Поетичний образ архітектурно-предметного середовища (на прикладі української народної архітектури) - Автореферат

Теорія архітектури, реставрація памяток архітектури поетичний образ архітектурно-предметного середовищаРозрізняють: 1) первинне поняття про поетичний образ, яке історично сформоване у царині теорії поетики поезії, як відображення Істини в творі, її натхненне, емоційне пережиття і 2) поняття про поетичний образ укладене у царині теорії формування поетики художнього образу в мистецтві і зокрема в архітектурі. Поетика в архітектурі, як теорія образотворення, послідовно формується завдяки філософському, естетичному, семіотичному аналізам образу та, врешті, постає творчим і методичним засобом формування поетичного образу архітектурно-предметного середовища. Метою роботи є розкрити структуру та засоби формування поетичного образу архітектурно-предметного середовища української народної архітектури. Визначити чинники формування поетичного образу архітектурно-предметного середовища української народної архітектури. Розкрито емоційно-настроєвий та інформаційно-формотворчий потенціал поетичного образу української народної архітектури на основі: методики виявлення поетики через засоби послідовної фіксації поетичного образу архітектурно-предметного середовища: метапоетика, автопоетика, міфопоетика;Розглядаються питання становлення характеристик поетичного образу як якісно нових критеріїв формування образу в предметній області архітектури. Встановлено, що до сьогодні ознаки поетичного образу архітектурно-предметного середовища не сформульовані в окрему категорію в архітектурній теорії. Етнографічні дослідження авторів висвітлюють асоціативно-образний діапазон трактування форм архітектурно-предметного середовища української народної архітектури. Поетичний образ архітектурно-предметного середовища це водночас: 1) первинна обєктивна дійсність образу архітектурно-предметного середовища сформована духовними, психічними, фізичними параметрами образу, які у взаємодії з людиною забезпечують її повноцінну життєдіяльність; Психічні параметри поетичного образу архітектурно-предметного середовища формуються специфічними засобами його фіксації (метапоетика, автопоетика, міфопоетика), які виявляються у циклічному процесі естетичного освоєння людиною дійсності: сприйняття (чуттєве, дословесне) - пізнання/спостереження - тлумачення (ідейне мислепереобразування) - відтворення (переобразування форм архітектурно-предметного середовища).Для перевірки системності семантичної моделі чинників формування поетичного образу архітектурно-предметного середовища (рис.2) використано методичні підходи в архітектурі й в суміжних дисциплінах та спеціальні методи. Методи дослідження образу в архітектурі (стилістичний, функціонально-типологічний, художньо-композиційний аналізи) дозволили зафіксувати тематичні коди художньої мови образів української народної архітектури. Методи суміжних дисциплін використані як інструментарій формування теоретичних засад становлення поетичного образу: - світоглядні науки завдяки методам продуктивного мислення: евристичному, образно-уявної (імаґнітивної) дедукції, наукового синтезу дозволили сформулювати категорійно-поняттєвий апарат теоретичних засад формування поетичного образу. в мистецтвознавстві з теорії поетики залучено структурні рівні системи поетики, яка працює в результативному полі [Ідея - Стиль] на основі яких сформулювано методичні правила виявлення поетики архітектурно-предметного середовища.У розділі розкрито чинники формування поетичного образу архітектурно-предметного середовища (природа, етнос, архітектура, побут), які мають якісну і кількісну інструментально-формотворчу функцію. Досліджується завдяки засобу фіксації поетики архітектурно-предметного середовища - метапоетиці. Природна складова у формуванні поетичного образу народної архітектури 1) є емоційно-настроєвим потенціалом обєктивного буття поетичного образу і універсальною знаковою мовою при сприйнятті його на стадії чуттєвого образу, 2) відображає психологічний склад характеру народу, архетипні зразки світобудови і є стійким критерієм національної диференціації, 3) задає фон і багатопланове композиційне розкриття образу, посилює настроєву та формотворчу виразність архітектури. Другий чинник, що формує поетичний образ архітектурно-предметного середовища - етнос. Духовна життєдіяльність людини: 1) гуманізує середовище і надає йому історично-генетичну якість буття, 2) диференціює функціонально-ціннісно архітектурно-предметне середовище (інтимний; особистий; сімейно-родовий; соціально-культурний; суспільно-етнографічний; та природно-державний простір) і формуює певну модель організації комунікативного поля архітектури, 3) проявляє архетипи традиційної поведінки і задає психо-біоритми середовища.У розділі розкрито теоретичні складові будови поетичного образу архітектурно-предметного середовища української народної архітектури. На основі характеристик (архе-, гено-, морфотип) будови поетичного образу виявлено національно-культурні моделі світобудови української народної архітектури, що служать смисловою основою композиції образу.

Основний зміст роботи архітектурний поетика образ