Поетика роману Володимира Винниченка "Записки кирпатого Мефістофеля" - Автореферат

Національна академія наук україни інститут літератури ім.Робота виконана у відділі історії української літератури ХХ століття Інституту літератури ім. Науковий керівник - доктор філологічних наук, академік, директор Інституту літератури ім. Шевченка НАН України Жулинський Микола Григорович Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор кафедри історії української літератури ХХ століття Київського державного університету імені Тараса Шевченка Демянівська Людмила Семенівна кандидат філологічних наук, викладач кафедри українознавства Українського державного університету харчових технологій Векуа Оксана Віталіївна Провідна установа - Національний педагогічний університет імені М.П.Це зумовлює вибір обєкта дослідження - роману В.Винниченка “Записки Кирпатого Мефістофеля”. дослідити структуру роману В.Винниченка “Записки Кирпатого Мефістофеля” і, зокрема, визначити типи семантичних структур, проаналізувати літературні інстанції тексту (рамку, художній простір, сюжет, персонаж, точку зору), розглянути принципи організації системи персонажів; Аналіз поетики роману “Записки Кирпатого Мефістофеля” передбачав різноманітні методологічні проекції: оцінка роману з огляду на проявлення в ньому авторської самосвідомості (феноменологічний аспект), розгляд твору як суцільно детермінованої структури (структуралістський аспект), дослідження твору в контексті романістики В.Винниченка 1911-1916 років та світової “дияволіади” кінця ХІХ - першої половини ХХ століття (компаративістський аспект). Бібліографія досліджень про роман В.Винниченка “Записки Кирпатого Мефістофеля” засвідчує той факт, що рецепція твору здійснювалась принаймні у два етапи. Вихідним пунктом для першого підрозділу - “Творчість митця “між двох революцій”: логіка пошуку” - є теза про те, що роман “Записки Кирпатого Мефістофеля” - один із фрагментів експериментаторського мислення В.Винниченка, яке найоптимальніше виявилось у драмах і романах, написаних упродовж 1906-1916 років.У Висновках підводяться підсумки результатів роботи-аналізу поетики роману Володимира Винниченка “Записки Кирпатого Мефістофеля” через призму трьох методологічних проекцій (феноменологічної, структуралістської, компаративістської). Обєктом схрещення цих двох ідеологічних концепцій у творчості В.Винниченка була проблема індивідуального буття. Спроба структурно-семіотичного прочитання твору дало змогу зробити такі висновки: - у романі виділяється три типи семантичних структур: “мелодраматична”, “натуралістська”, “екзистенціалістська”; аналіз літературних інстанцій тексту (рамки, художнього простору й часу, персонажа, точки зору), дає підстави стверджувати, що рамка обумовлена принципом контрасту, “драматургічність” є характеристичною ознакою просторової організації твору, хронотопний план вибудовується за принципом циклічності; При зясуванні генезису й типології героя роману в межах трьох контекстуальних площин (світової “дияволіади” кінця ХІХ - першої половини ХХ століття, романістики В.Винниченка 1911-1916 років та ніцшеанських ідей) доведено можливість принаймні трьох смислових проекцій: “диявольської”, “Винниченкового героя-експериментатора”, “ніцшеанської нігілістичної надлюдини”.

У Висновках підводяться підсумки результатів роботи -аналізу поетики роману Володимира Винниченка “Записки Кирпатого Мефістофеля” через призму трьох методологічних проекцій (феноменологічної, структуралістської, компаративістської). У дисертації доводиться, що системотворчим чинником індивідуальної поетики Винниченка-романіста є категорія “художньо-естетичне мислення”. Головними факторами впливу на спрямованість мислення письменника були концептуальні ідеї Ф.Ніцше та визначальні постулати психоаналітичної методики. Обєктом схрещення цих двох ідеологічних концепцій у творчості В.Винниченка була проблема індивідуального буття.

Роман “Записки Кирпатого Мефістофеля” - один із фрагментів експериментального мислення Володимира Винниченка. Спроба структурно-семіотичного прочитання твору дало змогу зробити такі висновки: - у романі виділяється три типи семантичних структур: “мелодраматична”, “натуралістська”, “екзистенціалістська”;

- аналіз літературних інстанцій тексту (рамки, художнього простору й часу, персонажа, точки зору), дає підстави стверджувати, що рамка обумовлена принципом контрасту, “драматургічність” є характеристичною ознакою просторової організації твору, хронотопний план вибудовується за принципом циклічності;

- художній світ роману персоналістичний, центральну позицію відведено головному героєві, функціональна заданість інших персонажів - представляти одну з іпостасей героя.

При зясуванні генезису й типології героя роману в межах трьох контекстуальних площин (світової “дияволіади” кінця ХІХ - першої половини ХХ століття, романістики В.Винниченка 1911- 1916 років та ніцшеанських ідей) доведено можливість принаймні трьох смислових проекцій: “диявольської”, “Винниченкового героя-експериментатора”, “ніцшеанської нігілістичної надлюдини”.

Підсумовуючи вищезазначене, дисертант стверджує, що роман “Записки Кирпатого Мефістофеля” є одним із художньо вартісних зразків творчої спадщини В.Винниченка.

Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях

1. Герой-експериментатор у Винниченка // Слово і час. - 1998. - №11. - С. 66-69. (0,3 др.арк.)

2. Інтерпретація ідей Фрідріха Ніцше у творчості Володимира Винниченка // Наукові записки Ніжинського державного педагогічного університету імені Миколи Гоголя. Філологічні науки. - Ніжин: НГПУ, 1998. -С. 89-93. (0,3 др.арк.).

3. Типи семантичних структур роману В.Винниченка “Записки Кирпатого Мефістофеля” // Сіверянський літопис. - 2000. - №1.- С. 64-70 ( 0,5 др.арк.).

4. Іпостасі українського Мефістофеля // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2000.- №1. - С. 36-42 (0,4 др.арк.).

5. З історії вивчення літературної творчості В.Винниченка // Київська старовина. - 2000. - №1. - С. 128-133 (0,5 др.арк.).