого терміна “лівий рух” та здатністю інтегруватися в політичну систему, розповсюджуючи цінності лівого руху на інші сегменти політичної бюрократії.

1. Перегуда Є.В. Ліві політичні доктрини на зламі тисячоліть // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 12. - К., 2001. - С. 553-559.

2. Перегуда Є.В. До проблеми еволюції політичних доктрин лівих партій України // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 13. - К., 2001. - С. 504-510.

3. Перегуда Є.В. Деякі проблеми етнокультурного розвитку населення України в доктринах лівих політичних партій у сучасний період // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 14. - К., 2001. - С. 402-408.

4. Перегуда Є.В. До проблеми законодавчої регламентації багатопартійності в Україні // Право України. - 2001. - №4. - С. 69-74.

5. Перегуда Є.В. До теоретичних передумов формування лівого руху // Трибуна. - 2000. - №11-12. - С. 24-25.

6. Кресіна І.О., Перегуда Є.В. До питання про доктринальні тенденції розвитку лівої опозиції в Україні // Сучасна українська політика: Політики і політологи про неї. Вип. 3. - К., 2002. - С. 105-115. (Дисертантом розроблено концептуальні засади функціонування опозиційних партій України).

7. Перегуда Є.В. У полоні політичних догм: досвід лівих // Віче. - 2002. - №2. - С. 8-10.

8. Перегуда Є.В., Телешун С.О. Поствиборна політична реструктуризація. Джерела та перспективи / Благодійний фонд “Співдружність”. - К., 1999. - 8 с. (Дисертантом визначено основні тенденції еволюції політичних сил України)

9. Перегуда Є.В. Періодизація історіографії діяльності політичних партій України (кінець 80-х - 1999 рік) // Наукові записки Нац. пед. універ. імені М.П.Драгоманова / Укл. П.В.Дмитренко, І.М.Ковчина, Н.М.Скоробогатько. - К., 1999. Спец. вип. - С. 102-109.

10. Перегуда Є.В. До питання про ідейну еволюцію лівих партій України у 1995-1999 рр. // Наукові записки Нац. пед. універ. ім.М.П.Драгоманова. Ювілейний випуск / Укл. П.В.Дмитренко, О.Л.Макаренко. - К., 2000. - С. 71-77.