Поетика художньої прози В. Будзиновського - Автореферат

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Робота виконана на кафедрі української літератури Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова Міністерства освіти і науки України ПОГРЕБЕННИК ВОЛОДИМИР ФЕДОРОВИЧ, Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, завідувач кафедри української літератури ЗАВЕРТАЛЮК НІНЕЛЬ ІВАНІВНА, Дніпропетровський національний університет, професор кафедри української літератури кандидат філологічних наук, доцент З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара (49050, м.В українському літературознавстві активно триває наукове декодування літературного процесу України кінця ХІХ - першої третини ХХ століть у всій його повноті, повертаються забуті й заборонені в радянський період імена та письменницькі художні набутки. Помітною постаттю в красному письменстві цього періоду був літератор, історик, політичний і громадсько-культурний діяч Вячеслав Будзиновський (1868-1935), творчість якого й досі недостатньо досліджена. Тому сьогодні, коли в українській літературі активно стираються „білі плями”, аналізуються ідейно-художні осяги митців слова, вивчення творчої спадщини В.Будзиновського набуває особливої актуальності. Дисертація виконувалась як складова частина комплексного дослідження „Шляхи розвитку української літератури XVI - ХХ століть”, над яким працює колектив кафедри української літератури Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Порівняльно-історичний метод забезпечив визначення типологічних звязків творів В.Будзиновського з жанрами української історичної прози першої третини ХХ століття, розкриття специфіки і взаємопроникнення сюжетів, вивчення художніх творів митця в контексті всього історичного розвитку, як суспільного, так і художнього, а також визначення естетичної специфіки прози письменника.У першому розділі - „Поетика збірки „Оповідання” Вячеслава Будзиновського” - розкривається характер образного мислення автора оповідань, новел, образків із життя галицької інтелігенції, окреслюються еволюція поетики творів малої форми від традиційного реалістичного письма до модерністського художнього моделювання дійсності, особливості презентації суспільних, філософських і психологічних проблем у творчості митця. „Саморух В.Будзиновського: від політика до письменника” - простежується ідейно-світоглядна еволюція письменника, зміни його політичних поглядів і життєвих позицій. В.Будзиновський часто вдається до заміни голосу автора голосом одного з персонажів, коротке зауваження якого є обєктивною оцінкою того чи іншого явища. Оповідь у творах „Не такий, як інші”, „Пиши: пропало” ведеться умовним наратором, який не виступає реальною особою в творі. Майже в усіх творах В.Будзиновського фінали відкриті: автор запрошував читача до співпраці - домислити, своєрідно докінчити певний сюжет.У висновках узагальнено результати наукового дослідження творчості В.Будзиновського. Аналіз оповідань, новел, образків, історичних повістей дозволив окреслити еволюцію прозаїка від традиційного реалістичного письма до модерністського художнього моделювання дійсності, осягнення різноманітності суспільних, філософських і психологічних проблем. Поєднання історичного факту й вимислу, увага до духовних запитів зображуваної епохи, взаємодія художньо-дослідницького і пригодницького начал роблять твори В.Будзиновського, історичні за темою, сповненими історизму мислення. Проза В.Будзиновського перейнята державотворчою ідеєю, а її головні герої нерідко ідеалізуються, що відповідає попередній традиції („Захар Беркут” І.Франка, „Ярошенко” О.Маковея) та зумовлює патріотичний пафос повістей, їх національно-державницьке спрямування. Автор показав історію як урок, із якого українському народові слід зробити певні висновки для відновлення державності.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У висновках узагальнено результати наукового дослідження творчості В.Будзиновського. Для манери його повістування характерна полістилічність: реалізм поєднується з елементами поетики імпресіонізму, натуралізму, екзистенціалізму, неоромантизму. У художній прозі письменника виразно виокремлюються дві тематично відмінні групи творів - художнє моделювання сучасної автору галицької дійсності межі століть і темарій козаччини. Аналіз оповідань, новел, образків, історичних повістей дозволив окреслити еволюцію прозаїка від традиційного реалістичного письма до модерністського художнього моделювання дійсності, осягнення різноманітності суспільних, філософських і психологічних проблем.

В.Будзиновського цікавила людина з розколеною свідомістю, складним, часом суперечливим внутрішнім світом. На перший план у малій прозі автора виходять мотиви самотності й кохання, страждання й пошуку сенсу життя. Письменнику властиві сталі сюжетно-композиційні вирішення: переважно концентричний тип сюжету, лаконізм, фрагментарність.

Поетизації козацького минулого присвячено історичні повісті. У них художня реалізація міри "історичності" випливала з авторської концепції історії. Поєднання історичного факту й вимислу, увага до духовних запитів зображуваної епохи, взаємодія художньо-дослідницького і пригодницького начал роблять твори В.Будзиновського, історичні за темою, сповненими історизму мислення. Прозаїк багатогранно відобразив епоху, виокремив генетичні складники нації. Цей аспект реалізовано через відтворення етноментальності народу, оскільки письменник вважав, що саме генетичні чинники визначають історичну долю нації.

Проза В.Будзиновського перейнята державотворчою ідеєю, а її головні герої нерідко ідеалізуються, що відповідає попередній традиції („Захар Беркут” І.Франка, „Ярошенко” О.Маковея) та зумовлює патріотичний пафос повістей, їх національно-державницьке спрямування. Автор показав історію як урок, із якого українському народові слід зробити певні висновки для відновлення державності.

Історичній епіці письменника притаманна єдність різних семантичних типів часу: авантюрного, побутового, біографічного, історичного, що супроводжуються часовими зміщеннями (спогадами, передісторіями). Події окремих повістей відбуваються в ґотичному просторі - підземні лабіринти, таємні кімнати, потаємні ходи.

Проблемно-тематична розгалуженість, панорамність зображеного, проекція на авторський час - основні ознаки історичної прози В.Будзиновського. Суттєвою рисою стилю є ідейно-естетична співдія митця з фольклорною і літературною традицією (символіка, пісні, народні паремії, стилістично забарвлена лексика). Відібравши й осмисливши документальний матеріал, епік подав своє неоромантичне бачення історії, показав себе знавцем традицій і побуту козацтва, майстерно передав причини й протиріччя історичних подій через самобутні художні образи.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ: 1. Александрова Г.О. Історична повість Вячеслава Будзиновського „Пригоди запорозьких скитальців”: деякі аспекти поетики / Ганна Александрова // Наукові записки. Серія : Літературознавство / [за ред. М. Ткачука]. - Тернопіль : ТНПУ, 2006. - Вип. ХІХ. - С. 35-40.

2. Александрова Г.О. Художнє вираження хронотопу в історичній повісті Вячеслава Будзиновського „Осаул Підкови” / Ганна Александрова // Література. Фольклор. Проблеми поетики : зб. наук. праць / [відп. ред. М.Х. Гуменний]. - К. : Акцент, 2007. - С. 522-528.

3. Александрова Г.О. Белетристика В.Будзиновського: від історичної романістики до історичних студій / Ганна Александрова // Актуальні проблеми словянської філології : міжвуз. зб. наук. ст. / [відп. ред. В.А. Зарва]. - Ніжин : Аспект-Поліграф, 2007. - Вип. ХІІІ. - С. 220-226.

4. Александрова Г.О. Ідея державності в історичній прозі В. Будзиновського / Ганна Александрова // Література. Фольклор. Проблеми поетики : зб. наук. праць / [редкол. А.В. Козлов та ін.]. - К. : Твім інтер, 2007. - Вип. 28. - Ч. 2 - С. 324-333.

5. Александрова Г.О. Роль художньої деталі в малій прозі В. Будзиновського / Ганна Александрова // Філологічні науки : зб. наук. праць. - Суми : СУМДПУ ім. А.С. Макаренка, 2007. - Ч. 2. - С. 126-131.

6. Александрова Г.О. Жанрові модифікації малої прози В. Будзиновського / Ганна Александрова // Слово і час. - 2008. - № 2. - С. 13-19.