Поетика заголовкового комплексу в ліриці Івана Франка - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРобота виконана у Львівському відділенні Інституту літератури ім. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор, ГРОМЯК Роман Теодорович, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри теорії літератури і порівняльного літературознавства кандидат філологічних наук, доцент БОНДАР Лариса Петрівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри української літератури імені акад. Захист відбудеться 26 жовтня 2006 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.13 з філологічних наук при Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Із дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (м.Процес “порозуміння” читача з твором починається, як правило, від заголовка. Інколи цьому процесові сприяють також факультативні структурні компоненти заголовкового комплексу (термін, що його ввів С. В. Загалом дослідники-номенологи порушують проблеми класифікації заголовків та підзаголовків (Ф. Ці студії дають змогу сформувати цілісну теорію заголовкового комплексу, всебічно вивчити особливості функціонування його елементів у Франкових текстах. Мета дослідження полягає у зясуванні рецептивно-комунікативної, функціонально-естетичної, наратологічної, часово-просторової, семіотичної, психокреативної характеристик компонентів заголовкового комплексу в ліриці Івана Франка, зокрема у їхніх взаємозвязках із системою художніх образів і мотивів, архітектонікою і композицією тексту.У теорії номінації заголовок кореспондує із такими співвідносними поняттями: імя, назва, підзаголовок, міжзаголовок (обєднує різні архітектонічні частини книжки) і внутрішній заголовок (для характеристики назв усередині циклу), з якими формує систему додаткових опозицій і відповідні номінаційні відношення (онтологічні, дистрибутивні, метатекстуальні, контекстуальні тощо). У цих частинах роботи визначено роль заголовка як “горизонту” для тексту за характером його передбачуваності/ непередбачуваності, внутрішньо-/зовнішньої спрямованості тощо; окреслено наративний “центр тяжіння” для персональних заголовків - епонімів з одним, двома і більше “центрами орієнтації”, дублетних заголовків (відповідно до першоособового, третьоособового і безособового типу викладу); виявлено часопросторові параметри для заголовків як форм відображення авторського історико-біографічного хронотопу (наприклад, “Тюремні сонети” І. Франка); як засобу ретроспекції, проспекції та інтроспекції в художньому творі; сформульовано концепцію “текстометризму” для позначення “семіотичного обсягу” заголовка, що передбачає його вимірюваність (протяжність, глибину заголовка) та індексованість (атрибутивність, субстанційність та інтенційність) і впливає на спосіб відтворювання заголовка в тексті, метафоричну ущільненість його значень; це, своєю чергою, повязано з високою значеннєвою “межовою свідомістю” заголовка як медіаторного коду між автором і читачем. Заголовок і підзаголовок у такій паратекстовій структурі певною мірою наближаються до форми подвійної назви: заголовок має раціоналістичну спрямованість, а підзаголовок до емоційної сфери залучає також орієнтацію автора на тип “непосвяченої” свідомості - саме для неї Франко й подає свої авторські коментарі про те, ким є ліричний герой на імя Фуль або в якому жанровому ключі слід прочитати “Пані Февросію” та “Женщину”. Назва “Із літ моєї молодості” виконує формальну функцію упорядкування текстів та канонізації авторської жанрової системи “балад” і “розказів”, яку автор збагачує, створюючи жанрові різновиди балади-сонета (“Народна пісня”, “Дві дороги”, “Наш образ”), балади-пісні (“Моя пісня”, “Задунайська пісня”), балади-трактату (“Любов”, “Божеське в людськім дусі”), сатиричної балади (“Поступовець”); доповнюючи структуру збірки “актуальним” віршем (цикл “Наші чесноти”) та “памфлетною” поезією (“Товаришам із тюрми”, “Невільники”, “Наука”).“ПРИСВЯТИ ТА ЕПІГРАФИ У ПОЕТИЧНІЙ ТВОРЧОСТІ ІВАНА ФРАНКА” складається з чотирьох підрозділів. Адресат може фігурувати як чинник особистої “памяті” автора (тексти, присвячені памяті батькові, Зіновії Бурачинській); слугувати засобом для декларації певних ідей, програм (“Присвячено русько-українським сонетярам”, “Сідоглавому”, “В. Однак найпопулярнішим варіантом є використання імені адресата для створення інтимно-психологічної “аури” навколо тексту, що особливо характерно, коли “жест” дедикації здійснено з “подарунковою” метою (Сергію І. Підкреслення рецепції у присвяті автор може здійснювати по-різному: одним із таких способів є “посвячення” (нім.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ