Аналіз семантики просторових образів, соціально-міфологічних мотивів у творах М. Куліша. Соціальний міф як основа фабули та поетики кожної з п"єс драматурга. Хронологічно впорядкована концепція радянського світу, що становить собою сукупність цих міфів.
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.Н. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукОфіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Голобородько Ярослав Юрійович, Херсонський економіко-правовий інститут, перший проректор, завідувач кафедри гуманітарних дисциплін кандидат філологічних наук, доцент Мельников Ростислав Володимирович, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Захист відбудеться "22" лютого 2006 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.07 Харківського національного університету імені В.Н. З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Сукупність цих міфів становить собою цілісну хронологічно впорядковану соціально-міфологічну концепцію радянського світу, що позначилося на поетиці цих творів (сакралізація художнього простору, обожнення вождя, групування персонажів за принципом "свої - чужі", домінування мотивів пролетарського й радянського месіанізму, "умирання - відродження", мучеництва, "центр - периферія", поява ленінської теми, проблема формування образу "нової людини", концепт віри, знакова топоніміка тощо). The totality of these myths represents an integrated chronologically ordered social and mythological conception of soviet community that was reverberated in poetics of the works under study (sacralization of artistic space, idolization of the leader, grouping characters by the principle "our - strange", domination of motifs of proletarian and soviet messianizm, martyrdom, "dying - renascence", "centre - periphery", appearance of Leninist topic, problem of forming an image of the "new man", concept of trust, sign toponymy, etc.).Тому творчість Миколи Куліша, провідного драматурга тієї доби, становить значний інтерес як у плані зясування поетики його пєс, так і як своєрідна філософія втілення авторського світобачення. З особливою виразністю це виявляється в пєсах, написаних після 1927 р. у період творчої та духовної зрілості письменника ("Народний Малахій", "Мина Мазайло", "Патетична соната", "Закут", "Вічний бунт", "Маклена Граса"). Куліша, як заголовочний і мотивний комплекси, особливості фупування персонажів, соціальний міфологізм та деякі інші, у дисертації ми насамперед зосередимося на специфіці функціонування просторових образів. Особливості просторово-часових координат, групування персонажів тощо в образній картині тексту обумовлюються як авторською концепцією тексту, світосприйняттям митця, його приналежністю до певного етнопсихологічного типу, підсвідомими чинниками, так і соціальною, історико-культурною реальністю доби. Натомість існують лише спорадичні роботи вчених, у яких розвязуються окремі аспекти проблеми семантики художнього простору пєс драматурга, проте без наукового осмислення цих елементів поетики неможливо вибудувати цілісну концепцію творчості М. Куліша.Куліша створити оригінальну драму з ускладненою картиною світу й очікувань тогочасного радянського "масового" читача/глядача на твір, де буде наявна чітка авторська оцінка подій, оптимістична футурологія, дидактичний елемент, бажано показ керівної ролі партії й колективу, сюжет, що послідовно розгортатиметься, і зрозуміла мова. Радянська політична система грунтувалося на есхатологічному міфі про визвольну роль пролетаріату, чиї страждання мали змінити онтологічний статус світу, та міфі "золотого віку", який характеризує початок і кінець історії. За логікою радянського соціально-міфологічного мислення, сакралізація міста повинна була заповнити семіотичну порожнечу шляхом створення новітніх політичних міфів (наприклад, міф про Харків як місто революції й індустріалізації) і в такий спосіб підтвердити право Харкова бути столицею (місто до цього не мало історичної традиції центрального топосу). У пєсі можна виділити риси, властиві для поетики простору утопій та антиутопій, зокрема замкненість, співіснування реального (Міщанська вулиця, топос Харкова тощо) й уявного просторів, що локалізується в топосі "голубої далі" й позначений якостями системи закритого тоталітарного суспільства з його перевагою загального над індивідуальним і канонізацією існуючої системи. Цей мотив засвідчив, що в масовій свідомості концепт "будинку" осмислювався тепер не стільки як локалізоване місце існування особи, скільки як простір із географічно й ідеологічно окресленими кордонами.Куліша дозволив виокремити таку константу художнього світу митця, як соціальний міфологізм - спосіб реалізації радянських міфів у літературних текстах. Ці образи виявляють ситуацію вибору для кожного персонажа, ступінь їхньої внутрішньої свободи, любові до ближнього або до сповідуваного ними вірування в щось (образи "голубого ніщо", "червоних мрій", "ідеї").Драматург майже завжди протиставляє
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
