Поезія Аркадія казки та її місце в літературному процесі перших десятиліть ХХ ст. - Автореферат

Прикарпатський університет імені Василя Стефаника Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРобота виконана на кафедрі української літератури Прикарпатського університету імені Василя Стефаника Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник: лірика літературний поетичний кандидат філологічних наук, доцент Баран Євген Михайлович - Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, доцент кафедри української літератури. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Куценко Леонід Васильович - Кіровоградський педагогічний університет імені Володимира Винниченка, професор кафедри української літератури кандидат філологічних наук, доцент Пахаренко Василь Іванович - Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, доцент кафедри української літератури та компаративістики Захист відбудеться 19 грудня 2003 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.02 по захисту кандидатської дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук у Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника (76000, м.Поряд із визначенням особливостей лірики 20-х років ХХ ст., акцентуванням на домінуючих ідеях чи гаслах варто також зосереджувати увагу на самих творцях тогочасного літературного процесу. Поезія А.Казки сприяла витворенню трагедійного дискурсу, яскраво вираженого у 30-х роках, стимулювала розвиток української філософської лірики. Якщо творець “Сонячних кларнетів” реалізував себе ще в перших збірках і, на думку В.Моренця, далі щось “вивітрилося з лірики Тичини назавжди”, то у Казки маємо не реалізований до кінця образно-естетичний потенціал. Інші літературознавці, наприклад С.Крижанівський у розвідці “Зажиттєві злигодні і посмертні поневіряння поета Аркадія Казки”, зупиняються на комплексному аналізі життєвого і творчого шляху поета, називаючи його справжнім майстром сонетів і тріолетів, а також на історії видання його творів. І.Блюдо подає тільки епістолярій письменника, епізодично зупиняючись на біографії, покликаючись на спогади його дружини, О.Губар до листів додає більш докладний життєпис, аналіз листів П.Тичини і А.Казки, згадку про те, що саме поет “твердо установив так: Аркадій Казка”, а не Сказка чи Сказкін.Перший розділ - “Конвергенція контексту доби і філософського світосприйняття у ліриці Аркадія Казки” - присвячений проблемі зясування ролі творчості А.Казки в контексті доби, виокремленню типових і нетипових рис його лірики порівняно з тогочасною поезією. З урахуванням цих аспектів творчість А.Казки вводиться у контекст доби, зокрема зясовується її спільність з неокласичною традицією (з неокласиками А.Казку споріднює ідея універсального пошуку, статичність вірша, спроба якомога повнішої реалізації творчо-мисленнєвого потенціалу, прагнення втілювати ідею краси), розбіжності з “Плугом” (А.Казка уникає принципу зображення сучасно-революційного побутовізму, заперечує визначення літератури як деструктора старого буржуазного мистецтва) тощо. Драматизм світовідчуття поглиблюється застереженням знищення-стирання життя, зокрема зміни його кольорової палітри на чорно-білу (“Кінець”), усвідомленням ліричного героя своєї інакшості й відчуженості, безпорадності, розумінням неминучої смерті цього світу, що виведений у творах М.Семенка (образ всесвітньої пожежі у “Маніфесті”), В.Еллана (спалахуюча пристрасно-пяна кров у поезії “Тупого болю…”), Я.Савченка (палаюче небо у творі “Сонце під голови”) та ін. У підрозділі “Аркадій Казка і філософська лірика” через визначення основних рис поезії Аркадія Казки, за якими можемо віднести її до філософської, виокремлюються онтологічні критерії існування його художнього світу, натурфілософські основи світосприйняття, концепт пошуку, а також визначення гармонійної особистості. Цей субєкт названий автором гармонійною особистістю, для якої спектр емоцій і почуттів повинен слугувати єдиній екзистенційній потребі пошуку нових форм звязку зі світом, що реалізується завдяки зміні обєкта пізнання - рух по вертикалі від землі до неба, що нагадує середньовічне світосприйняття, зокрема протиставлення землі і неба як тимчасового вічному.

Основний зміст дисертації