Поетика сучасної української прози: особливості "нової хвилі" - Автореферат

Одеський національний університет імені І. І. ПОЕТИКА СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ: ОСОБЛИВОСТІ “НОВОЇ ХВИЛІ”Робота виконана в Одеському національному університеті ім. Мечникова Міністерства освіти і науки України Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент НАН України, зав. відділом української літератури ХХ століття Інституту літератури ім. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Одеського національного університету ім.Літературний процес України кінця ХХ ст. як феномен культури, що склався на межі тисячоліть, відзначається невстояністю тенденцій, пошуковістю напрямків, спрямованих урізнобіч, які характеризують “нову хвилю”, потребує наукового осмислення. І хоч розробка теми постмодернізму в українській і зарубіжній філології наблизили літературознавство до розвязання цієї важливої проблеми, але окремі питання оцінки й осмислення як самих проблемних парадигм, що їх висуває ситуація постмодернізму, так і вихідних принципів її інтерпретації в широкому і вужчому значеннях і контекстах потребують нових і нових дослідницьких зусиль. Обрана тема дисертаційної роботи вимагала вивчення чималої кількості текстів на сучасному науковому рівні, внаслідок чого запропоновано варіант концепції “нової хвилі”, розгорнутої на основі аналізу таких її аспектів, як функціонування родово-жанрових моделей сучасної української прози, репрезентованої багатьма іменами і творчими школами. Системне вивчення романістики і новелістики Валерія Шевчука, Юрія Андруховича, Леоніда Кононовича, Оксани Забужко, Олеся Ульяненка, Євгена Пашковського, Бориса Нечерди, Володимира Даниленка, Євгенії Кононенко, Юрія Винничука, Юрія Покальчука, Вячеслава Медведя, засвідчені у них динаміка змістовно-формального оновлення письма, переборення тематичної неповноти попередньої літератури, прагнення до розкутості й новизни ситуацій та образів є тим науковим завданням, важливість і назрілість якого не потребують доведень. сучасний український проза модернізм Провідною метою даної дисертації є визначення головних концептів розвитку сучасної української прози, що дадуть підстави для вибудування колективними зусиллями концепції постмодернізму як типу культури, посталого на межі тисячоліть, і специфічної літературної ситуації кінця ХХ ст., для виявлення прикметних властивостей поетики сучасних новелістики і романістики.У першому розділі - “Модерно-постмодерний дискурс”, - що містить два підрозділи, викладено сучасні теоретичні підходи до постмодернізму і його попередника - модернізму(1.1) та проаналізовано стан вивченості питань поетики сучасної української прози (1.2); зосереджено увагу на дискусійному питанні, чи є постмодернізм попередником модернізму(Див. дискусію на сторінках “СІЧ”і). У контексті теоретичного й історико-літературного осмислення систематизовано специфічні риси українського постмодернізму: відсутність чітких дефініцій, фраґментарність суджень, іронічність та іронія як провідне начало; еклектизм і синкретизм як принципові естетичні домінанти - деканонізація попередньої культурної традиції, синтез масового й елітарного; марґінальні особливості тексту, перенесення їх у центр чи відсутність центрування, змішування жанрів, багаторівнева організація текстів; інтертекстуальність; колаж; поліваріантність стилів, пародія на твори минулого; опозиція гра/серйозне; верх/низ; карнавальне світовідчуття; часова перестановка; роль і особливості мови; вторинна міфологізація радянського матеріалу; авторська імперсоналізація тощо. Окремий підрозділ (1.2) присвячено станові вивченості питань поетики сучасної української прози на матеріалі періодичних видань (“Сучасність”, “Слово і час”, “Курєр Кривбасу”, “Світо-вид”, “Дивослово”, “Дніпро”, “Літературна Україна”, “Критика” тощо). У другому розділі - “Жанрово-видові варіації в сучасній українській прозі” - досліджено такі проблеми: чи зазнали змін новела і роман у сучасній прозі? яких саме? які жанрові моделі утворюють морфологію романістики і новелістики? які складники найінтенсивніше працюють у поширеному типі поліморфного твору? як виявляється гетерогенність у сучасній прозі? як цей процес позначився на зміні природи слова, жанрово-видових варіаціях, особливостях характеротворення, психологізму, ідейному змісті постмодерних творів? яка роль меніппейності в системі жанрової інтеґрації? Важливі аспекти прояву поліморфної природи твору - меніппейність (крайнощі ситуації абсурду, оперування виключними ситуаціями з ідейно-філософською метою, пошуки правди в дорозі, поєднання непоєднуваного, включення в контекст розповіді скандалів, ексцентричної поведінки героїв, контрастів, карнавалізація, змішування верху і низу тощо) й інтертекстуальність (ремінісценції з “Енеїди” Котляревського, звязок з творами української літератури, з традиціями зарубіжної високої і масової культури).Такою ж гомогенною поліжанровістю позначений роман “Московіада”, в якому, зокрема, за Т.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ