Поетика мотиву в романах В. Фолкнера кінця 1920-х - початку 1930-х років - Автореферат

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.І. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРоботу виконано на кафедрі зарубіжної літератури Камянець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Міністерство освіти і науки України З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Таврійського національного університету імені В. І. У дисертації здійснено комплексний аналіз поетики мотиву в романістиці В. Домінантною структурно-змістовою функцією мотиву в романах Фолкнера є формування "некласичної" художньої цілісності твору, що досягається шляхом наскрізного імпліцитного структурування тексту за допомогою повторювання, взаємовіддзеркалення його окремих елементів, образно-асоціативного звязку між ними. Вследствие анализа средств трансформации слова и детали в мотив - многократно репродуцируемый элемент произведения - выяснено, что в художественной системе Фолкнера формируются знаковые мотивные комплексы, которые объединяют близкие по смыслу и функциональному назначению образы.Вільям Фолкнер (William Faulkner, 1897-1962) по праву вважається видатним письменником новітньої доби; його творчість вписала яскраву сторінку в історію американської і світової літератури й багато в чому визначила тенденції розвитку літературно-художньої свідомості ХХ ст. Драматизм людського існування, важкі пошуки подолання самотності й відчуження зумовлюють найприкметніші ознаки авторської модерної поетики: ускладнене мовлення, образну символіку, багатопланову сюжетно-оповідну і часо-просторову організацію. Важливим чинником цілісності й естетичної ефективності художньої системи Фолкнера є застосування особливої наратологічної стратегії, в якій визначальна роль відводиться мотиву, що набуває значення структурно-функціональної домінанти. Саме тому мотивна структура прози письменника, попри наявність численних праць, присвячених його творчості, потребує поглибленого, комплексного вивчення. Між тим якраз зясування принципів мотивної організації прози, вияв функціонального змісту мотивних комплексів уможливлює більш глибоке осягнення тих новацій, які вніс Фолкнер у формування художньої структури новітньої прози, спричинивши, поряд з іншими модерністами першої третини ХХ ст., феномен "некласичного" роману.До найсуттєвіших тенденцій розвитку західного та вітчизняного фолкнерознавства (підрозділ 1.1.) віднесено: 1) вивчення історико-соціального та культурологічного контексту творчості письменника; 2) аналіз міфопоетичної складової творів; 3) розбір оповідної системи автора; 4) висвітлення мовно-стильової специфіки текстів. "Роль мотиву у творі може виконувати будь-який феномен, будь-яка смислова "пляма"… єдине, що визначає мотив, - це його репродукція в тексті…" (Б. Наприклад, сцена подолання родиною Бандренів річки, що вийшла з берегів, у романі "В свою останнюю годину"; самогубство Квентіна Компсона і образи морських печер та гротів, які йому ввижаються, у романі "Шум і лють"; брудна вода, що для Крістмаса і Квентіна асоціюється з гріхом. Мотив смерті, що зумовлює першочергову суголосність образів Гамлета і Квентіна, виявнюється в обох текстах як безуспішна боротьба з часом (Гамлет: "The time is out of joint" ("час розладнався"); Квентін: "I was in time again" ("я знову в часі")); "відсутність майбутнього" у свідомості (Гамлет: "the rest is silence" ("далі тиша); Квентін: "мовчання і ніщо" ("silence and nothingness")); непереборність хвороб, занепаду, духовного розладу й фізіологічного розпаду. Подібну ж сигніфікаційно-креативну функцію виконують: у романі "Шум і лють" слова знову (again) - знак "дурної" нескінченності, гамак (swing) - символ "падіння" Кедді і розгойдування всього світу; у романі "В свою останнюю годину" - слова раптом (suddenly), пустий (empty), втрата (loss); у "Святилищі" - лялька (doll), полова (chaff); в "Авессаломі" - спека і холод (heat and cold), запах (smell).Констатовано, що застосування методології структурно-функціонального вивчення мотивів у літературному творі уможливлює вияв специфіки оповіді модерністського типу, в якій відсутні прямі причинно-наслідкові звязки, єдина оповідна інстанція та повязана з нею авторська інтенціональність, усталена просторово-часова організація. Внаслідок аналізу шляхів трансформації слова й деталі в мотив - акцентований, відтворюваний елемент твору - встановлено, що в художній системі Фолкнера формуються знакові мотивні комплекси, які обєднують близькі за змістом і функціональним призначенням образи. "Природно-архетипні" образи не тільки зумовлюють наскрізний мотивний сюжет окремого твору, але й переходять з одного роману в інший, формуючи авторський мотивний метатекст. Інтертекстуальні параметри тексту Фолкнера в їх мотивній проекції засвідчують першочергову значимість біблійно-євангельських ремінісценцій та алюзій, які

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ