Подружня дезадаптація при порушенні функцій сім’ї та її психологічна корекція - Автореферат

Київський національний університет імені Тараса Шевченка АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наукРоботу виконано в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України Офіційні опоненти доктор медичних наук, професор Дзюб Г.К., Київський медичний інститут, завідувач кафедрою психіатрії і медичної психології кандидат психологічних наук, доцент Грабська І.А., Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри медичної психології і психодіагностики Захист відбудеться "21" травня 2001 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої ученої ради Д.26.001.26 при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, М.Недостатня реалізація функцій сімї найчастіше тяжко переживається подружжям і справляє украй негативний вплив на їхні взаємини, призводячи до конфліктів і дезадаптації. У медико-психологічній літературі висвітлено здебільшого вплив порушення подружніх відносин на формування неврозів (Т.М.Мішина, 1980 та ін.), тоді як звязок формування сексуальних розладів із порушенням функціонування сімї та шлюбу вивчено недостатньо. Проте не дістала розвязання низка таких питань, як звязок виникнення патогенних подружніх конфліктів зі стадіями розвитку сімї і формами подружньої дезадаптації, роль невиконання тих чи інших функцій сімї у розвитку різних клінічних варіантів подружньої дезадаптації та їх медико-психологічна кваліфікація. Мета дослідження - на основі системного підходу до вивчення причин і механізмів порушення функціонування сімї і розвитку різних клінічних форм подружньої дезадаптації розробити систему їх психологічної корекції. Уперше встановлено звязок формування різних клінічних варіантів подружньої дезадаптації з етапами розвитку сімї, запропоновано дизонтогенетичну концепцію стадійності формування сімї з наявністю дисгармонійних (конфліктогенних) рис особистості, акцентуаціями характеру подружжя і формами подружньої дезадаптації.53±5% чоловіків і 46±5% жінок здобули вищу освіту (найчастіше - подружжя із соціально-психологічною дезадаптацією). Психодіагностичні методики мали на меті обєктивізацію особистісних відмінностей кожного з подружжя, характеру їхніх міжособистісних відносин, виконання ними функцій сімї, характеру взаємодії подружжя у конфліктній ситуації. Для вивчення рівня і якості реалізації функцій сімї кожним із подружжя нами було розроблено методику, що дає можливість визначити значущість сімейних функцій для кожного з подружжя й оцінку подружжям виконання цих функцій за пятибальною шкалою лайкертівського типу. Переважна більшість (76±4% чоловіків і 81±4% жінок) подружжя основних груп, особливо жінок із сексуальною дезадаптацією (93±4%), виховувалися в сімях, де статеве виховання й освіта табуїровалося (ригідні раціоналістичні сімї, дистанційовані холодні сімї тощо), у решти ж подружжя статеве виховання було реструктивним, пуританським або, навпаки, розбещуючим, що позначалося на особливостях психосексуального розвитку. При демонстративному типі акцентуації чоловіки здебільшого найвище цінили сексуальну сферу, жінки - побут; при збудливому та гіпертимному типі ті та інші на перше місце за значущістю ставили сексуальну сферу; при застріваючому типі чоловіки - виробничі інтереси, жінки - сексуальну сферу; при тривожному типі чоловіки - найчастіше сексуальну сферу, жінки - побут.Наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми формування різних клінічних форм подружньої дезадаптації. Перший варіант має дві форми - комунікативну і аверсійну, другий варіант також існує у двох формах - статеворольовій і сексуально-еротичній. При соціально-психологічному варіанті подружньої дезадаптації спостерігається тотальне зниження реалізації усіх функцій сімї, профіль яких знижений і сплощений. При сексуальному варіанті подружньої дезадаптації профіль реалізованості сімейних функцій більш диференційований (існує значний розкид за рівнем реалізованості окремих функцій) і більш високий (середній показник реалізованості сімейних функцій вищий). Подружня дезадаптація поліетіологічна: її формуванню сприяють деякі типи акцентуації характеру (у жінок - демонстративний, емотивний і тривожний; у чоловіків - збудливий і педантичний), особливості виховання, в тому числі і статеворольового, в батьківських сімях (у жінок - це гіперпротекція або емоційне відторгнення, у чоловіків - виховання за типом жорстоких взаємин, домінуюча гіперпротекція або гіпопротекція), статеворольові девіації та психосексуальний тип чоловіка і жінки.

ЗМІСТ РОБОТИ. ЗДОБУТІ РЕЗУЛЬТАТИ

Наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми формування різних клінічних форм подружньої дезадаптації. Проблему вирішено з позицій системного підходу, що дало змогу розробити систему психодіагностики і диференційованої корекції відносин подружжя.

Подружня дезадаптація виявляється у двох варіантах - соціально-психологічному та сексуальному. Перший варіант має дві форми - комунікативну і аверсійну, другий варіант також існує у двох формах - статеворольовій і сексуально-еротичній. При соціально-психологічному варіанті подружньої дезадаптації спостерігається тотальне зниження реалізації усіх функцій сімї, профіль яких знижений і сплощений. Це дає можливість говорити про дисфункціональність шлюбів із соціально-психологічною дезадаптацією. При сексуальному варіанті подружньої дезадаптації профіль реалізованості сімейних функцій більш диференційований (існує значний розкид за рівнем реалізованості окремих функцій) і більш високий (середній показник реалізованості сімейних функцій вищий). Це свідчить про відносну функціональність шлюбів із сексуальним варіантом дезадаптації.

Подружня дезадаптація може розвиватися в тих випадках, коли не виконуються функції сімї і не задовольняються потреби подружжя. При цьому чинниками, що визначають її розвиток, є дисгармонійні риси особистості і низький ступінь соціально-психологічної і сексуальної компетентності подружжя, що обумовлюють формування невротичної симптоматики (тривожно-фобічний, депресивний розлади, неврастенія, розлад настрою).

Подружня дезадаптація поліетіологічна: її формуванню сприяють деякі типи акцентуації характеру (у жінок - демонстративний, емотивний і тривожний; у чоловіків - збудливий і педантичний), особливості виховання, в тому числі і статеворольового, в батьківських сімях (у жінок - це гіперпротекція або емоційне відторгнення, у чоловіків - виховання за типом жорстоких взаємин, домінуюча гіперпротекція або гіпопротекція), статеворольові девіації та психосексуальний тип чоловіка і жінки. Дезадаптація подружньої пари скоріше виникає за несприятливого сполучення типів акцентуацій і психосексуальних типів чоловіка і дружини.

Психологічна несумісність подружжя при соціально-психологічному варіанті дезадаптації залежить не тільки від сполучення в парі акцентуацій характеру і психосексуальних типів, але й від наявності в одного чи обох із подружжя дисгармонійного характеру, що спричиняє нездатність адаптуватися до різних сімейних ситуацій. Клінічна форма соціально-психологічної дезадаптації залежить від типу акцентуації характеру і вираженості негативних реакцій подружжя на конфлікт, що виникає.

Причиною формування сексуального варіанту подружньої дезадаптації є неузгодженість статеворольової поведінки подружжя як на біогенному, так і на рівні Я-концепції, несприятливе сполучення в парі типів сексуальної мотивації і психосексуальних типів чоловіка і жінки, низький рівень поінформованості подружжя в питаннях психогігієни статевого життя. Дія цих причин опосередковується типом акцентуації, наявністю дисгармонійних рис характеру і вираженістю мотивації збереження шлюбу.

Формування сімї проходить чотири стадії. Перша стадія - народження сімї, відбувається у три етапи: платонічний, психологічної адаптації та сексуальної адаптації. Друга стадія - становлення рольових позицій - складається з двох етапів: на першому, аксіологічному, формуються рольові позиції чоловіка і дружини, на другому - виконання функцій сімї. Третя стадія розвитку сімї - стадія особистісного росту подружжя, повязана із забезпеченням професійної та карєрної реалізації, і четверта - формування узгодженого образу сімї. Кожна стадія має критичні періоди, під час яких найчастіше виникають специфічні конфлікти. Здебільшого вони розвиваються на першому і другому етапі другої стадії, що обумовлює затримку подальшого розвитку сімї.

Функції сімї змінюються упродовж сімейного життя в залежності від стадії формування сімї, особистісних відмінностей її членів та стажу шлюбу. Але на кожній стадії існують й свої причини порушення функціонування та адаптації сімї, причому порушення на ранніх етапах призводить до більш грубих порушень цих характеристик.

Порушення виконання функцій сімї, як правило, починається з рольової, емоційної, сексуально-еротичної, а згодом поширюється на персоналістичну, психотерапевтичну, реабілітаційну та виховну функції.

Функціональність сімї залежить від варіанта подружньої дезадаптації: при соціально-психологічній дезадаптації усі сімї є нефункціональними, при сексуальній - усі умовно функціональні.

9. Психологічна корекція подружньої дезадаптації має являти собою систему методів, що впливають на чотири компоненти подружньої взаємодії, - інформаційний, емоційний, поведінковий та особистісний. Система корекції подружньої дезадаптації має бути диференційованою і враховувати причини, механізми розвитку, форму подружньої дезадаптації і відмінності особистості подружжя.

Корекція соціально-психологічної дезадаптації подружжя спрямована на підвищення їхньої соціально-психологічної компетентності, тобто підвищення здатності до ефективної взаємодії, уміння орієнтуватися в сімейних ситуаціях, виконувати функції сімї, правильно визначати особистісні відмінності і емоційний стан один одного, обирати адекватні способи розвязування конфліктів. Методи психокорекції, що використовуються при цьому, - комунікативний тренінг, раціональна і бібліотерапія, конструктивна сварка за Кратохвілом.

При сексуальній дезадаптації подружньої пари проводиться статеворольовий психосексуальний і сексуально-еротичний тренінги, спрямовані на підвищення сексуальної культури і адаптації сексуальної поведінки подружжя.

Семенкина И.А. Механизмы развития, варианты и психологическая коррекция коммуникативной формы сексуальной дезадаптации // Вестн. ХГУ. Серия психология. - 1998. - № 403. - С. 145-148.

Семенкина И.А. Коммуникационный тренинг как метод психологической коррекции супружеской дезадаптации // Вестн. ХНУ им.В.Н.Каразина. Серия психология. - 2000. - № 498. - С. 121-123.

Семьонкіна І.А. Механізми розвитку і перебіг психологічної аверсії подружжя // Вісн. Харк. держ. педагогічного ун-ту ім.Г.Сковороди. Серія психологія. - 2001. - № 16, вип.5. - С.166-169.

Семенкина И.А. Модельное описание доминант остроконфликтных ситуаций при сексуальной дисгармонии // Междунар. мед. журн. - 1999. - Т.5, № 3.

Кришталь В.В., Семенкина И.А. Системный подход к диагностике, психотерапии и психопрофилактике // Междунар. мед. журн. - 2000. - Т.6, № 1. - С. 37-40.

Лахно О.В., Кубрак О.В., Семенкина И.А., Сапрыкин А.В. Роль слабой половой конституции женщин в генезе сексуальной дисгармонии супружеской пары // Вісн. проблем біології та медицини. Полтава - Харків. - 1998. - № 15. - С. 64-66.

Семенкина И.А. Принципы и методы коммуникативного тренинга при сексуальной дезадаптации супругов // Вісн. проблем біології та медицини. Полтава - Харків. - 1998. - № 16. - С. 64-67.

Банникова Е.Ю., Семенкина И.А., Сонник Е.Г. Биоритмическая форма сексуальной дезадаптации / Актуальные вопросы планирования семьи, сексологии и репродукции. - Киев, 1998. - С.62-63.

Семенкина И.А. Психокоррекция супружеской пары при коммуникативной форме сексуальной дезадаптации // Сексопатология и андрология - Киев, 1998. - С. 184-185.