Аналізується художня аберація як чинник поетики Лесі Українки в контексті її модерних шукань. Запропоновано конкретні приклади семіотичних помилок у локальному тексті Лесі Українки. Доведено важливу сюжетотворчу роль гамартії в драматургії письменниці.
Поетика помилки в творчості Лесі Українки Доктор філологічних наук, професорЗгодом науковці переконливо довели, що безліч сюжетних ліній тексту можна будувати на основі помилки, причому інколи ці помилки химерно переплітаються в художньому світі одного твору. Подальший розвиток сюжету доводить, що Леся Українка вміло користується лекалом аберації, отож помилка, навіть вчасно виявлена, постає проявом космічної закономірності, і в її полоні герой рухається до катастрофи, причому в його характер закладено потужний потенціал саморуйнування. На відміну від античних драм, де гамартія часто повязується з незнанням, у Лесі Українки останнє не є ключовим у злощасному виборі: навіть якщо її герой не свідомий помилки, то він наділений відчуттям аберації, сумніви не дають йому спокою, а профетичний дар навіть загрозливо малює візії наслідків хибного кроку. Отож помилка в Лесі Українки - це зовнішній рушій сюжету, а естетичним зміст її творів із домінантою трагічного формує властиве героям відчуття провини, покути, що проявляється в самоувязненні й добровільному виборі смерті. Оповідання „Помилка” Лесі Українки - яскравий приклад метатексту, її головний наратор - homo skribens, для якого письмо - альфа й омега, він поринає у нього як своєрідне чистилище, в якому намагається скинути з себе машкару самопрезентації, пізнати утаємничене власне „Я”, що робило чимало хибного, точніше - ймовірно хибного, причому ці помилки було допущено не „з маху”, а після „довгого намислу” та виснажливих сумнівів.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
