Поетична ідеалізація, міфопоетичність і символіка прози Олександра Гріна, категорія хронотопу, умовне і реальне в його романтичній системі. Інтерпретація художньої сутності грінівської ідеалізації як одного з основних творчих принципів письменника.
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПОЕТИКА РОМАНТИЧНОЇ ПРОЗИ ОЛЕКСАНДРА ГРІНАРобота виконана в Таврійському національному університеті ім. Науковий керівник - кандидат філологічних наук, професор Кобзєв Микола Олексійович, Таврійський національний університет ім.В.I.Вернадського, професор кафедри російської і зарубіжної літератури. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Андрущенко Олена Анатоліївна, Харківський державний педагогічний університет ім. кандидат філологічних наук, доцент Кадочніков Олег Петрович, Вінницький державний педагогічний інститут ім. Захист відбудеться "23" травня 2002 р. о 15:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.12 Дніпропетровського національного університету (49025, м.Нова історична доба вимагала створення нових художніх форм і засобів зображення життя. Творення незвичайного світу передбачає наявність ємкого філософського підтексту, поглиблення особистісного підходу до дійсності, насиченість художнього контексту моральними проблемами, багатозначність сюжетної ситуації, поєднання раціонального й аналітичного начал у творчому процесі. Науковці вдавалися до спорадичних спроб аналізу й характеристики поетики Гріна, але сучасна філологічна наука й досі не має системних і узагальнюючих досліджень зазначеної проблеми, чим і зумовлюється актуальність роботи. Дослідження здійснювалось відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри російської і зарубіжної літератури Таврійського національного університету ім. Метою дослідження є аналіз поетики романтичної прози О.Гріна, а досягнення її передбачає вирішення таких конкретних завдань: - обґрунтувати необхідність сучасного дослідження поетики О.Гріна на основі еволюції літературно-критичної думки щодо його творчості;У першому розділі "Творчість О.Гріна в літературній критиці" висвітлюється ступінь вивченості проблем поетики письменника в літературознавстві й естетиці ХХ століття. У 1969 році виходить монографія В.Ковського "Романтичний світ Олександра Гріна" - перше фундаментальне дослідження творчості письменника, у якому акцентовано питання поетики письменника: стилю, сюжетобудови, композиції, становлення романтичного характеру, категорії фантастичного тощо. Оригінальну концепцію романтизму письменника вибудовує М.Кобзєв у монографіях 1990-х років ("Рання проза Олександра Гріна"(1995), "Новелістика Олександра Гріна 20-х років" (1996). На другому етапі грінознавство зробило значний крок уперед у вивченні поетики письменника, але вихід на нові, сучасні рівні осмислення поетичного світу романтика передбачає дослідження і наукове висвітлення таких суттєвих питань, як романтична ідеалізація, художній часопростір, міфопоетика і символіка О.Гріна тощо. У другому розділі "Поетична ідеалізація як основний творчий прийом перетворення дійсності" досліджуються іманентні прийоми ідеалізації у творчості О.Гріна.Творчу спадщину О.Гріна літературознавством вивчено у багатьох аспектах, але значущі особливості поетики письменника залишаються все ще недослідженими. Конкретний аналіз творів дозволив дійти висновку, що грінівська ідеалізація греїчного героя припускає піднесення до взірця, до вищої досконалості за допомогою очищення життєвого образу від усього, що не відповідає авторським уявленням про прекрасне і духовно досконале. Вона поширюється також і на текстові рівні творів Гріна, проникає всю художню структуру його прози, стає невідємною складовою романтичної ідеалізації. Вміння витончено втілювати естетичні ідеї в живу плоть образів приводить Гріна до створення численних образів-міфів, що не поривають звязків з реальною дійсністю. Часу в його творах властива і така риса сакрального часу, як дискретність; особливу значимість мають у Гріна граничні і центральні моменти часу.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
Творчу спадщину О.Гріна літературознавством вивчено у багатьох аспектах, але значущі особливості поетики письменника залишаються все ще недослідженими.
Основним художнім прийомом Гріна є романтична ідеалізація. Конкретний аналіз творів дозволив дійти висновку, що грінівська ідеалізація греїчного героя припускає піднесення до взірця, до вищої досконалості за допомогою очищення життєвого образу від усього, що не відповідає авторським уявленням про прекрасне і духовно досконале. Але поетична ідеалізація - не абстракція: в її внутрішній структурі можна вичленити три основних компоненти: реалістичність, антитетичність і міфопоетичність. Реалістичність виявляється не тільки у вірогідності деталей, але й у певній типізації романтичних образів, близькій до реалістичної. Антитетичність полягає в акцентованому зіставленні несумісних людських характерів. Вона поширюється також і на текстові рівні творів Гріна, проникає всю художню структуру його прози, стає невідємною складовою романтичної ідеалізації.
Романтична ідеалізація Гріна спирається на міфопоетичну основу. Вміння витончено втілювати естетичні ідеї в живу плоть образів приводить Гріна до створення численних образів-міфів, що не поривають звязків з реальною дійсністю.
У тісному взаємозвязку з міфопоетичністю знаходиться у Гріна і символічне осмислення буття. Грінівський символ має всі якості, властиві символу як такому: високий ступінь узагальненості, певна одиничність, необхідна міра архетиповості.
Символікою просякнуті у Гріна художній простір і час. Показовий у цьому плані роман "Золотая цепь". Герої Гріна діють в умовному просторі, тобто незвичайному, сакральному. Це необхідно автору, щоб не обмежувати читацьке сприйняття конкретно-історичними і локально-побутовими асоціаціями. Відтворенню сакрального простору сприяло використання таких символічних уявлень, як заплутаність, рухливість меж, членування і поєднання простору, рух по колу тощо. Особливо ефективно Грін використовує символіку "великої вертикалі", роблячи проекцію її на людський "мікрокосмос". Символіка простору у Гріна допомагає глибше зрозуміти активну участь простору як в організації дії твору, так і в розкритті характерів персонажів.
Художній час у "Золотой цепи" має всі ознаки сакрального: він може стискатись і розтягуватись, швидко минати і уповільнювати хід; минуле, сьогодення і майбутнє можуть змішуватись; герой може "подорожувати" у часі. Письменник спирається на символіку всіх часових циклів: добового, річного, вікового, історичного. Часу в його творах властива і така риса сакрального часу, як дискретність; особливу значимість мають у Гріна граничні і центральні моменти часу.
Простір і час як естетичні категорії є у Гріна засобом осмислення складних проблем сучасності і ефективним способом створення романтичного образу світу.
У романтизмі Гріна відбувається органічне злиття вимислу і реальності. Основну роль у цьому процесі відіграє принцип феєричності. Феєричність пронизує всю пізню творчість письменника. Поєднання вимислу з дійсністю унаочнюється в таких реалістично-романтичних творах Гріна, як "Крысолов", "Серый автомобиль", "Фанданго". Реалістичність описів, система достовірних деталей, правдивість художніх образів виключають момент недовіри до незвичайного й умовного у прозі Гріна. Умовне, тісно поєднане з реальним, стає невідємною естетичною категорією у творчості письменника 20-х років.
Запропоновані в дисертації параметри дослідження художнього світу творів Гріна відкривають нові, ще невивчені грані його поетики. Зведені у єдиний корпус, вони демонструють могутній художньо-естетичний потенціал зображальних засобів, що криється у прозі письменника. Поетична ідеалізація, категорія реалістичності, романтична міфологізація, символіка простору і часу, художня реалізація опозиції “умовне/реальне” тощо - усе це свідчить про безсумнівне новаторство романтичної прози Гріна, про те, що перед нами незвичайне мистецьке явище, яке не має аналогу у світовій літературі. Це романтизм, але романтизм нового типу, породжений на зломі двох історичних епох, зумовлений культурно-естетичною динамікою відповідної доби, провідними тенденціями суспільного життя.
Список литературы
1. Мазин А.Н. Символика пространства в романе А.С.Грина "Золотая цепь" // Наукові записки Харківського державгого педагогічного університету ім Г.С.Сковороди. - Серія літературознавство. - 1999. - Випуск 3 (24). - С. 190-203 (0,7 др.арк.).
2. Мазин А.Н. Женщина как символ красоты в романах А.Грина // Вопросы русской литературы. - 1999. - Выпуск 4 (61). - С.106-126 (0,7 др.арк.).
3. Мазин А.Н. Притчевая компонентность романтической прозы А.Грина // Вопросы русской литературы. - 2000. - Выпуск 6 (63). - С.54-65 (0,7 др.арк.).
4. Мазин А.Н. Миф как генетический источник гриновской идеализации // Культура народов Причерноморья. - 2001. - № 17. - С.176-180 (0,6 др.арк.).
5. Мазин А., Кобзев Н.А. Стихия моря в прозе А.Грина // Морской вектор в судьбах России: история, философия, культура. IY Кримские Пушкинские чтения. Материалы. Феодосия, 12-17 сентября 1994 года. - Симферополь, 1994. - С.101-102 (0,2 др.арк.).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы