Дослідження творчого шляху буковинської поетеси Євгенії Угринчук. Життєве кредо та особливе відношення до Бога. Збірка "Дощі у грудні", її життєствердна філософія світу, любов до Бога, життя та всього земного. Остання збірка поезій "Подих вічності".
ПОЕЗІЯ ДОЩУ І ГНІТУ: ТВОРЧІСТЬ ЄВГЕНІЇ УГРИНЧУКЇї постать викликає порівняння з Пречистою Дівою, з Божою жінкою, бо життя поетка мала якесь страдницьке: вона завжди жертвувала собою заради рідних, офірувала навіть своїм здоровям. Поетеса народилася 21 серпня 1943 року в селі Мамаївці Кіцманського району, добре вчилася у місцевій школі, навіть мріяла про філологічний факультет, бо змалку цінувала й любила слово. Вірші Євгенії Угринчук притягують своєю неймовірною мелодійністю, саме тому шипинський композитор Василь Мошук створив декілька пісень на її слова: „Новорічний вальс”, „Пісня Буковини”, „Кобзарик” та інші. Ми часто думаємо й беремось досліджувати, студіювати тексти й твори тих, хто мав за життя багато регалій, велике визнання, але не замислюємось, що інколи там не завжди йдеться про талант і мистецьку вартість, а просто тому авторові пощастило бути почутим. Світ поетеса сприймає, як небесну вічну музику, де все відбувається за законами мистецтва Божого, вмінням творити, де осінь гармонійно переходить у зиму, зима - у весну, а весна - в літо й далі за світовою спіраллю круговерті; де світ оновлюється, ніби „жар-птиця”, пташка Фенікс, яка перероджується з попелу.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
