Риси художнього відтворення портретно-психологічних характеристик персонажів у їх взаємозв’язках із часопросторовою структурою текстів. Особливості історіософської концепції прозаїка. Новаторство Р. Іваничука в підходах до зображення історичних подій.
При низкой оригинальности работы "Поетика історичної прози Романа Іваничука (особливості часопросторових концепцій)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукІсторична проза органічно поєднує в собі два напрямки художнього освоєння буття, зумовлені відображуваним обєктом: історію, заґрунтовану на конкретних фактах і вимозі максимальної обєктивності в образному моделюванні дійсності та літературу, скеровану на створення фікції, де панує вимисел, а думка автора підпорядковується не принципам життєвої логіки, а, в першу чергу, - законам побудови певних типів мистецьких світів і текстової реальності. Дослідженню вітчизняної історичної романістики, різних її аспектів українські науковці присвятили цілу низку праць літературознавчого й літературно-критичного характеру. Назвемо також праці, присвячені творчим доробкам окремих письменників, які працювали в жанрі історичного роману: «Істина - особистість (Проза Павла Загребельного)» В. Різні аспекти розвитку жанру історичного роману та творчість окремих митців стали обєктом наукових спостережень і в ряді дисертаційних праць: «Історична романістика Романа Іваничука та її місце в розвитку жанру» С. Дисертаційна праця виконувалася на кафедрі новітньої української літератури Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка в руслі наукового напрямку «Література й історія».Досліджуючи часопросторові концепції історичної прози письменника, зясовано, що художній час, що заґрунтовано на памяті лише окремого персонажа, виявляється для автора завузьким, тому він розширює його межі до рівня історичної памяті поколінь, унаслідок чого відстань між часовими пластами вимірюється кількома століттями. Часопростір у літературному тексті формує специфічні умови для існування персонажів і навіть самого автора. Простір у своєму побутовому значенні асоціюється з обширом, у межах якого відбувається та чи інша подія, виявлення або гра почуттів. Доведено, що, поєднуючи часопросторові виміри, автор майстерно і з помітною чіткістю формує внутрішній світ персонажів історичних повістей. Іваничука виокремлюються такі сюжетно значущі часопростори: порогу, як часопростір кризи, життєвого вибору, як межовий простір, що окреслює рамки персонажних часопросорів; часопростір пустки й безодні, який діє на рівні простору персонажів; часопростір зустрічі, з яким повязаний мотив протистояння і зіткнення персонажів; часопростір війни, що виявляється в романі «Шрами на скалі» на рівнях соціально-історичного (опис перебігу українсько-польського протистояння) та персонажного часопростірів; часопростір Батьківщини - Львова («Манускрипт з вулиці Руської», «Шрами на скалі») - як «свого» простору, що опинився під загрозою завоювання його чужинцями.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
