Розвиток жанру байки як віршованого алегоричного твору повчально-гумористичного характеру. Поетика української байки, використання розмовної мови, зниженої лексики, елементів бурлеску. Місце байкарської спадщини Боровиковського в українській літературі.
Поетикальні особливості байок Левка БоровиковськогоІсторично байка виникла з фольклорних джерел - казок, прислівїв тощо. Байка як літературний жанр зародилася у Стародавній Греції в VI-V ст. до н.е., коли зявились байки нині всесвітньовідомого Езопа. Іншим джерелом байкових сюжетів була збірка індійських казок, притч, байок "Панчатантра" (ІІІ-IV ст. н.е.). Фіксована художня композиція байки вимагала наявності в ній таких елементів: вступу до байки, який містив у собі повідомлення про певну моральну ідею; розповідної частини, де викладалася фабула байки; заключної частини, так званої моралі, в якій робилися висновки й формувався моральний урок, що випливав із розповіді В історії жанру після Езопа найпомітнішими явищами були: у Франції - байки Лафонтена (XVII ст.), у Німеччині - байки Лессінга і Геллерта (XVII ст.)."Байка (від давньорус. баять, баити, тобто говорити, розповідати) - невеликий, частіше віршований алегоричний твір повчально-гумористичного або сатиричного характеру. За визначенням Щербини А.О. байка - "це коротке оповідання, здебільшого віршоване, гумористичного чи сатиричного характеру з алегоричним змістом; у ній людське життя зображується звичайно в образах тварин, рослин чи речей [19; 43]. Поряд із насмішкою у самій ідейно-образній структурі байки другою жанровою (і композиційною особливістю) є мораль (сентенція, "сила"), яка подається переважно наприкінці твору. У байці "через деяку "зношеність" окремих елементів жанрової форми особливо гостро відчувається необхідність свіжого, оригінального сюжету, дотепного повороту думки, дзвінкої, влучної рими тощо" [19;44]. У байці своєрідно перехрещуються, переплітаються і зливаються два начала: давні міжнаціональні традиції жанру, загальнолюдські риси в ідеях, тематиці і, з другого боку, національна своєрідність художнього втілення цих ідей, риси конкретно-історичної самобутності такого втілення.Метлинський) був самобутнім і доповнив українське байкарство новими різновидами жанру - максимально конденсованою (до двох рядків) байкою й афористичною гумористичною приповідкою. Часто мысль басни или нравоучение выражается формой народной пословицы", що й не дивно: в основу ряду байок лягли записані Боровиковським народні приказки. Книжка "Байки й прибаютки", яка принесла письменникові популярність, скомпонована й навіть названа на взірець збірки І. Красіцького. І тут його завданням було зробити здобутком писемної літератури "рудник нетронутый" української народної творчості - казок, байок, анекдотів, приказок, прислівїв. Гострий язичок сільських жіночок спричинився до поширення апокаліптичних чуток про народження в Петра не сина, а чорта "На лобі з чотирма рогами, з хвостом кандзюбкою, як хорт, із кігтями, з свинячими кликами" (байка "Жіночий язичок"), викликаних усього лише бородавкою у дитини.На XVII-XVIII ст. в Україні припадає бурхливий розквіт гумористичного бурлескного віршування, генетично повязаного з волелюбними традиціями народної сміхової культури - явища типологічно спорідненого з ренесансним відчуттям радості земного життя. Хоча на рубежі XVII-XVIII ст. в українській літературі відбувається процес ідентифікації з новоєвропейським типом словесного мистецтва, зближення української літератури з новоєвропейськими за типом художнього мислення не означало, однак, ідентифікації їх за рівнем розвитку як самих напрямів, так і жанрово-стильової системи. Як відомо, теорія класицизму поруч з такими "високими" жанрами, як ода, епопея, трагедія, визнавала право на існування й функціонування "низьких" жанрів, зокрема комедії й віршової сатири. У добу Просвітництва в українській літературі особливого розвитку набувала байка, корені якої сягають фольклору й давнього українського письменства. "Природжений гумор і уміння висловлюватись алегорично, що проймають усю натуру українця, а також у звязку з тим безліч приказок, прислівїв і примовок, які ми знаходимо в народі, виразно свідчать про те, що українській вдачі зовсім не чужий, а навіть і дуже рідний той літературний жанр, котрий звичайно зветься байкою.
План
План
Вступ
1. Розвиток жанру байки в ХІХ столітті
1.1 Байка як літературний жанр
1.2 Поетика байок Л. Боровиковського
1.3 Генеза жанру байки
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы