Біографічний опис життя Макіавеллі. Політико-філософські погляди Макіавеллі на державу та суспільство. Аналіз монархічного режиму та республіканської форми правління. Взаємозв’язок політики, моралі та релігії у політичній доктрині Н. Макіавеллі.
Ніколо Макіавеллі (1459-1527) - італійський політичний мислитель епохи Відродження, що першим запропонував виокремити науку про політику як окрему галузь. Макіавеллі увійшов в історію політичної думки як творець нової науки. Тлумачення ним політики відокремлюється як від теології, так від етики. Ніколо Макіавеллі відкидає релігійне навчання про державу, обґрунтовує розуміння державної влади як юридичної організації, що базує свою діяльність на певних законах. Він розглядав в своїх працях сам феномен створення держави, різновиди влади, їх характеристики, варіанти управління державою, роль війська у формуванні нових форм влади.Однією із перших була концепція, запропонована італійським суспільним діячем, мислителем, істориком і воєнним теоретиком Ніколо Макіавеллі (він мав певний досвід суспільно-політичної діяльності ). Після 1512 року написалися «Міркування про першу декаду Тита Лівія», «Історія Флоренції», колишній підручник військової справи для багатьох поколінь военноначальніків твір «Про військове мистецтво», і найзнаменитіша, найбільш неоднозначна робота - «Государ». Макіавеллі на власному досвіді мав можливість переконатися в нерішучості флорентійського уряду ось чому, на його думку, Флоренція була зобовязана своїм успіхом не тільки видатним державним діячам, скільки вдалому збігу обставин. Тому у автора «Государя» таку цікавість викликає особистість Цезаря Борджіа, герцога Валентино, при дворі якого Макіавеллі перебував з дипломатичною місією в 1502 - на початку 1503 років. На основі багатовікового досвіду існування держав минулого й сучасності мислитель доводить, що політичні події, зміни в державі відбуваються не з Божої волі, не з примхи чи фантазії людей, а мають обєктивний характер.Держави, керовані одноосібно, у Макіавеллі діляться на успадковані і нові. «Наслідному государю, чиї піддані встигли зжитися з правлячим будинком, набагато легше утримати владу, ніж новому, бо для цього йому достатньо не переступати звичай предків і надалі без поспішності застосовуватися до нових обставин. При такому образі дій навіть посередній правитель не втратить влади, якщо тільки не буде повалений особливо могутньою і грізною силою, але і в цьому випадку він відвоює владу при першій же невдачі завойовника. Важко утримати владу новому государю» [11, c. І завойоване і успадковане володіння можуть належати або до однієї країни і мають одну мову, або до різних країн і мати різні мови.Політичний пошук Макіавеллі був повязаний в першу чергу з проблемами рідного міста як уже зазначалося, в Цезарі Борджіа Макіавеллі побачив, те чого так не вистачало флорентійському уряду - раціональну політичну волю. Саме в процесі докладного розбору цих варіантів розвитку республіканської держави в «Міркуваннях про першу декаду Тіті Лівія» Макіавеллі перериває роботу для того, щоб написати свого «Государя». Для правителя того часу було характерно залучення народу до управління державою. Всі держави Макіавеллі ділить на наступні види: «всі держави, що володіли або володіючі владою над людьми, були і суть або республіки, або держави, керовані єдиновладно» [11, c. Якнайкраща форма правління, вважає Макіавеллі, - республіка, але державі, «де государ править в оточенні слуг, які милістю і зволенням його поставлені на вищі посади, допомагають йому управляти державою», також віддані симпатії автора.Макіавеллі дає реалістичну картину людських якостей існуючих государів, а також аргументовану пораду - яким належить бути новому государю в реальному житті. Не уникнув цього і Цезар Борджіа, як пише Макіавеллі в «Государі», він передбачав усе, за винятком того, що в момент смерті свого батька Борджіа сам опиниться при смерті. «Якщо ж говорити не про вигадані, а про істинні властивості государів, то треба сказати, що у всіх людях, а особливо в государях, що стоять вище інших людей, помічають ті або інші якості, заслуговуючі похвали або осуду» [11, c. Але ще важче, навіть якщо б така ідеальна людина або государ була, проявити всі ці хороші якості, оскільки умови життя цього не дозволяють і не допускають. «Добрими справами можна накликати на себе ненависть так само, як і поганими, тому государ, як я вже говорив, не рідко змушений відступати від добра заради того, щоб зберегти державу, бо якщо та частина підданих, що їхньої приязні шукає государ, будь то народ, знать або військо розбещені, то государю, щоб їм догодити, доводиться діяти відповідно, і в цьому випадку добрі справи можуть йому нашкодити».Важливим засобом політики Макіавеллі вважав релігію. Релігія, міркував Макіавеллі, - могутній засіб дії на розум і вдачі людей. Макіавеллі добре бачив, відчував і усвідомлював силу релігії, її соціальну функцію, її консерватизм і владу над розумом і серцями віруючих і тому закликав всемірно використовувати цю силу для загального блага, особливо для обєднання і зміцнення держави [8, c.
План
Зміст
Вступ
1. Політико-філософські погляди на державу та суспільство
1.1 Аналіз монархічного режиму
1.2 Республіканська форма правління
2. Взаємозвязок політики, моралі та релігії у політичній доктрині Н.Макіавеллі
2.1 Роль релігії у житті суспільства
2.2 Роль моралі у житті суспільства
Висновки
Список використаних джерел та літератури
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
