Поетика української світської новолатинської поезії доби пізнього Середньовіччя та Бароко - Автореферат

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукНауковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент Ямчук Павло Миколайович, Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, доцент кафедри української літератури Шевченка НАН України, провідний науковий співробітник кандидат філологічних наук, доцент Таран Олег Іванович, Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, доцент кафедри української літератури Захист дисертації відбудеться 19 жовтня 2007 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 23.053.01 Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка за адресою: 25006, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка за адресою: 25006, м.Доба літературознавчого постмодернізму не випадково, а цілком закономірно привертає увагу дослідників до вивчення специфіки художньої літератури минулих століть, адже у відповіді на це питання приховується багато сутнісних домінант, які з вичерпною ясністю можуть вияскравити не лише “білі плями” в тривалому процесі становлення української літератури, а й цілі terrae incognitae вітчизняного мистецтва слова, що були забутими або й умисне забороненими до вивчення тривалий період у національній культурній історії. Ідеться, передусім, не лише про його недостатню вивченість, а й про те, що новолатинська українська світська література становить окрему значущу одиницю, яка поруч з іншими семіосферами літературного творення іманентно тривалий час визначала суттєві вектори руху національної естетики словесної творчості, окреслювала її перспективи. Латинська мова для світських поетів доби Пізнього Середньовіччя та Бароко виступала значною мірою ще й способом ознайомлення інших європейських народів із неповторною давньою історією українців, зі своєрідністю національних звичаїв, традицій і навіть фольклору. Новолатинські твори, що належать до світської поезії Пізнього Середньовіччя та Бароко, унаслідок тривалих заборон, які мали ідеологічний характер, належали і значною мірою належать і нині до категорії малодосліджених. Водночас у гуманітарних науках близьких до України географічно й ментально інших словянських країн (Польщі, Словаччини, Чехії) уже з другої половини ХІХ ст. існують самостійні наукові школи, у центрі дослідницької уваги яких перебувають як конкретні твори, так і цілі жанрові різновиди національних літератур, які створювались латинською мовою.Слід також зауважити, що генеза процесу оприсутнення новолатинського мовно-літературного феномена у вітчизняному історико-культурному контексті виводиться автором у даному підрозділі ще з перших, після прийняття християнства, впливів перекладної літератури на становлення і формування українського художнього слова, писаного рідною мовою. Другим етапом загального становлення вітчизняної латиномовної словесності визначено історико-культурний період суттєвого впливу новолатинської (пізньосередньовічної й ренесансної) європейської духовної та світської літератури на культурний і літературний процес в Україні. Він визначається як доба наукових, освітніх, літературних та культурних взаємовпливів між Україною і Європою. У концепції дисертації закцентовано увагу на великій ролі освітніх процесів, а також інших явищах культурно-мистецького та духовного обміну між Україною і європейськими країнами, які мали багатоаспектний характер і, як правило, базувались на широких контактах українських та європейських митців, мислителів, державних діячів. Починаючи з XVI ст. фіксується поява духовних творів полемічного характеру, які належали перу українських авторів, були написані латиною і адресувались усім освіченим верствам українського суспільства нарівні з творами, що писались українською або польською мовами.Становлення української літератури, що створювалась латинською мовою, пройшло декілька етапів, визначення яких дозволило дійти висновку, що виникнення феномена вітчизняної новолатинської словесності мало характер відкриття для української культури світоглядних та художньо-естетичних цінностей іншомовних культур і позначався незаангажованістю ставлення до здобутків як духовного, так і світського письменства. Виявлено провідні особливості поетичного мислення в новолатинському дискурсі української художньої літератури доби Пізнього Середньовіччя та Бароко, які полягають у неординарному і водночас органічному сполученні трьох домінантних українських ментальних начал. Концептуально важливим є те, що в даній поемі, на відміну від інших творів цього різновиду, подано не описання конкретного історичного епізоду або характеристики історичних постатей, а розгорнено панорамну картину історичного й сучасного поетові буття українців.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ