Поетика назви вікторіанського роману - Автореферат

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукНова хвиля зацікавленості англійським романом середини ХІХ ст. виникла завдяки постмодерністським іграм саме з цією літературою, що знову повернуло її в поле літературознавчих досліджень. Сучасна наукова ситуація в літературознавстві уможливлює нове прочитання вікторіанських романів під кутом зору заголовково-фінального комплексу, що сприяє оновленій інтерпретації цих творів із залученням історико-культурного підходу до вивчення англійської літератури ХІХ столітті. У дисертації зясовується семантика та художня функція назв романів Ч. Теккерея - ключових авторів класичної вікторіанської пори, простежується історична й соціокультурна детермінованість у формуванні їх поетики, обґрунтовується використання різних типів заголовково-фінального комплексу романів Нового часу (‘novel’), особлива увага приділяється виявленню своєрідності художньої функції заголовків у вікторіанську добу в порівнянні з епохою Просвітництва. Мета роботи - виявити поетикальні, когнітивно-семантичні звязки назв вікторіанських романів з іншими елементами поетики художніх творів, наративною стратегією, авторським задумом у контексті історико-культурних особливостей вікторіанської доби, простежити звязок з традицією називання в попередніх епохах та зясувати авторські новації в хронологічних межах XVIII-ХІХ ст.У підрозділі 1.1 - «Дефініція понять «назва», «заголовок», «заголовково-фінальний комплекс» - здійснений огляд наукових праць з проблем заголовка, що дозволяє уточнити вживання в дисертації основних термінів та вирішити проблему статусу заголовка художнього твору. Явищем більш високого порядку постає заголовково-фінальний комплекс, під яким розуміємо сукупність таких компонентів: заголовок/назва, підзаголовок, імя автора, епіграф, посвята, початковий та кінцевий абзаци тексту та «зміст» (за наявності). Питання про механізми змістотворення заголовка тісно повязані з проблемою його функцій у художньому творі, аналізу яких присвячений підрозділ 1.2 - «Художні функції заголовка, «заголовково-фінального комплексу», - що розпочинається з огляду дослідницьких спроб виділити й систематизувати ці функції. Так, по відношенню до художнього тексту очевидною є номінативна функція, яка полягає в тому, що заголовок називає текст, ініціальна, згідно з якою назва ініціює розгортання тексту, розподільча, тому що заголовок відокремлює один текст від іншого, текстотворча, котра акцентує участь назви у творенні тексту. У літературному контексті назва має сполучну функцію, тобто є посередником між текстом, автором, реципієнтом та іншими творами, а також - металінгвістичну, яка полягає в тому, що назва апелює до певного соціально-культурного коду.Називання вікторіанського роману трьома типами заголовків (сюжетно-перспективним, антропонімічним і проблемно-тематичним) повязане з особливістю авторської інтенції, потребою акцентувати на головній ідеї твору або давати інтерпретацію роману через конкретизуючу семантику художнього слова, винесеного в заголовок. Тут нам здаються найбільш важливими два фактори художнього втілення проблематики заголовково-фінального комплексу вікторіанського роману: а) репрезентація письменником соціокультурних і естетичних домінант епохи, які зумовили розвиток роману Нового часу у ХІХ ст.; У ранніх романах письменників ще помітний звязок з традицією попередньої епохи у співвідношенні з романами-біографіями XVIII ст., з наративною манерою авторів Просвітництва, котрі здебільшого озаглавлювали свої романи розгорнутими тематичними номінаціями. Розповсюдження у вікторіанському романі заголовків-антропоетонімів - це не тільки показник тенденції до лаконізму номінацій, але й більшою мірою наслідок відображення, повороту, починаючи з романтизму, до героя, а далі, від героя до людини, такої, якою вона є в реальному соціумі. І якщо в епоху Просвітництва заголовки з власних імен є виключенням, то у вікторіанську добу такі назви стають «правилом» і включають у свою семантику розуміння закономірності звязку людини та суспільства, відкриту в реалістичному мистецтві ХІХ ст.

. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У висновках запропонований стислий виклад підсумків проведеного дослідження. Називання вікторіанського роману трьома типами заголовків (сюжетно-перспективним, антропонімічним і проблемно-тематичним) повязане з особливістю авторської інтенції, потребою акцентувати на головній ідеї твору або давати інтерпретацію роману через конкретизуючу семантику художнього слова, винесеного в заголовок. Це ставить перед дослідником складну проблему уточнення заголовкового стилю романіста й тенденцій називання, притаманних вікторіанській епосі. Тут нам здаються найбільш важливими два фактори художнього втілення проблематики заголовково-фінального комплексу вікторіанського роману: а) репрезентація письменником соціокультурних і естетичних домінант епохи, які зумовили розвиток роману Нового часу у ХІХ ст.;

б) полеміка з назвами попередньої доби, тобто наслідування або відмова від традиційних заголовкових типів.

У вікторіанську пору сюжетно-перспективні заголовки поступово виходять на «маргінеси» літератури. У ранніх романах письменників ще помітний звязок з традицією попередньої епохи у співвідношенні з романами-біографіями XVIII ст., з наративною манерою авторів Просвітництва, котрі здебільшого озаглавлювали свої романи розгорнутими тематичними номінаціями. Пізніше з усією очевидністю проявляється те нове (скажімо, тенденція до універсалізації, символізації образу), що зумовлене іншим етапом літературного розвитку, завдяки чому поширюються багатозначні символічні назви, втілені у форму заголовків-антропоетонімів і проблемно-тематичних назв.

Розповсюдження у вікторіанському романі заголовків-антропоетонімів - це не тільки показник тенденції до лаконізму номінацій, але й більшою мірою наслідок відображення, повороту, починаючи з романтизму, до героя, а далі, від героя до людини, такої, якою вона є в реальному соціумі. І якщо в епоху Просвітництва заголовки з власних імен є виключенням, то у вікторіанську добу такі назви стають «правилом» і включають у свою семантику розуміння закономірності звязку людини та суспільства, відкриту в реалістичному мистецтві ХІХ ст. художній поетика літературний

Серед проблемно-тематичних назв вікторіанського роману значна частина - це назви будинків, що відображає тогочасне тяжіння до культу домашнього вогнища. Герой уже не мандрує з місця на місце, як у «Пригодах…», «Історіях…» XVIII ст., а має власну домівку, з якою він асоціюється. Заголовки вікторіанського роману є здебільшого індикаторами змін, які відбулися з жанром ‘novel’. Ці зміни стосуються насамперед соціальної складової, яка відображена як в етимології антропоетоніма (‘Nicholas’ - «перемога народу»), так і в семантиці початкових елементів сюжетно-перспективних заголовків «Життя...», «Історія...», еволюції персонажа, яка проявляється знову ж таки у значенні імені (‘Copperfield’ - «бондар») та в динамічній зміні ключової проблемно-тематичної ідеї, під впливом якої персонаж формується («Великі сподівання» Ч. Діккенса), перетворення конкретної проблеми на позачасову й позапросторову, що співвідноситься з усім суспільством («Віллєт» Ш. Бронте, «Холодний дім» Ч. Діккенса). Очевидним є той факт, що «зміст» аналізованих романів відходить від розгорнутих сюжетно-перспективних моделей і подекуди містить метафоричну або алюзійну семантику, приміром, «Учень Маршалсі» в романі Ч. Діккенса «Маленька Дорріт» або «Самарітяни» у творі В.М. Теккерея «Віргінці». Розглянуті в дисертації заголовково-фінальні комплекси репрезентативних романів Ш. Бронте, Ч. Діккенса, В.М. Теккерея підтверджують те, що їхні заголовки виконують важливі ідейно-естетичні функції у формуванні цілісності поетики творів, їх образів тощо.

1. Литовченко Н.А. Особливості функціонування назви-антропоетоніма в романі Ш. Бронте «Джен Ейр» / Н.А. Литовченко // Англістика та американістика: зб. наук. праць (редкол. А.І. Анісімова, Т.М. Потніцева). - Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2005. - Вип. 2. - С. 134-137.

2. Литовченко Н.А. Взаємозвязок заголовка та підзаголовка в романі В.М. Текккерея «Ярмарок Марнославства» / Н.А. Литовченко // Від бароко до постмодернізму: зб. наук. праць (редкол. Т.М. Потніцева (відп. редактор) та ін.). - Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2005. - Вип. VIII. - С. 185-189.

3. Литовченко Н.А. Поэтика заглавий викторианского романа / Н.А. Литовченко // Наукові записки Харківськго національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Серія літературознавство: зб. наук. праць (редкол. Л.Г. Фрізман (відп. редактор) та ін.). - Харків: ППВ «Нове слово», 2005. - Вип. 1 (41), ч. 2 - С. 15-19.

4. Литовченко Н.А. Заголовок роману Д. Дефо «Життя та надзвичайні дивовижні пригоди Робінзона Крузо...» як індикатор характерних рис роману Нового часу / Н.А. Литовченко // Англістика та американістика: зб. наук. праць (редкол. А.І. Анісімова, Т.М. Потніцева). - Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2007. - Вип. 4. - С. 160-165.

5. Литовченко Н.А. До проблеми розмежування термінів «назва», «заголовок», «заголовковий комплекс» / Н.А. Литовченко // Від бароко до постмодернізму: зб. наук. праць (редкол. Т.М. Потніцева (відп. редактор) та ін.). - Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2007. - Вип. XI. - С. 35-40.

6. Литовченко Н.А. Поетика заголовка роману Ч. Діккенса «Життя та досвід Девіда Копперфільда» / Н.А. Литовченко // Англістика та американістика: зб. наук. праць (редкол. А.І. Анісімова, Т.М. Потніцева). - Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2008. - Вип. 5. - С. 125-130.

7. Литовченко Н.А. Назва роману В.М. Теккерея «Історія Генрі Есмонда, есквайра…» як стилізація просвітницького заголовково-фінального комплексу / Н.А. Литовченко // Англістика та американістика: зб. наук. праць (редкол. А.І. Анісімова, Т.М. Потніцева). - Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2008. - Вип. 6. - С. 146-151.

Размещено на .ru