Побудова тренувального процесу в пауерліфтингу на етапі безпосередньої підготовки до змагань - Автореферат

ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ УКРАЇНИ ПОБУДОВА ТРЕНУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ В ПАУЕРЛІФТИНГУ НА ЕТАПІ БЕЗПОСЕРЕДНЬОЇ ПІДГОТОВКИ ДО ЗМАГАНЬРобота виконана у Черкаському державному університеті імені Богдана Хмельницького, Міністерство освіти України. Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент АРТЮШЕНКО Олександр Федорович, Черкаський державний університет імені Богдана Хмельницького, завідувач кафедри спортивних дисциплін. Офіційні опоненти: доктор медичних наук, ЯЩЕНКО Алла Григоріївна, Державний науково-дослідний інститут фізичної культури і спорту, головний науковий співробітник лабораторії діагностики функціональних резервів організму; кандидат педагогічних наук, доцент МИРОНЕНКО Петро Митрофанович. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету фізичного виховання і спорту /03680, м.Тренувальна і змагальна діяльність спортсмена, який займається пауерліфтингом, повязана з виявом максимальної сили. Розвиток рухових якостей у спортсменів і, зокрема, мязової сили, вивчався багатьма відомими фахівцями (В.М. Разом з тим досі залишаються спірними питання, які повязані з методами розвитку сили, підбором і порядком виконання вправ, величиною обтяжень, кількістю підходів та повторів, періодичністю однотипових навантажень, чергуванням навантаження і відпочинку. Мета дослідження полягає в обгрунтуванні методики побудови тренувального процесу в пауерліфтингу на етапі безпосередньої підготовки до змагань з урахуванням стану центральної нервової системи (ЦНС) та нервово-мязового апарату спортсменів. розроблений новий підхід до оцінки функціонального стану спортсменів, який полягає у визначенні інформативних фізіологічних показників функціональної рухливості (ФРНП) та сили (ПГМ) нервових процесів, латентного часу розслаблення (ЛЧР) мязів, що дозволило з великою імовірністю оцінювати готовність організму до повторних великих силових навантажень вибіркової спрямованості (ВСНВС);Нами було обстежено 108 спортсменів, які займаються пауерліфтингом, і 138 спортсменів, які спеціалізуються з інших видів спорту. Третій розділ "Дослідження специфічних фізіологічних механізмів спортсменів, які займаються пауерліфтингом" присвячений вивченню показників нейродинаміки та латентного часу напруження і розслаблення основних мязів, які навантажуються, у процесі занять пауерліфтингом. Показники функціональної рухливості нервових процесів (ФРНП) і працездатності головного мозку (ПГМ) у пауерліфтерів мали більшу кількість відмінностей з більшою мірою вірогідності порівняно з іншими спортсменами. Спостереження протягом двох років за спортсменами, які брали участь в експерименті, дозволили встановити, що змагальні результати підвищилися на 22,1±5,7% (р0,05); ФРНП (r=0,54; р>0,05) і латентного періоду реакції з двома виборами, ЛПРВ2 (r=-0,54, р>0,05). На початку нашого експерименту під час підготовки спортсменів до змагань підгрунтям тренувального процесу стали відомі положення, напрацьовані важкоатлетами і культуристами.Основні положення тренування в пауерліфтингу на етапі безпосередньої підготовки до змагань, які розглядаються в роботі, сформульовані на підставі аналізу літератури і практичного досвіду, накопиченого фахівцями, а також внаслідок власних досліджень. Відновлення організму спортсмена після великих силових навантажень вибіркової спрямованості до приходу стану суперкомпенсації може продовжуватися 5-7 і більше днів. Використання тренувальних занять з великими силовими навантаженнями вибіркової спрямованості на етапі безпосередньої підготовки до змагань призвело до істотного поліпшення спортивних результатів у пауерліфтерів незалежно від рівня їх майстерності. Зіставлення тренувальних і змагальних результатів на попередніх етапах безпосередньої підготовки до змагань дозволяє здійснювати прогнозування результатів на майбутні змагання протягом поточного етапу тренувального процесу. Разом з цим повинен використовуватися принцип роздільного тренування, коли протягом одного дня виконують змагальну вправу присідання і допоміжні вправи для мязів, які беруть участь у присіданні, іншого дня - жим і допоміжні вправи для мязів плечового пояса, наступного дня - тягу і допоміжні вправи для мязів спини.

Основний зміст

1. Вивчення спеціальної літератури дозволило встановити, що у теорії та практиці спорту недостатньо розроблені варіанти використання великих силових навантажень вибіркової спрямованості. Маловивченими залишаються і особливості тренування в пауерліфтингу. Це, в свою чергу, зменшує ефективність процесу підготовки спортсменів, які займаються пауерліфтингом.

2. Основні положення тренування в пауерліфтингу на етапі безпосередньої підготовки до змагань, які розглядаються в роботі, сформульовані на підставі аналізу літератури і практичного досвіду, накопиченого фахівцями, а також внаслідок власних досліджень. Ці положення дозволяють дотримуватися науковості і системності під час тренувального процесу у пауерліфтингу.

3. Для підвищення рівня тренованості пауерліфтерів на етапі безпосередньої підготовки до змагань ефективним є використання великих силових навантажень вибіркової спрямованості. Повторне застосування таких навантажень (з послідовним збільшенням обтяжень) виявилося найбільш результативним у фазі суперкомпенсації організму спортсменів.

4. Інформативним показником для оцінки стану нервово-мязового апарату пауерліфтера і визначення фази суперкомпенсації є латентний час розслаблення скелетного мязу. Показник латентного часу розслаблення поліпшується залежно від підвищення кваліфікації спортсменів. У низькокваліфікованих пауерліфтерів ЛЧР чотириголового мязу стегна становив 123±6 мс, ЛЧР триголового мязу плеча - 123±5 мс; у висококваліфікованих - 93±7 мс і 82±6 мс відповідно (р<0,05).

5. Відновлення організму спортсмена після великих силових навантажень вибіркової спрямованості до приходу стану суперкомпенсації може продовжуватися 5-7 і більше днів. Тривалість відновлення залежить, в основному, від міри реалізації рухового потенціалу у тренувальних заняттях, і, як наслідок, від величини зсувів гомеостазу організму спортсменів.

6. Використання тренувальних занять з великими силовими навантаженнями вибіркової спрямованості на етапі безпосередньої підготовки до змагань призвело до істотного поліпшення спортивних результатів у пауерліфтерів незалежно від рівня їх майстерності. Приріст результатів за рік у спортсменів експериментальної групи становив 14,7±1,0 % (р<0,05), у спортсменів контрольної групи - 10,2±1,8 % (р<0,05).

7. Зіставлення тренувальних і змагальних результатів на попередніх етапах безпосередньої підготовки до змагань дозволяє здійснювати прогнозування результатів на майбутні змагання протягом поточного етапу тренувального процесу. Співвідношення тренувальних і змагальних результатів носить індивідуальний характер, який вимагає проведення розрахунків для кожного спортсмена окремо.

8. Вивчення динаміки нейродинамічних показників напередодні змагань у пауерліфтерів дозволило виявити тенденції до взаємозвязку цих показників зі змагальними результатами. Встановлено досить високий ступінь кореляції змагальних результатів з показниками, які характеризують силу та рухливість нервової системи (r=0,54-0,73; р<0,05).

9. Запропонована нами модифікація тренувального процесу в пауерліфтингу супроводилася поліпшенням нейродинамічних показників у спортсменів. Значно зросли показники, які характеризують силу нервових процесів (ПГМ на 23,5±2,4 %, РПГМ на 68,2±9,6 %) та функціональну рухливість нервових процесів (ФРНП на 12,2±3,5%, РФРНП на 28,2±6,3 %).

Практичні рекомендації

1. Тренувальний процес в пауерліфтингу необхідно будувати з використанням значних силових навантажень, які спрямовані на всебічне залучання мязів, які беруть участь у виконанні змагальної вправи. Разом з цим повинен використовуватися принцип роздільного тренування, коли протягом одного дня виконують змагальну вправу присідання і допоміжні вправи для мязів, які беруть участь у присіданні, іншого дня - жим і допоміжні вправи для мязів плечового пояса, наступного дня - тягу і допоміжні вправи для мязів спини. Іноді можна обєднувати дві змагальні вправи в одному тренувальному занятті.

2. В усіх вправах з обтяженнями, крім тих, які використовуються з метою розминки або відновлення, доцільно використовувати принцип повторного максимуму, який полягає в тому, що величина обтяження повинна бути такою, щоб його можна було підняти лише заплановану кількість разів і не більше.

3. Для підвищення ефективності тренування у пауерліфтингу необхідно поєднувати методи, які спрямовані як на збільшення мязового поперечника (виконання вправи на 8-10 ПМ), так і вдосконалення нервово-мязових звязків (1-3 ПМ). Використання 4-7 ПМ комплексно підвищує силові можливості спортсмена. Максимальну силу найбільш раціонально збільшувати поетапно. Чим більше маса власного тіла спортсмена перевищує верхню межу тієї вагової категорії, у якій планується виступ на змаганнях, тим більше акцент навантаження повинен зміщуватися з 10-8 до 5-3 ПМ.

4. Кількість підходів визначається можливістю спортсмена виконувати вправи таким чином, щоб зберегти всі задані параметри (техніку, темп, кількість повторів, інтервал відпочинку).

5. Повторні тренувальні заняття з великим навантаженням необхідно співставляти з фазою суперкомпенсації мязів, які навантажуються. Спортсмени високої кваліфікації, важких вагових категорій і ті, які мають високий рівень реалізації рухового потенціалу, можуть включати такі тренувальні заняття 1 раз у 2-3 тижні.

6. Тренувальні мікроцикли повинні бути стандартними протягом всього етапу безпосередньої підготовки до змагань. Змін зазнають лише величина обтяження (вона повинна рости у всіх вправах) і кількість повторів та підходів (воно зменшується у змагальних вправах і може залишатися незмінним в інших вправах).

7. Оперативним показником ефективності тренувального процесу може бути динаміка збільшення рівня тренованості в усіх, особливо змагальних, вправах з періодичністю у 1-2 тренувальних мікроцикли.

8. Підгрунтям побудови етапу безпосередньої підготовки до змагань в пауерліфтингу може стати 12-тижневий період тренування, який найчастіше використовується на практиці. Разом з тим треба індивідуально коректувати тривалість як всього етапу загалом, так і термінів підготовки у кожній змагальній вправі. Як правило, цей момент відповідає стану спортивної форми. Необхідно враховувати також те, що із збільшенням віку спортсмена і власної маси тіла спортсменів термін виходу на рівень оптимальної тренованості збільшується.

9. Для оперативного прогнозування змагальних результатів спортсменів доцільно зіставляти тренувальні результати, які відображають поточний рівень підготовленості, з рівнем підготовленості на попередніх етапах безпосередньої підготовки до змагань у взаємозвязку з подальшими змагальними результатами.

Перелік праць, опублікованих за темою дисертації

1. Стеценко А.И. Определение готовности организма спортсменов, занимающихся пауэрлифтингом, к повторным силовым нагрузкам по состоянию их нервномышечного аппарата // Наука в олимпийском спорте. 1998. №3. С. 63-67.

2. Стеценко А.И. Особенности подготовки в пауэрлифтинге (силовом троеборье) // Физическое воспитание студентов творческих специальностей: Сб. научн. тр. под ред. Ермакова С.С. Харьков: ХХПИ, 1999. №8. С. 20-24.

3. Стеценко А.И. Значение основных свойств ЦНС спортсменов при занятии пауэрлифтингом // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. під ред. Єрмакова С.С. Харків: ХХПІ, 1999. №11. С. 61-64.

4. Стеценко А.І. Особливості побудови тренувального процесу на етапі передзмагальної підготовки в пауерліфтингу // Фізична культура в школі, 1999. №2. С.43-46.

5. Стеценко А.И. Методика спортивной тренировки в пауэрлифтинге //Фізичне виховання, спорт і культура здоровя у сучасному суспільстві. Зб. наукових праць. Луцьк, 1999. С. 1093-1098.

6. Олешко В.Г., Стеценко А.І., Артюшенко О.Ф., Левченко Б.Я. Програма з пауерліфтингу для ДЮСШ, СДЮШОР, ШВСМ. К.: Міністерство у справах молоді і спорту, 1994. 74 с.

7. Артюшенко О.Ф., Стеценко А.І., Пангелов Б.П., Курочкін В.Г. Атлетична підготовка // Навчальний посібник. Переяслав-Хмельницький, 1995. 58 с.

8. Стеценко А.І. Теоретичні та методичні основи спеціального тренування у пауерліфтингу // Актуальні проблеми фізіології. Вісник Черкаського державного університету. Вип. 1. Черкаси, 1996. С. 81-85.

9. Артюшенко А.Ф., Стеценко А.И. Адаптация к физическим нагрузкам и развитие спортивной формы в пауэрлифтинге // Матер. Міжнар. конф. “Фізична культура, спорт та здоровя нації”. Вінниця, 1994. С. 384-386.

10. Артюшенко А.Ф., Стеценко А.И., Пангелов Б.П. Основы методики силовой подготовки в процессе физического воспитания // Учебно-методическое пособие. Переяслав-Хмельницкий, 1991. 18 с.

11. Стеценко А.І. Вплив занять пауерліфтингом на вищу нервову діяльність // Матер. всеукр. симпоз. “Особливості формування та становлення психофізіологічних функцій в онтогенезі”. Київ-Черкаси, 1995. С. 84.

12. Давиденко I.М., Лизогуб В.С., Стеценко А.І. Особливості зміни нейродинамічних показників під впливом занять пауерліфтингом // Тези доп. всеукр. конф. з фізіол. людини “Адаптація учнівської молоді до навчальних занять та фізичних навантажень”. Черкаси, 1993. С. 18.

13. Стеценко А.І., Лизогуб В.С. Стан вищої нервової діяльності спортсменів-пауерліфтерів та представників інших видів спорту // Матер. всеукр. симпоз. “Особливості формування та становлення психофізіологічних функцій в онтогенезі”. Київ -Черкаси, 1995. С. 46.

14. Стеценко А.И., Петренко Ю.А. Психофизиологические критерии спортивного мастерства пауэрлифтеров // Матер. Всеукр. нак. симпоз. “Особливості формування та становлення психофізіологічних функцій в онтогенезі”. Київ-Черкаси, 1999. С. 92.