Вирізнення українського народу із давньоруської етнополітичної спільноти. Український етнос в умовах кризи державності та золотоординського поневолення. Національне відродження другої половини XVI – першої половини XVII ст. і етнічний розвиток українців.
1.Проте незалежно від цього «українські» етнодиференційні ознаки, як це було показано вище, існували протягом багатьох століть задовго до XII ст. Не було ще й тих ординських спустошень, що впали на Україну з другої половини XV ст. і виходили від Кримського ханства. Однак в іншому вони наголошують на «несприятливі обставини, що призвели до розчленування і їх приєднання до Великого князівства Литовського», тому «Україна була насильно розчленована й загарбана іноземними феодалами, а українська народність - позбавлена можливості створити свою державність і опинилася під загрозою асиміляції». Українські ж селяни, так само як білоруські чи литовські, а також інші трудові маси населення становили лише соціальний ґрунт, звідки піднімалася держава Гедиміновичів, яка була водночас і державою Острозьких, Сангушків, Чарторийських, Дубровицьких, Вишневецьких, Ружинських та інших феодальних родів і знаті. Залеський, - що в XIV-XVI століттях Білорусія мала свою державність… що Велике князівство Литовське в XIV-XVI століттях було федерацією, в якій Білорусія була рівноправною частиною тієї феодальної держави… Визнання державності Білорусії в XIV-XVI століттях дасть можливість правильно витлумачити причину того розквіту культури, якого досягла Білорусія за феодального періоду».
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
