Подієві аспекти музичної форми ХХ століття - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ Робота виконана на кафедрі теорії музики Національної музичної академії України ім. Науковий керівник: доктор мистецтвознавства, професор Герасимова-Персидська Ніна Олександрівна, Національна музична академія України ім. Захист відбудеться “28” травня 2008 р. о 18 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.005.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук у Національній музичній академії України ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної музичної академії України ім.Магістральною тенденцією сучасного музикознавства, вписаного до загального пізнавального контексту, стає розробка всеохоплюючих, синтезуючих методів дослідження музичних явищ будь-якої історико-стилістичної приналежності, у тому числі й безпрецедентно-різнобічної художньої практики новітнього часу. Завдяки своєму універсалізму категорія події стає актуальною в дослідженні будь-яких явищ, функціонування яких повязане з часовою координатою, особливо - для виявлення факторів регулювання форми в музиці ХХ століття. Емансипація звукових параметрів музики призводить до різкого зростання їхньої ролі у вибудовуванні композиційного плану; при цьому конкретна функція того або іншого параметру знаходиться у прямому звязку з його подієвою активністю. Надання поняттю "подія" повноцінного термінологічного статусу потребує виявлення його загальнофілософських, категоріальних властивостей. Оскільки подія є часовою категорією, а музичний час виступає як істотний фактор, що впливає на становлення форми, завданням роботи стає дослідження принципів організації музичного часу з точки зору його подієвих властивостей.Перший, теоретичний розділ роботи - "Подія як універсалія художнього часу" - складається із трьох підрозділів: "Філософські й загальнонаукові аспекти феномена події", "Подієві властивості музичного часу" та "Методика аналізу подієвості музичного твору". За вихідне положення міркувань приймається теза про те, що подія - це категорія, яка тісно повязана з часом, а отже, її смислове наповнення прямо залежить від того, яке значення вкладається в поняття часу, і яких властивостей набуває останнє. час, який моделюється цим процесом, структура цього часу; У пункті 1.1.1-"Подія в науці й філософії некласичного етапу" - проводиться короткий огляд природничонаукових теорій, повязаних із проблемою часу й події, а також аналізуються відповідні філософські системи. Осмислення категорій часу й події виходить на якісно новий рівень в останній третині ХХ століття; ідеї даного періоду висвітлені в пункті 1.1.2 - "Подія в контексті постнекласичної наукової парадигми".Функціональне співвіднесення моментів стійкості й нестійкості на різних масштабних рівнях форми (у ритмі - регулярності й нерегулярності) у рамках центричних систем функціональних звязків активізує музичне розгортання, наділяючи його векторністю (на локальних ділянках або в просторі всієї композиції). У формах на основі подієвості неспецифічних параметрів звуку подібну функцію виконують скалярні звязки, що дозволяють вибудувати динамічну лінію змін. В умовах же превалювання звязків абстрактно-логічних (наприклад, гармонічної ацентричності й ритмічної часовимірюваності в їх "граничних" варіантах) найчастіше знаходить втілення індивідуальна, "авторська" концепція часу, що характеризується значною прискореністю або сповільненістю, відсутністю векторності, принциповою "зворотністю" концептуального часу й нерідко - спресованістю у вертикаль декількох часових шарів. Мережа "функціональних звязків" таких творів, якщо й складається, то обумовлена в першу чергу вже не стільки конструкцією самого тексту, скільки особливостями слухацької свідомості, глибиною музичної ерудиції слухача, здатністю інтелекту вибудовувати звязки між незвязаними явищами. Подієвість відбиває процеси, що протікають у музиці, фіксуючи моменти функціональних коливань структури.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

Визначаються основні результати роботи й підбиваються підсумки дослідження. Вивчення подієвих факторів музичного формоутворення дало можливість виявити наступні основні аспекти, у яких подієвість здатна взаємодіяти з музичною композицією: 1. Розширення або стиснення масштабних обсягів форми або її ділянок.

2. Реорганізація композиційної функціональності.

3. Маркування композиційних граней форми.

4. Визначення інтенсивності функціональних змін різнорівневих елементів форми.

5. Моделювання часової структури музичної композиції.

Крім того, були виявлені й більш часткові закономірності. При дослідженні динаміки подієвих ліній у формах, обумовлених звуковисотною (гармонічною) і ритмічною подієвістю, виявлені спільні ознаки. Найважливіша з них - наявність альтернативних принципів організації, залежно від виявлення центричних звязків, що забезпечують дію музичної гравітації, або уникнення їх як подієвої основи сприйняття композиції. Функціональне співвіднесення моментів стійкості й нестійкості на різних масштабних рівнях форми (у ритмі - регулярності й нерегулярності) у рамках центричних систем функціональних звязків активізує музичне розгортання, наділяючи його векторністю (на локальних ділянках або в просторі всієї композиції). У формах на основі подієвості неспецифічних параметрів звуку подібну функцію виконують скалярні звязки, що дозволяють вибудувати динамічну лінію змін.

Цією ж закономірністю продиктована й специфіка протікання музичного часу. Наявність слухових тяжінь є атрибутивною властивістю природного, "антропологічного" часу, який репрезентується (або модифікується) функціональними моделями, заснованими на центричних, і частково - на скалярних звязках. В умовах же превалювання звязків абстрактно-логічних (наприклад, гармонічної ацентричності й ритмічної часовимірюваності в їх "граничних" варіантах) найчастіше знаходить втілення індивідуальна, "авторська" концепція часу, що характеризується значною прискореністю або сповільненістю, відсутністю векторності, принциповою "зворотністю" концептуального часу й нерідко - спресованістю у вертикаль декількох часових шарів. Від відчуття музичного часу в конкретному творі не в останню чергу залежить ступінь "контактності" його індивідуалізованої форми з типовими композиційно-функціональними стандартами: перетинання - у першому випадку, і часткове або повне відсторонення - у другому.

Ключове поняття функціональності трактується в роботі гранично широко: воно поширюється на всі музичні й позамузичні структури, що мають мережу внутрішніх звязків (незалежно від факту їх фіксованості слуховим сприйняттям) - відповідно, розширюється й сфера дії категорії події (принаймні, структурної). Проте, у деяких умовах музика виявляється принципово афункціональною, навіть антифункціональною. І тоді подія як функціональна зміна нерівноважних елементів перестає існувати. Мережа "функціональних звязків" таких творів, якщо й складається, то обумовлена в першу чергу вже не стільки конструкцією самого тексту, скільки особливостями слухацької свідомості, глибиною музичної ерудиції слухача, здатністю інтелекту вибудовувати звязки між незвязаними явищами. І в цьому випадку запропонована в роботі функціональна методика аналізу виявляється не настільки дієвою, як інші методики, спрямовані на виявлення всієї мережі позамузичних, просторових закономірностей, що лежать в основі твору. художній музична подія

Звязок подієвості й композиційної форми музики виявляє їх неоднакове рольове співвідношення у творах різної історико-стильової приналежності. У найбільш загальному плані можна перелічити основні моделі їхньої взаємодії: 1. Подієвість відбиває спеціальну композиційну функціональність класичної форми.

2. Подієвість корегує масштабні пропорції форми на окремих ділянках, не змінюючи істотно її композиційного вигляду.

3. Подієвість значно перетворює контури класичної композиції, беручи на себе функцію режисування форми.

4. Подієвість стає визначальним фактором, що впливає на становлення форми.

5. Подієвість впливає на вибудовування локальних фрагментів музичного процесу, тоді як загальний композиційний вигляд задається спеціально складеною структурою.

6. Подієвість відбиває процеси, що протікають у музиці, фіксуючи моменти функціональних коливань структури.

7. Подієвість не відбиває структурних змін у звязку зі згладженістю, навмисним вуалюванням або відсутністю у формі функціональних звязків.

Позначений ряд, що розташовує в хронологічній послідовності (зрозуміло, зі значною долею умовності) переважні в музичній практиці типи взаємодії подієвої й композиційної структур, виявляє ознаки симетрії щодо центрального пункту, що відповідає максимальному ступеню впливу подієвості на процес формоутворення. В еволюції принципів композиційної організації даний тип репрезентує найвищий ступінь переваги темпорального начала над спатіальним. Останній же відзначений тип характеризує протилежну ситуацію - значна перевага у бік спатіальності. Подібні тенденції (до того ж, спресовані в рамках декількох десятиліть) є, відповідно до ствердження Н. Герасимової-Персидської, характерною ознакою рубіжної епохи, перелому в музичному мисленні, що знаменує наближення ери нового синтезу й зародження нової парадигми культури.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Ивко А. О гармонической событийности и формообразующих процессах в "Скифской сюите" С.Прокофьева // Київське музикознавство. - К.: КДВМУ ім. Р.М.Глієра, 2000. - Вип. 3. - С. 191-201.

2. Ивко А. Событийность в музыке как универсалия художественного времени (о событийных аспектах музыкальной формы) // Київське музикознавство. - К.: КДВМУ ім. Р.М.Глієра, 2002. - Вип. 8. - С. 53-63.

3. Ивко А. Анализ событийности музыкального произведения: методологический контекст // Київське музикознавство. - К.: КДВМУ ім. Р.М.Глієра, 2003. - Вип. 10. - С. 73-79.

4. Ивко А. Событийные аспекты музыкального ритма // Метроритм-1. Колективна монографія. - Під ред. І.М.Юдкіна. - К., 2002 (НАН України. ІМФЕ ім.М.Т.Рильського). - С.137-140.

5. Ивко А. Ритм как фактор событийности в музыкальном произведении // Музичне мистецтво. - Донецьк: Юго-Восток, 2004. - Вип.4. - С.51-60.

6. Ивко А. Событийность и повторность: к постановке проблемы // Київське музикознавство. - К.: КДВМУ ім. Р.М.Глієра, 2004. - Вип. 14. - С.71-77.

7. Ивко А. Принципы векторности и безвекторности в событийной структуре музыкальной формы ХХ века // Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського: Ars medievalis - Ars contemporalis. - К.: НМАУ ім. П.І.Чайковського, 2006. - Вип. 41. - Кн. 2. - С. 222-232.

8. Ивко А. Феномен музыкальной целостности в событийном аспекте // Художня цілісність як феномен музичної творчості та виконавства. Науковий вісник НМАУ ім. П.І.Чайковського. - К.: НМАУ ім. П.І.Чайковського, 2005. - Вип. 48. - С.57-64.