Поховальні пам’ятки Нижнього Подніпров’я часів Золотої Орди (середина XIII – перша половина XV ст.) - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукРоботу виконано у відділі середньовічної археології Кримського філіалу Інституту археології НАН України Науковий керівник: Миц Віктор Леонідович, кандидат історичних наук, Кримський філіал Інституту археології НАНУ, директор. Супруненко Олександр Борисович, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, Центр охорони та досліджень памяток археології Управління культури і туризму Полтавської облдержадміністрації, директор. Захист відбудеться 01.11.2006 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.234.01 для захисту докторських дисертацій при Інституті археології Національної Академії Наук України за адресою: 04210, Україна, м. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Інституту археології НАН України (м.Нижнє Подніпровя як частина степової смуги сучасної України за часів середньовіччя було зоною безпосереднього контакту осілого населення з чисельними тюркомовними кочівниками. Кочівницькій тематиці приділяється менше уваги, при тому, що саме степовики впливали на соціальні, політичні й культурні процеси в золотоординській державі, до складу якої у середині XIII - першій половині XV ст. входив нижньодніпровський регіон. поховальний обряд етнокультурний подніпровя Незважаючи на те, що поховальні памятки золотоординського періоду Нижнього Подніпровя привертають увагу вчених більш як століття, в його історії ще багато проблем вимагають уточнення та додаткової розробки. До таких відносяться питання етно-конфесійного складу населення, уточнення хронологічних рамок існування окремих памяток, появи нових типів супроводжуючого інвентарю і поховального обряду, які неможливо розглядати у відриві від політичної ситуації на західному крилі Улусу Джучі. Дисертацію підготовлено за результатами виконання підрозділу "Культурна спадщина Золотої Орди" планових тем відділу середньовічної археології Кримського філіалу Інституту археології НАН України "Історія та археологія Криму з найдавніших часів до кінця XVIII ст." (державний реєстраційний № 0101 U 009057) і "Виявлення, дослідження та систематизація памяток Кримського півострова.Зауважуючи, що більшість памяток припинила своє існування на початку XIII ст. під час "татарської" навали, дослідниця припускала можливість існування окремих пунктів і в пізніші часи. До появи в регіоні прийшлої групи кочових племен дослідник відносив Новогригорівський могильник, а виникнення ґрунтового некрополя Камянка повязував з осіданням кочівників за часів Золотої Орди. Подібні до "чингульського" комплекси досліджено в Херсонській (Кубышев, 1988) і Запорізькій (Плешивенко, 1988) областях, виявлені окремі поховання і курганні могильники кочівників часів Золотої Орди на Дніпропетровщині (Безверхий, 1991). Для дослідження поховальних комплексів золотоординського періоду залучено 8 ґрунтових могильників, які налічують понад 1400 поховань, поодинокі курганні комплекси та 8 курганних могильників (понад 70 поховань). Під час правління Узбек-хана, коли починається широкомасштабне будівництво міст, в пониззі Дніпра зявляється два поселення з характерними для міських центрів Золотої Орди рисами - "Великі Кучугури" і поселення на південній окраїні о.Багатьма дослідниками відзначені етнічні і культурні звязки між осілим та кочовим населенням степового регіону України за доби середньовіччя, однак ступінь участі останніх в етногенезі осілої людності лишається незясованою. Литвинової, незважаючи на деяку близькість, в кожному з цих могильників домінують різні антропологічні типи, які сформувалися, в цілому, зі словян - нащадків полян і сіверян Середнього Подніпровя, нащадків населення салтово-маяцької культури - алан і болгар, а також кочівників-половців. Словянський компонент переважав на Благовіщенському могильнику (чоловіки); аланський - на могильниках Каїри (чоловіки і жінки) і Мамай-Сурка (чоловіки); болгарський - простежується в серіях з Камянки (чоловіки і жінки), Каїр (жінки), Благовіщенки (жінки) і Мамай-Сурки (чоловіки і жінки). Деякий вплив справили кочівники, монголоїдна домішка більше відбилася на жіночій частині (Камянка, Благовіщенка, Мамай-Сурка). Серед жінок простежується схожість з населенням салтово-маяцької культури (болгари), а також сарматами Нижнього Подніпровя.У роботі наведено теоретичне узагальнення поховальних памяток Нижнього Подніпровя часів Золотої Орди. Запропоновано новий погляд на характер і ступінь впливу прийшлих племен на поховальний обряд місцевого населення, визначено залежність етнокультурних проявів від динаміки розвитку західного крила Улусу Джучі. Планування, поховальний обряд і матеріальна культура памяток, що виникли за часів Київської Русі, близькі до словянських могильників XII-XIII ст. Відмінності обряду поховання на окремих могильниках були обумовлені наявністю серед населення різних етнічних груп, що складалися зі словянського, іранського і тюркського компонент