Поетика повістей Миколи Хвильового - Автореферат

Дніпропетровський національний університет Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукВведення в контекст сучасного літературного процесу його творів спричинило надзвичайну активність літературознавчої думки в переосмисленні багатогранної спадщини цього самобутнього митця слова в різних концептуально важливих і для майбутнього аспектах, проблемно поставлених розвитком літературознавчої науки, яка прагне правдиво і всебічно висвітлити його творчий доробок в обширах літературної Європи. У руслі модерністичних пошуків виокремлювався оригінальний митець з власними світовідчуттям, художньою системою, що тяжіла до експресіоністичного та імпресіоністичного напрямків з особливим кольоровим, світловим та звуковим арсеналом втілення, наявністю в ній кодів, шифрів, міфологем, образів-символів та психоаналітичного творення образу людини, детермінованої екстремальними обставинами буття тих років, митець з пророчим баченням гострих соціальних проблем і гнівним сатиричним осудом негативних явищ, породжених пореволюційною дійсністю 20-30-х років ХХ століття. Актуальність теми дисертації визначається посиленою увагою сучасної літературознавчої науки до теоретичного осмислення категорій поетики, станом вивчення повістей М.Хвильового. Назріла і необхідність зясувати кардинальні чинники художнього моделювання дійсності й людини в ній, тобто виокремити ті творчі моделі, інтегровані дійсністю і природою таланту майстра слова, які були витворені М.Хвильовим у наполегливих пошуках і новаторськи втілені у стрункій естетико-філософській та соціопсихологічній образній системі повістей “Санаторійна зона”, “Іван Іванович”, “Вальдшнепи” (з нашого погляду наявний текст за жанроутворюючими елементами є повістю), “Сентиментальна історія”, “Мати”. Цим вмотивовано вибір аспектів дослідження: зокрема, концепції світу і героя, детермінованих авторською позицією, що сформувалася на засадах моральних, етичних і політичних переконань самого автора, філософії А.Бергсона, О.Шпенглера, А.Шопенгауера, Ф.Достоєвського, його естетико-філософським баченням суперечностей пореволюційного життя, що й зумовило специфіку їх поетикального осмислення; форми художнього моделювання дійсності та його яскраво увиразнений соціальний підтекст; трагічне як форма вираження дійсності в повістях та її символіко-міфологемний рівень; антитетичне сатиричне зображення дійсності; соціопсихологічні домінанти стилю повістей М.Хвильового.У розділі 1 “Концептуальні аспекти поетики прози Миколи Хвильового у літературознавстві” осмислюється стан вивчення повістей Миколи Хвильового в аспекті поетики тексту. Відзначаючи обєктивні оцінки творчості М.Хвильового рядом провідних критиків 20 - початку 30-х років ХХ ст., як от, М.Зеровим, О.Білецьким, П.Христюком, О.Дорошкевичем та ін., дисертант наголошує на безсумнівно позитивній ролі М.Хвильового в становленні в українській літературі цього періоду жанру - “соціально-психологічної повісті”. Враховуючи напрацьоване вченими в галузі аналізу повістей М.Хвильового, дисертант виділяє свої аспекти бачення теми, наголошуючи при цьому, що деякі моменти її розгляду мають полемічний характер, як і саме визначення поняття “поетика”. У підрозділі 2.2 “Трагічне у повістях Миколи Хвильового: форми його вираження” аналізується характер зображення дійсності і героя в ній у повістях “Санаторійна зона”, “Сентиментальна історія”, “Мати” акцентовано актуалізацію в них трагічного, розглянуто форми його вираження. Смерть трактується М.Хвильовим неоднозначно: 1) смерть - результат злочину, розриву родинних звязків (новела “Я(Романтика)” та повість “Мати”); 2) опоетизовується як наслідок подвигу (новела “Легенда”); 3) у повістях “Санаторійна зона”, “Іван Іванович”, “Вальдшнепи”, “Сентиментальна історія” смерть постає як результат соціальної деформації.Іронія як основа виражальності в повісті М.Хвильового “Іван Іванович” // Актуальні проблеми літературознавства: Зб. наук. праць. Поліфункціональність сатиричної деталі у повісті Миколи Хвильового “Іван Іванович” // Вісник Дніпропетровського університету. Ідеал “громадської людини” в романах “Сонячна машина” В.Винниченка і “Вальдшнепи” М.Хвильового // Наукові записки. “Громадська людина” Миколи Хвильового // Актуальні проблеми літературознавства: Зб. наук. праць. Дисгармонійне як аксіологічний аспект поетики повістей Миколи Хвильового // Література.

Основний зміст роботиЗміст дисертації викладено в таких публікаціях