Поліфункціональність метафори в індивідуальному стилі Юрія Клена - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРобота виконана на кафедрі української літератури Житомирського державного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України, м. Науковий керівник: БІЛОУС Петро Васильович, доктор філологічних наук, професор кафедри української літератури Житомирського державного університету імені Івана Франка. Офіційні опоненти: АСТАФЄВ Олександр Григорович, доктор філологічних наук, професор кафедри теорії літератури та компаративістики Інституту філології Київського національного університету імені Т.Г. ЦИМБАЛ Ярина Володимирівна, кандидат філологічних наук, науковий співробітник Інституту літератури ім. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту літератури ім.Частину творчого доробку поетів було вилучено з художньої свідомості України і на тривалий час приречено перебувати в забутті, а інша потрапила поза межі України і там саморозвивалася, утримуючи тяглість літературного розвитку, додаючи до нього нові риси. Нині маємо можливість не лише реконструювати поступ українського слова в означеному півстолітті, актуалізувати його художній та ідейний смисл, а й по науковому виважено дослідити специфіку естетичних пошуків, зародження і розгортання нових художніх ідей, реалізованих у численних творах, котрі донедавна були зовсім не відомі читачеві в Україні. Сучасний погляд на творчість проскрибованих раніше літературних імен засвідчує, що вона може бути перечитана заново й істотно доповнена, а нерідко може і внести корективи в наше уявлення про літературне життя певної епохи, його естетичні особливості, жанрово-стильову динаміку. Творчість Юрія Клена, яка вирізнялася серед поетичного доробку митців Радянської України та еміграції синтезом київської неокласичної традиції, світоглядних принципів "вісниківської квадриги" та трагічного оптимізму "празької школи", цілком закономірно стала обєктом літературознавчих студій та ґрунтовних критичних розвідок як в Україні, так і поза її межами. 2) проникнення у художній світ поезії Юрія Клена, зясування естетичної природи його мови через дослідження художньої природи та особливостей реалізації у поетичних текстах Юрія Клена метафори дасть можливість значно розширити уявлення про вербальні механізми творення образів у тексті;Визначаються мета і завдання, обєкт і предмет дослідження, окреслюються теоретико-методологічні засади та практичне використання результатів дисертаційного дослідження. клен творчість метафора емоційний У першому розділі - "Метафора як художній засіб у літературі" - розглянуто естетичні, історичні й типологічні параметри метафори. У літературознавчих працях співіснують два основні погляди на поетичну метафору: перший розглядає метафору як одвічну властивість поезії, основу образності й експресії, структурний елемент художнього цілого, а другий сприймає метафору як засіб "вишуканості", прийом суто зовнішній, "орнаментальний" елемент. Мислитель повязував метафору із природою мистецтва, про що говорять такі його положення: а) бути вправним у метафорах, тому що тільки цього одного не можна навчитися в інших, це вміння є ознакою таланту, адже створювати яскраві метафори означає помічати подібність; б) метафора великою мірою володіє ясністю, проникливістю і привабливістю новизни, і перейняти її від іншого неможливо. Класицистична естетика довела розпочату античністю й узаконену в численних стародавніх поетиках традицію риторизації метафори до певного обмеження, оскільки змістовність і структура класицистичного жанру визначалася приписуваною або рекомендованою поетикою нормативністю; дотримання її автором ототожнювалося із майстерністю, а майстерно зроблена "річ" на основі міри і смаку була втіленням розумної краси.У висновках наголошено на тому, що Юрій Клен належить до знакових постатей, з якими повязуються оригінальні тенденції в українські поезії першої половини ХХ століття. Виконане дослідження було зосереджене на вивченні художніх засобів, що становили собою креативні механізми, за допомогою яких поет досягав неповторності у витворенні власного художнього світу. Як і кожен поет, Юрій Клен щедро користувався попередніми набутками літературного слова, зокрема й українського, але особливе значення у його творчості мала метафоризація як один із провідних прийомів моделювання образів та образних систем. Твори митця стали єднальною ланкою різних культурних традицій: з одного боку, етнокультурної традиції українців, а з другого - духовних надбань інших народів. У дисертації ми виходимо з того, що в системі образотворення Юрія Клена провідну креативну роль відіграє метафора.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У висновках наголошено на тому, що Юрій Клен належить до знакових постатей, з якими повязуються оригінальні тенденції в українські поезії першої половини ХХ століття. Виконане дослідження було зосереджене на вивченні художніх засобів, що становили собою креативні механізми, за допомогою яких поет досягав неповторності у витворенні власного художнього світу. Як і кожен поет, Юрій Клен щедро користувався попередніми набутками літературного слова, зокрема й українського, але особливе значення у його творчості мала метафоризація як один із провідних прийомів моделювання образів та образних систем.

Індивідуальний стиль Юрія Клена - оригінальне явище в історії української літератури. Твори митця стали єднальною ланкою різних культурних традицій: з одного боку, етнокультурної традиції українців, а з другого - духовних надбань інших народів. На тлі української етнокультури цей процес виявив себе найбільше, оскільки Юрій Клен реалізувався як український національний поет. На його ідіостильовій манері позначився не лише власний досвід та творчі уподобання, а й своєрідність поетичної парадигми київських неокласиків, предметом пошуку яких стали кращі здобутки як національної, так і світової літературної та культурно-історичної традиції.

У дисертації ми виходимо з того, що в системі образотворення Юрія Клена провідну креативну роль відіграє метафора. Як відомо, література моделює віртуальну дійсність у конкретно-чуттєвих образах. Відомості про навколишній світ потрапляють до свідомості людини через органи відчуттів, звідки за допомогою нервових імпульсів потрапляють до мозку. Там образи дійсності формують певну структурну модель. Модель у свідомості - це оброблена певним чином інформація, яку прийнято органами відчуття (зору, слуху, нюху, смаку, дотику). Саме ці психофізіологічні відчуття і покладено в основу класифікації метафор у нашому дослідженні.

У процесі наукових спостережень над поетичними творами виявлено, що найчисленнішою групою метафор є образні утворення, що виникли на зорових відчуттях. Меншою частотністю позначені метафоричні образи, утворені на основі тактильних (дотикових), одоративних (нюхових), слухових та смакових асоціацій.

Залежно від художнього задуму автора та мовно-образної логіки, від текстуального оточення, кожен метафоричний образ має свою художню функцію. Численні приклади, наведені в дисертації, це підтверджують, та водночас дають можливість визначити провідні функціональні деривати, тобто такі образні утворення, які мають більш-менш стале призначення у поетичній структурі тексту. Таким чином, функціональна своєрідність і спроможність метафоричних образів полягає: а) у здатності відтворити музичне світосприйняття (відображення навколишнього світу як звучання музичних інструментів, кожен з яких уособлює певний душевний стан ліричного героя, передає багатогранні емоції);

б) в органічному поєднанні звуку і руху, чим досягається матеріалізація часу;

в) у фольклоризації образів, унаслідок чого вони набувають яскравого національного забарвлення;

г) метафоричні кольороназви створюють певну тональність зображення і несуть у собі емоційно-оціночні художні означення; кольороназви в основному відповідають загальновживаній символіці, але в поетичному мовленні, як правило, мають неповторне індивідуальне вираження;

д) метафори передають позитивні, негативні або контрастні емоції, медитативний стан ліричного героя, що дає можливість авторові якомога точніше проекціювати власні почуття на текст;

е) за допомогою метафор вдається відтворити внутрішні порухи, різноманітні рефлексії, психічний стан ліричного героя;

є) метафора здійснює синкретизм різних відчуттів, поєднує враження зорові і слухові, оречевлює настрій;

Аналітичний матеріал дисертації засвідчив, що поліфункціональність метафори у поетичному світі Юрія Клена зумовлена передусім українською національно-мовною картиною світобачення, життєвими і літературними джерелами. Та водночас вона повною мірою відображає естетичні, культурологічні, історичні позиції автора.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Макаренко Л.В. Психологічні метафори в поезії Юрія Клена // Вісник Житомирського педагогічного університету. - 2004. - № 16. - С. 197-198. (0,2 др. арк).

2. Макаренко Л.В. Метафоричні функції "вічних образів" у поезії Юрія Клена // Вісник Житомирського університету. - 2005. - № 20. - С. 156-162. (0,4 др. арк.).

3. Макаренко Л.В. Синкретичні метафори в поезії Юрія Клена // Культура народів Причорноморя. - 2005. - № 73. - С. 240-242. (0,3 др. арк.).

4. Макаренко Л.В. Мова поетичних творів Юрія Клена // Культура народів Причорноморя. - 2006. - № 74. - С. 188-191. (0,3 др. арк.).