Похідні фінансові інструменти та особливості їх застосування у фінансовому менеджменті - Курсовая работа

Похідні фінансові інструменти та особливості їх застосування у фінансовому менеджментіАктуальність даної теми полягає в тому, що за два останніх десятиліття індустрія похідних фінансових інструментів з одноразових угод зросла в щоденні потоки бізнесу, що вимірюються в мільярдах доларів. Причиною такої популярності даних інструментів є їх здатність знижувати залежність широкого кола користувачів від ринкових коливань, збільшених на міжнародних ринках у звязку з новим етапом глобалізації фінансових ринків. Внаслідок високої ефективності цієї нової галузі, багато фінансові компанії перетворили стратегії розвитку і витратили сотні мільйонів доларів на організацію спеціальних підрозділів для цього бізнесу. В умовах світової фінансової кризи, що почалася в 2008 році, питання фінансового менеджменту стають найбільш актуальними, особливо в області управління ризиками. Під впливом мінливих макроекономічних умов змінюється рівень ризикованості різних ринкових операцій компаній, що веде до зростання затребуваності похідних фінансових інструментів, що дозволяють страхувати (хеджувати) ці ризики.Під фінансовим інструментом розуміється будь-який договір, у результаті якого одночасно виникають фінансовий актив у однієї компанії і фінансове зобовязання або пайовий інструмент - в іншої. договором, представляє іншій стороні право на: а) отримання грошових коштів або фінансових інструментів від першої сторони (наприклад, дебіторська заборгованість, довго - і короткострокові фінансові вкладення) або б) обмін на інший фінансовий інструмент з першою стороною на потенційно вигідних умовах (наприклад, call-опціон у власника опціону, тобто особи, що купив опціон). Під фінансовим зобовязанням розуміється будь-яка обовязок за договором: - надати грошові кошти чи інший фінансовий актив іншій компанії (наприклад, кредиторська заборгованість); Фінансові похідні інструменти (деривативи) - це похідні фінансові інструменти, в основі яких лежать інші, більш прості, фінансові інструменти. Інструментом, що лежить в основі будь-якого похідного інструменту, можуть бути грошові кошти, товари, цінні папери, майно, права, індекси, а також ринкові механізми.Опціон дає право його власнику купити або продати певну кількість акцій за курсом, зафіксованим у контракті (ціна виконання), на певну дату у майбутньому (європейський опціон) або протягом визначеного періоду (американський опціон) у особи, що виписала опціон, але без зобовязання здійснювати цю операцію. Якщо в момент закінчення строку європейського опціону або протягом строку американського опціону курс придбаних (проданих) акцій буде більш вигідним, його власник може відмовитися від реалізації опціону й купити (продати) акції по цьому більш вигідним курсом. Call - опціон - це опціон на придбання певної кількості акцій у особи, що виписала опціон. Put - опціон - це опціон на продаж певної кількості акцій особі, выписавшему опціон [4, с. Більшість варрантів захищені від подрібнення акцій і виплати дивідендів акціями, тобто при дробленні акцій чи виплати дивідендів акціями варант дозволить інвестору купити більше або менше ніж одну акцію за новою ціною виконання.Спекулятивні операції здійснюються з метою отримання прибутку від купівлі-продажу строкових контрактів в результаті різниці між ціною контракту в день укладення і ціною в день його виконання при сприятливому для однієї зі сторін (продавця і покупця) зміну цін. Арбітражні операції - операції, які здійснюються з метою отримання безризикового доходу, використовуючи неузгодженості в цінах на різні фінансові інструменти на різних ринках. Так як контракт дає право на купівлю за фіксованою ціною, то це право може принести вигоду, якщо ціни на товар перевищать ціну виконання контракту. Якщо ціна активу підніметься до 120, то право на купівлю за ціною 80 (тобто премія 80 опціонів колл) складе 40. Якщо ціни на акції впадуть нижче 80, 80 опціонів колл знеціняться і 100%, з яких 5 було інвестовано спочатку, будуть втрачені.Величезні втрати, понесені на ринку похідних фінансових інструментів, насторожили б багатьох фінансових директорів. Враховуючи водопілля банкрутств, що відбулися в 1994 і 1995 роках, деякі нефінансові корпорації оголосили про плани скоротити і навіть взагалі відмовитися від використання похідних фінансових інструментів. Це було невірним рішенням, оскільки похідні фінансові інструменти являють собою ефективний інструмент управління ризиками. Історії банкрутств підтвердили добре відому істину, що похідні фінансові інструменти можна використовувати як для хеджування, так і для спекуляцій. У звязку з таким становищем, одним з головних завдань фінансового менеджменту організації, повязаної з даною особливістю ринку похідних фінансових інструментів Україні, є необхідність однозначного визначення меж допустимих фінансових ризиків і вироблення процедури, що забезпечує строге відстеження цих меж.

Величезні втрати, понесені на ринку похідних фінансових інструментів, насторожили б багатьох фінансових директорів. Враховуючи водопілля банкрутств, що відбулися в 1994 і 1995 роках, деякі нефінансові корпорації оголосили про плани скоротити і навіть взагалі відмовитися від використання похідних фінансових інструментів. Це було невірним рішенням, оскільки похідні фінансові інструменти являють собою ефективний інструмент управління ризиками. Історії банкрутств підтвердили добре відому істину, що похідні фінансові інструменти можна використовувати як для хеджування, так і для спекуляцій. Інакше кажучи, з їх допомогою можна як знижувати, так і підвищувати ризик. Більшість банкрутств повязані з неправильним використанням похідних фінансових інструментів. На сьогоднішній день спекулятивні операції становлять 9/10 від загального обсягу операцій на ринку цінних паперів, що значно підвищує рівень ризиків для організації. У звязку з таким становищем, одним з головних завдань фінансового менеджменту організації, повязаної з даною особливістю ринку похідних фінансових інструментів Україні, є необхідність однозначного визначення меж допустимих фінансових ризиків і вироблення процедури, що забезпечує строге відстеження цих меж. Особливо важливо, щоб компанії ретельно відстежували ризики, повязані з використанням похідних фінансових інструментів. Це пояснюється тим, що співробітники, які мають явне або неявне право хеджувати ризики компанії, замість цього часто займаються спекуляціями. Без постійного моніторингу неможливо визначити, чи не перетворився трейдер з хеджера або арбитражера у спекулянта. Як ми визначили в Главі II, використання похідних фінансових інструментів не ставить перед собою завдання отримання додаткового прибутку, навпаки, за ці операції підприємству доведеться заплатити. Провівши аналіз використання різних їх видів, можна стверджувати, що хеджування трансформує ризик неприйнятної форми до прийнятну і дозволяє досягти оптимальної структури ризику, тобто співвідношення між перевагами хеджування та його вартістю. Так само використання похідних цінних паперів дозволяє знизити витрати. Менеджмент може зосередитися на аспектах бізнесу, в яких підприємство має конкурентні переваги. Хеджування дозволяє забезпечити постійний захист від ринкового ризику без необхідності змінювати політику запасів.

Таким чином, похідні фінансові інструменти є дешевим та ефективним інструментом управління ризиками, яким виробники і споживачі піддаються через зміни процентних ставок, цін на товарних ринках, курсів валют та інших факторів. З точки зору управління ризиком, вони дають змогу фінансовим інститутам та іншим учасникам ідентифікувати, ізолювати і окремо управляти ринковими ризиками фінансових інструментів та товарів. Недарма в будь-якій розвиненій країні ринок похідних інструментів є найбільшим сегментом всієї фінансової системи. Включення в інвестиційний портфель фючерсів і опціонів дозволяє обмежити втрати при несприятливому розвитку ситуації. А розібравшись у них, грамотний інвестор зможе реалізовувати різні стратегії, виграючи навіть в періоди падіння ринку.

1. Ковальов Ст. Ст. Курс фінансового менеджменту: учеб. - М: ТК Велби, Вид-во Проспект, 2008. - 448 с.

2. Глущенко Ст. Ст. Організація діяльності комерційного банку/ Учеб. Посібник. - р. Залізничний, Моск. обл.:ТОВ НЦП «Крила», 2007. - 208 с.

3. Лялін Ст. А., Воробйов П. В. Ринок цінних паперів: учеб. - М: Проспект, 2009. - 384 с.

4. Просвітів Р. В. Бізнес-планування: Завдання й рішення: Навчально - практичний посібник. 2-е изд., дод. - М: Видавництво «Альфа-Прес», 2008. - 256 с.

5. Банківська справа: підручник / О. В. Лаврушин, В. Д. Мамонова, Н.І. Валенцева [та ін]; під ред. засл. діяльність. науки РФ, д-ра екон. наук, проф. О. В. Лаврушина. - 5-е изд., стер. - М: КНОРУС, 2007. - 768 с.

6. Халл Дж.До. Опціони, фючерси та інші похідні фінансові інструменти (пер. з англ., під ред. Клюшина Д. А.) Вид. 6-е, 2008р. - М: ІД Вільямс, 1056c.

7. Городів Д. Російські депозитарні розписки: проблеми та перспективи // Колегія. Російський правовий журнал. - М., 2006, № 6. - c. 29

Размещено на .ru