Поетична семантика концептів "білий" – "чорний" (на матеріалі української лірики першої третини XX сторіччя) - Автореферат

Поетична семантика концептів «білий» - «чорний» (на матеріалі української лірики першої третини XX сторіччя)Дослідження словника української поезії передбачає обовязкове звернення до мови у площині культурних категорій з урахуванням специфіки відбитого в ній внутрішнього світу її носіїв. Тому сучасна лінгвістична наука поруч із системно-центричним підходом до вивчення мови виробила антропологічний підхід, що значною мірою зумовило актуалізацію на її ґрунті міждисциплінарного терміна концепт та визначило необхідність усебічного вивчення проблем мовної особистості, у тому числі поетичної. Хоча концепти як основні одиниці поетичної моделі світу та принципи експлікації концептуального змісту сьогодні розглядаються і в контексті конкретного літературного напрямку (М. Безумовно, концепти «білий» і «чорний», закріплені в українській народній культурі, функціонально значущі для християнської традиції, займають особливе місце в тій концептуальній картині світу, яка вимальовується на фоні української поезії першої третини XX століття. Аналізовані концепти, будучи засобом пізнання і вербалізованого освоєння світу, яскраво демонструють характерні для відповідного етапу розвитку поетичної мови процеси, стилетворчі зрушення, відбивають специфіку реалізації колективної та індивідуальної свідомості в мові, способи передачі індивідуального світобачення й особливості реалізації смислу в художньо-естетичних формах.У першому розділі «Науково-теоретичні засади концептуального аналізу поетичної мови» схарактеризовано теоретико-методологічну базу роботи, визначено і проаналізовано термінологічний апарат, зокрема розглянуто поняття поетична мова, мовна картина світу, поетична модель світу, концепт, поетичний концепт, концептуальний аналіз; зясовано роль і місце універсальних концептів «білий», «чорний» як важливих психофізичних та поетичних субстанцій серед інших констант колірного спектру та висвітлено принципи і методи проведення їх лінгвістичного аналізу. Під цим кутом зору ми розглядаємо і концепти «білий» та «чорний», що як фрагменти МКС та ПМС перебувають на різних колірних полюсах і репрезентують у закріплених за ними культурних значеннях важливі світоглядні категорії, інтегровані у різні типи свідомості: міфологічну, фольклорну, релігійну, повсякденну, філософську, художню, наукову. Хоча семантика білого та чорного як складників концептуальної картини світу в роботі зовсім не зводиться до їх колористичного начала: тут колір розглядається як своєрідна культурна домінанта, репрезентант не тільки значення як елемента лексико-семантичної системи мови, але й певної культурної парадигми з властивою для неї системою ціннісних орієнтирів, колом етичних та естетичних уявлень, своєрідною семантикою життя в різних його виявах і формах, не слід залишати поза увагою і факту належності цих концептів до констант колірного спектра. Другий розділ «Концепт «білий» у поетичній моделі світу лірики першої третини XX століття» присвячено характеристиці мовного концепту «білий», важливій складовій МКС і ПМС, описові його культурно-історичних значень і функцій у світовій та українській культурі, аналізові специфіки мовних форм вираження концепту «білий» у ПМС 10-30 рр. Негативні оцінні смисли концепту «білий» виникають на основі сенсорно-емоційних уявлень про нього і представлені конотаціями білий - холодний; білий жаль, біла туга, білий смуток, біла печаль, біла смерть, блідий: «Полями журними, як сни, блукає, лине Біла Панна - моя печаль неподоланна в безмежжі зим і чужини» (С.