Політичні дискусії в Англії з питань колоніальної політики в Африці (1881-1899 рр.) - Автореферат

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. Т.Г. Робота виконана на кафедрі політичних наук Рівненського державного гуманітарного університету. Науковий керівник: доктор історичних наук, професор ТРОЯН Сергій Станіславович, Рівненський державний гуманітарний університет, професор кафедри політичних наук Мечнікова, професор кафедри нової та новітньої історії кандидат історичних наук, доцент САХНОВСЬКИЙ Євгеній Васильович, Чернівецький національний університет ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка (14013, м.Кінець ХІХ ст. характеризується проведенням цілеспрямованої та активної експансіоністської політики такими великими європейськими державами як Англія, Франція та Німеччина. Намагаючись захопити нові території в Африці, Велика Британія наштовхнулася на подібні прагнення двох інших держав. Вивчення позиції преси стосовно французької та німецької колоніальної експансії в Африці є також досить актуальним, оскільки вона була не лише джерелом інформації (чи дезінформації), але й засобом впливу зацікавлених у експансії впливових кіл Англії на британський уряд та громадську думку. Нарешті, вивчення ідеології та практики імперської політики Великої Британії, її змагань з іншими державами за ринки збуту та системи транспортних комунікацій дозволяє краще зрозуміти політику великих європейських держав на сучасному етапі. Наукова новизна дослідження полягає в тому що: вперше в українській історіографії комплексно вивчено дискусії в англійському суспільстві стосовно колоніальної політики країни в Африці наприкінці ХІХ ст.; до наукового обігу введено оригінальні архівні документи; всебічно проаналізовані імперіалістські концепції основних груп політичної еліти Великої Британії та їх вплив на формування колоніальної політики в умовах суперництва із Францією та Німеччиною в Африці; встановлено причини та характер протиріч між головними британськими колоніальними угрупованнями з питань колоніальної експансії; доведено вплив окремих державних діячів на формування політики англійських правлячих кіл із проблеми колоніалізму; вивчена роль преси у формуванні політики уряду та громадської думки з питань колоніальних дій Англії в Африці.У ній він наголошував на тому, що Британська імперія, у відповідь на німецькі загарбання в Африці, має впроваджувати ефективну управлінську та економічну політику в своїх колоніях. Галлахера розглядається історія колоніальної політики Англії та синхронні експансіоністські акції Франції та Німеччини на африканському материку. Хіршфілд аналізував події 90-х років ХІХ ст., які були повязані з колоніальним суперництвом Великої Британії та Франції в басейні Нігеру. Шредер пояснював компромісну політику Великої Британії в Південній Африці несподіваністю експансії Німеччини в цьому регіоні. Аналіз дипломатичної переписки міністерства закордонних справ Росії з іноземними посольствами, яка зберігається у фондах Архіву зовнішньої політики Російської імперії при МЗС Російської Федерації (фонди „Політархів”, „Посольство в Берліні” та „Посольство в Лондоні”, „Канцелярія міністра закордонних справ”), дав можливість висвітлити ставлення англійського уряду та громадськості до англо-французьких та англо-німецьких суперечностей в Африці.У першому підрозділі „Політичні дискусії в Англії навколо колоніальних протиріч із кайзерівською Німеччиною в Південній Африці” основну увагу приділено аналізу позиції уряду, депутатів парламенту, преси з приводу перших експансіоністських дій Німеччини у Південній Африці. У другому підрозділі “Колоніальне протиборство з Німеччиною у Східній Африці в оцінці англійських політичних сил і громадськості” висвітлено колоніальні англо-німецькі суперечності за розподіл територій Східної Африки та реакцію на них політичних сил і населення Англії. З одного боку, уряд намагався уникнути ускладнення міжнародного становища і вірогідного збройного конфлікту з молодою Німецькою імперією; з іншого боку, британські підприємці почали спонукати уряд до протидії Німеччині, оскільки побоювалися втратити не лише потенційні прибутки від капіталів, вкладених у торгівлю з регіонами, які стали обєктами німецької експансії, але і власне майно, там розташоване. Прикладом того можуть слугувати такі виявлені в процесі дослідження факти: при аналізі стенографічних звітів парламентських дебатів помітно, що парламент навіть не був сповіщений про підписання договору 1886 р. щодо розмежування сфер впливу Німеччини і Великої Британії в Східній Африці, а першими депутатами, які підняли проблему німецької експансії в березні 1885 р., були представники Манчестера та Лідса, оскільки бізнесмени саме цих промислових міст мали надії на отримання прибутків унаслідок поставок продукції текстильної промисловості до Східної Африки.

Основний зміст роботи