Поетика іншості в прозі Альбера Камю - Автореферат

Національна академія наук україни інститут літератури ім.Робота виконана на кафедрі теорії та історії світової літератури Київського національного лінгвістичного університету Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Фесенко Валентина Іванівна, Київський національний лінгвістичний університет, завідувач кафедри теорії та історії світової літератури. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Матвіїшин Володимир Григорович, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, завідувач кафедри світової літератури; кандидат філологічних наук, доцент Савкова Лідія Семенівна, Одеський національний університет імені І. І. Захист відбудеться «22» лютого 2010 р. о 10/00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.178.01 в Інституті літератури ім.Камю, здійснені за радянських часів у журналі «Всесвіт» (1964, № 10; 1972, № 12; 1988, № 7), було доповнено виданням вибраних творів митця у видавництві «Дніпро» 1991 року, тритомника у видавництві «Фоліо» в 1996-1997 роках та публікацією першого й останнього, посмертно опублікованих романів А. У філологічній царині було захищено чотири дисертації, присвячені творчості А. У камюзіанських студіях також є низка робіт, переважно статей або окремих розділів монографій, що стосуються проблеми Іншого здебільшого в тому чи іншому творі А. Камю. У цьому масштабному процесі зацікавлення проблемою Іншого не стала винятком і наука про літературу, в якій феномен Іншого досліджується у різних площинах та з використанням різноманітного теоретико-методологічного матеріалу. Варто наголосити, що в дослідженнях Іншого - філософського, культурологічного, історичного та філологічного характеру - часто зустрічаємо термінологічну невизначеність: терміни «Інший» і «Чужий» та похідні від них «іншість»/«інакшість» і «чужість» у переважній більшості робіт вживаються як взаємозамінні.Перший розділ - «Камюзіанська версія іншості в контексті філософсько-теоретичної думки ХХ ст.» - присвячено аналізу рецепції іншості у творчості А. Камю - Мерсо з повісті «Сторонній», лікар Рійо з роману «Чума», Жан-Батіст Кламанс із повісті «Падіння», - оповідаючи свої історії, водночас створюють власну ідентичність. У першій частині повісті автодієгетичний наратор сам розповідає про ці дві смерті й про себе, а в другій частині домінують тлумачення цих подій та особи самого Мерсо, здійснені іншими персонажами (адвокатом, слідчим, директором притулку для старих, консьєржем, Перезом, Селестом, Марі, Массоном, Раймоном та прокурором). Безіменність головного героя впадає в око на тлі другорядних персонажів повісті, наділених іменами (Марі, Тома), а також його попередника - іншого Мерсо (Mersault) на імя Патрис з роману «Щаслива смерть». Роман «Чума» має чітку трирівневу будову: 1) екстрадієгетичний рівень становить пояснення та коментарі власної оповіді, здійснені наратором; 2) на інтрадієгетичному рівні наратор розповідає про оранські події; 3) метадієгетичний рівень містить оповіді вторинного порядку - свідчення інших персонажів (щоденники й усну сповідь Тарру, лист і рукопис Грана, дві проповіді отця Панлу, історичні свідчення попередніх хронікерів про чуму).

Основний зміст дисертації