Жанр притчі у сучасному літературознавчому дискурсі. Аналіз традиційних та специфічних рис поетики постмодерністської притчі. Встановлення зв’язків між творчістю прозаїка Джуліана Барнса і багатою традицією інакомовлення у літературі Великої Британії.
При низкой оригинальности работы "Поетика постмодерністської притчі (на матеріалі творчості Джуліана Барнса)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукНауковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент Ботнер Валентина Савеліївна, Запорізький національний університет, доцент кафедри зарубіжної літератури Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Торкут Наталія Миколаївна, Гуманітарний університет „Запорізький інститут державного і муніципального управління", завідувач кафедри англійської філології і зарубіжної літератури кандидат філологічних наук, доцент Мірошниченко Лілія Ярославівна, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доцент кафедри зарубіжної літератури Захист відбудеться 19 жовтня 2007 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.39 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) філологічних наук при інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м.Саме в межах цієї тенденції досліджуються причини актуалізації і трансформації у новітній літературі архаїчних і класичних моделей малої прози - казки, меннипеї, анекдоту i особливо притчі. Навіть у фундаментальних працях, де запропонований узагальнюючий погляд на творчість Барнса як на художній макрокосм (передусім, роботи В.Гінєрі, М.Моуслі, Дж.Мартіна), питання жанрової приналежності творів відходить на другий план через вжиті автором жанрові кліше масової літератури (детективного, фантастичного, любовного, історичного романів). Обєкт дослідження - твори Дж.Барнса "Історія світу в 10 1/2 главах", "Англія, Англія", "Дикобраз", "Папуга Флобера", "Як усе було", "З любовю і т.ін.", „До того, як вона зустріла мене”, „Дивлячись на сонце”, що належать до різних періодів його творчості; предмет - своєрідність поетики постмодерністської притчі у творчості Джуліана Барнса. Теоретико-методологічну основу дисертації склали праці: із загальної теорії жанру притчі - С.Авєрінцева, Д.Ліхачова, Дж.Кроссана, О.Товстенко, О.Колодій, Ю.Климюка з урахуванням новітніх підходів до категорії жанру як такої (концепції Н.Копистянської, Ж.Дерріда, Р.Коена); з поетики середньовічної притчі - П.Зюмтора, Г.Хазагерова, А.Гуревича, Т.Елма, В.Шкловського, Є.Мелетинського; із поетики модерністської притчі - праці Ж.-П. Теоретичне значення дослідження полягає у впорядкуванні, розширенні і доповненні існуючих визначень притчі й притчевості, в концептуалізації понять притчі класичної й некласичної, а також у запровадженні в сучасний літературознавчий дискурс нового терміну "постмодерністська притча" - художнього феномену, в якому конструктивні особливості попередніх модифікацій жанру поєдналися із принципами постмодернізму як специфічної художньої практики: інтерактивністю, гіпернаративністю, специфічною формою іронії, інтертекстуальністю, кроскультурністю тощо.Звертає на себе увагу те, що більшість мандрівників Барнса - вигнанці, причому вимушені (подружжя Расселів з "Як усе було", Марта Кокрейн з "Англії, Англії") чи добровільні (Стюарт Хюз з "Любов і т.ін.", Джеффрі Брейтуейт з "Папуги Флобера"). Через це в очах носіїв "невротичної свідомості" - героїв романів Барнса - набувають символічного значення предмети, що не можуть вважатися символами у традиційно-притчевому контексті (опудало папуги ("Папуга Флобера"), фрагмент дитячого пазлу "Графства Англії" та брошюра з сільськогосподарчої виставки ("Англія, Англія"), зламаний гребінець, паперові серветки ("Як усе було") і т. ін.). Навколо цих предметів часто виникають вбудовані міні-притчі-параболи („притча про файли" з роману „Любов і т.ін.", побудована на розгорненні метафори „інформація прагне свободи"; „притча про порося” з „Папуги Флобера”; „притча про вулицю” з „Дикобраза” тощо). Так, у романі „Англія, Англія” автор займає позицію стороннього спостерігача природнього і тому неминучого й незворотнього процесу, що підкреслюється вжитою в романі циклічною моделлю часу. У творчості Барнса приклади персонажів-функцій можна знайти серед героїв тих творів, стилістика яких наближається до традиційно-притчевої - "Історії світу у 10 1/2 главах", "Дикобразу", "Англії, Англії".Проблема визначення притчі й гібридних жанрів на її основі, а також категорії притчевості, зберігає актуальність у сучасному літературознавстві внаслідок звернення новітньої літератури до інакомовних форм оповіді і виникнення нових жанрових модифікацій притчі. Притча доби постмодернізму, не втрачаючи генетичного звязку із попередніми модифікаціями жанру (екзистенціалістською та постекзистенціалістською), водночас під впливом постмодерністської концептосфери набуває унікальних характеристик (зокрема, у парадигмі авторсько-читацької взаємодії) , за якими її можна вважати самостійним явищем. Яскравою ілюстрацією такого спадкоємницького і водночас полемічного звязку виступає творчість
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
