Побудова тренувального процесу в пауерліфтингу на етапі безпосередньої підготовки до змагань - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступенюя кандидата наук з фізичного виховання і спортуДисертація (рукопис) на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту зі спеціальності 24.00.01 - Олімпійський і професійний спорт, Національний університет фізичного виховання і спорту України, Київ, 2000. Встановлено, що латентний час розслаблення мязів, які навантажуються, дозволяє визначати готовність організму спортсмена до подальших великих навантажень. Високий рівень рухливості та сили нервових процесів може стати передумовою успішного виступу у змаганнях. В связи с этим и учитывая то, что 7-дневный цикл наиболее согласуется с основными моментами общего режима жизни и деятельности человека, за основу построения тренировочного процесса на этапе непосредственной подготовки к соревнованиям был принят недельный тренировочный микроцикл. Это означает, что в случае недовосстановления спортсмена после большой нагрузки избирательной направленности, когда спортсмен не может выполнить следующую запланированную работу, тренировочное занятие необходимо проводить с меньшей (посильной) нагрузкой или вообще откладывать такое занятие до наступления состояния суперкомпенсации.Тренувальна і змагальна діяльність спортсмена, який займається пауерліфтингом, повязана з виявом максимальної сили. Розвиток рухових якостей у спортсменів і, зокрема, мязової сили, вивчався багатьма відомими фахівцями (В.М. Разом з тим досі залишаються спірними питання, які повязані з методами розвитку сили, підбором і порядком виконання вправ, величиною обтяжень, кількістю підходів та повторів, періодичністю однотипових навантажень, чергуванням навантаження і відпочинку. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні методики побудови тренувального процесу в пауерліфтингу на етапі безпосередньої підготовки до змагань з урахуванням стану центральної нервової системи (ЦНС) та нервово-мязового апарату спортсменів. розроблений новий підхід до оцінки функціонального стану спортсменів, який полягає у визначенні інформативних фізіологічних показників функціональної рухливості (ФРНП) та сили (ПГМ) нервових процесів, латентного часу розслаблення (ЛЧР) мязів, що дозволило з великою імовірністю оцінювати готовність організму до повторних великих силових навантажень вибіркової спрямованості (ВСНВС);Нами було обстежено 108 спортсменів, які займаються пауерліфтингом, і 138 спортсменів, які спеціалізуються з інших видів спорту. Третій розділ "Дослідження специфічних фізіологічних механізмів спортсменів, які займаються пауерліфтингом" присвячений вивченню показників нейродинаміки та латентного часу напруження і розслаблення основних мязів, які навантажуються, у процесі занять пауерліфтингом. Показники функціональної рухливості нервових процесів (ФРНП) і працездатності головного мозку (ПГМ) у пауерліфтерів мали більшу кількість відмінностей з більшою мірою вірогідності порівняно з іншими спортсменами. Спостереження протягом двох років за спортсменами, які брали участь в експерименті, дозволили встановити, що змагальні результати підвищилися на 22,1±5,7% (р0,05); ФРНП (r=0,54; р>0,05) і латентного періоду реакції з двома виборами, ЛПРВ2 (r=-0,54, р>0,05). На початку нашого експерименту під час підготовки спортсменів до змагань підгрунтям тренувального процесу стали відомі положення, напрацьовані важкоатлетами і культуристами.Основні положення тренування в пауерліфтингу на етапі безпосередньої підготовки до змагань, які розглядаються в роботі, сформульовані на підставі аналізу літератури і практичного досвіду, накопиченого фахівцями, а також внаслідок власних досліджень. Відновлення організму спортсмена після великих силових навантажень вибіркової спрямованості до приходу стану суперкомпенсації може продовжуватися 5-7 і більше днів. Використання тренувальних занять з великими силовими навантаженнями вибіркової спрямованості на етапі безпосередньої підготовки до змагань призвело до істотного поліпшення спортивних результатів у пауерліфтерів незалежно від рівня їх майстерності. Зіставлення тренувальних і змагальних результатів на попередніх етапах безпосередньої підготовки до змагань дозволяє здійснювати прогнозування результатів на майбутні змагання протягом поточного етапу тренувального процесу. Разом з цим повинен використовуватися принцип роздільного тренування, коли протягом одного дня виконують змагальну вправу присідання і допоміжні вправи для мязів, які беруть участь у присіданні, іншого дня - жим і допоміжні вправи для мязів плечового пояса, наступного дня - тягу і допоміжні вправи для мязів спини.

2. Основний зміст

1. Вивчення спеціальної літератури дозволило встановити, що у теорії та практиці спорту недостатньо розроблені варіанти використання великих силових навантажень вибіркової спрямованості. Маловивченими залишаються і особливості тренування в пауерліфтингу. Це, в свою чергу, зменшує ефективність процесу підготовки спортсменів, які займаються пауерліфтингом.

2. Основні положення тренування в пауерліфтингу на етапі безпосередньої підготовки до змагань, які розглядаються в роботі, сформульовані на підставі аналізу літератури і практичного досвіду, накопиченого фахівцями, а також внаслідок власних досліджень. Ці положення дозволяють дотримуватися науковості і системності під час тренувального процесу у пауерліфтингу.

3. Для підвищення рівня тренованості пауерліфтерів на етапі безпосередньої підготовки до змагань ефективним є використання великих силових навантажень вибіркової спрямованості. Повторне застосування таких навантажень (з послідовним збільшенням обтяжень) виявилося найбільш результативним у фазі суперкомпенсації організму спортсменів.

4. Інформативним показником для оцінки стану нервово-мязового апарату пауерліфтера і визначення фази суперкомпенсації є латентний час розслаблення скелетного мязу. Показник латентного часу розслаблення поліпшується залежно від підвищення кваліфікації спортсменів. У низькокваліфікованих пауерліфтерів ЛЧР чотириголового мязу стегна становив 123±6 мс, ЛЧР триголового мязу плеча - 123±5 мс; у висококваліфікованих - 93±7 мс і 82±6 мс відповідно (р<0,05).

5. Відновлення організму спортсмена після великих силових навантажень вибіркової спрямованості до приходу стану суперкомпенсації може продовжуватися 5-7 і більше днів. Тривалість відновлення залежить, в основному, від міри реалізації рухового потенціалу у тренувальних заняттях, і, як наслідок, від величини зсувів гомеостазу організму спортсменів.

6. Використання тренувальних занять з великими силовими навантаженнями вибіркової спрямованості на етапі безпосередньої підготовки до змагань призвело до істотного поліпшення спортивних результатів у пауерліфтерів незалежно від рівня їх майстерності. Приріст результатів за рік у спортсменів експериментальної групи становив 14,7±1,0 % (р<0,05), у спортсменів контрольної групи - 10,2±1,8 % (р<0,05).

7. Зіставлення тренувальних і змагальних результатів на попередніх етапах безпосередньої підготовки до змагань дозволяє здійснювати прогнозування результатів на майбутні змагання протягом поточного етапу тренувального процесу. Співвідношення тренувальних і змагальних результатів носить індивідуальний характер, який вимагає проведення розрахунків для кожного спортсмена окремо.

8. Вивчення динаміки нейродинамічних показників напередодні змагань у пауерліфтерів дозволило виявити тенденції до взаємозвязку цих показників зі змагальними результатами. Встановлено досить високий ступінь кореляції змагальних результатів з показниками, які характеризують силу та рухливість нервової системи (r=0,54-0,73; р<0,05).

9. Запропонована нами модифікація тренувального процесу в пауерліфтингу супроводилася поліпшенням нейродинамічних показників у спортсменів. Значно зросли показники, які характеризують силу нервових процесів (ПГМ на 23,5±2,4 %, РПГМ на 68,2±9,6 %) та функціональну рухливість нервових процесів (ФРНП на 12,2±3,5%, РФРНП на 28,2±6,3 %).

Практичні рекомендації

1. Тренувальний процес в пауерліфтингу необхідно будувати з використанням значних силових навантажень, які спрямовані на всебічне залучання мязів, які беруть участь у виконанні змагальної вправи. Разом з цим повинен використовуватися принцип роздільного тренування, коли протягом одного дня виконують змагальну вправу присідання і допоміжні вправи для мязів, які беруть участь у присіданні, іншого дня - жим і допоміжні вправи для мязів плечового пояса, наступного дня - тягу і допоміжні вправи для мязів спини. Іноді можна обєднувати дві змагальні вправи в одному тренувальному занятті.

2. В усіх вправах з обтяженнями, крім тих, які використовуються з метою розминки або відновлення, доцільно використовувати принцип повторного максимуму, який полягає в тому, що величина обтяження повинна бути такою, щоб його можна було підняти лише заплановану кількість разів і не більше.

3. Для підвищення ефективності тренування у пауерліфтингу необхідно поєднувати методи, які спрямовані як на збільшення мязового поперечника (виконання вправи на 8-10 ПМ), так і вдосконалення нервово-мязових звязків (1-3 ПМ). Використання 4-7 ПМ комплексно підвищує силові можливості спортсмена. Максимальну силу найбільш раціонально збільшувати поетапно. Чим більше маса власного тіла спортсмена перевищує верхню межу тієї вагової категорії, у якій планується виступ на змаганнях, тим більше акцент навантаження повинен зміщуватися з 10-8 до 5-3 ПМ.

4. Кількість підходів визначається можливістю спортсмена виконувати вправи таким чином, щоб зберегти всі задані параметри (техніку, темп, кількість повторів, інтервал відпочинку).

5. Повторні тренувальні заняття з великим навантаженням необхідно співставляти з фазою суперкомпенсації мязів, які навантажуються. Спортсмени високої кваліфікації, важких вагових категорій і ті, які мають високий рівень реалізації рухового потенціалу, можуть включати такі тренувальні заняття 1 раз у 2-3 тижні.

6. Тренувальні мікроцикли повинні бути стандартними протягом всього етапу безпосередньої підготовки до змагань. Змін зазнають лише величина обтяження (вона повинна рости у всіх вправах) і кількість повторів та підходів (воно зменшується у змагальних вправах і може залишатися незмінним в інших вправах).

7. Оперативним показником ефективності тренувального процесу може бути динаміка збільшення рівня тренованості в усіх, особливо змагальних, вправах з періодичністю у 1-2 тренувальних мікроцикли.

8. Підгрунтям побудови етапу безпосередньої підготовки до змагань в пауерліфтингу може стати 12-тижневий період тренування, який найчастіше використовується на практиці. Разом з тим треба індивідуально коректувати тривалість як всього етапу загалом, так і термінів підготовки у кожній змагальній вправі. Як правило, цей момент відповідає стану спортивної форми. Необхідно враховувати також те, що із збільшенням віку спортсмена і власної маси тіла спортсменів термін виходу на рівень оптимальної тренованості збільшується.

9. Для оперативного прогнозування змагальних результатів спортсменів доцільно зіставляти тренувальні результати, які відображають поточний рівень підготовленості, з рівнем підготовленості на попередніх етапах безпосередньої підготовки до змагань у взаємозвязку з подальшими змагальними результатами.

Перелік праць, опублікованих за темою дисертації

1. Стеценко А.И. Определение готовности организма спортсменов, занимающихся пауэрлифтингом, к повторным силовым нагрузкам по состоянию их нервномышечного аппарата // Наука в олимпийском спорте. - 1998. - №3. - С. 63-67.

2. Стеценко А.И. Особенности подготовки в пауэрлифтинге (силовом троеборье) // Физическое воспитание студентов творческих специальностей: Сб. научн. тр. под ред. Ермакова С.С. - Харьков: ХХПИ, 1999. - №8. - С. 20-24.

3. Стеценко А.И. Значение основных свойств ЦНС спортсменов при занятии пауэрлифтингом // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. під ред. Єрмакова С.С.. - Харків: ХХПІ, 1999. - №11. - С. 61-64.

4. Стеценко А.І. Особливості побудови тренувального процесу на етапі передзмагальної підготовки в пауерліфтингу // Фізична культура в школі, 1999. - № 2. - С. 43-46.

5. Стеценко А.И. Методика спортивной тренировки в пауэрлифтинге //Фізичне виховання, спорт і культура здоровя у сучасному суспільстві. Зб. наукових праць. - Луцьк, 1999. - С. 1093-1098.

6. Олешко В.Г., Стеценко А.І., Артюшенко О.Ф., Левченко Б.Я. Програма з пауерліфтингу для ДЮСШ, СДЮШОР, ШВСМ - К.: Міністерство у справах молоді і спорту, 1994. - 74 с.

7. Артюшенко О.Ф., Стеценко А.І., Пангелов Б.П., Курочкін В.Г. Атлетична підготовка // Навчальний посібник. - Переяслав-Хмельницький, 1995. - 58 с.

8. Стеценко А.І. Теоретичні та методичні основи спеціального тренування у пауерліфтингу // Актуальні проблеми фізіології. Вісник Черкаського державного університету. - Вип.1 - Черкаси, 1996. - С. 81-85.

9. Артюшенко А.Ф., Стеценко А.И. Адаптация к физическим нагрузкам и развитие спортивной формы в пауэрлифтинге // Матер. Міжнар. конф. “Фізична культура, спорт та здоровя нації”. - Вінниця, 1994. - С. 384-386.

10. Артюшенко А.Ф., Стеценко А.И., Пангелов Б.П. Основы методики силовой подготовки в процессе физического воспитания // Учебно-методическое пособие. - Переяслав-Хмельницкий, 1991. - 18 с.

11. Стеценко А.І. Вплив занять пауерліфтингом на вищу нервову діяльність // Матер. всеукр. симпоз. “Особливості формування та становлення психофізіологічних функцій в онтогенезі”. - Київ-Черкаси, 1995. - С. 84.

12. Давиденко I.М., Лизогуб В.С., Стеценко А.І. Особливості зміни нейродинамічних показників під впливом занять пауерліфтингом // Тези доп. всеукр. конф. з фізіол. людини “Адаптація учнівської молоді до навчальних занять та фізичних навантажень”. - Черкаси, 1993. - С. 18.

13. Стеценко А.І., Лизогуб В.С. Стан вищої нервової діяльності спортсменів-пауерліфтерів та представників інших видів спорту // Матер. всеукр. симпоз. “Особливості формування та становлення психофізіологічних функцій в онтогенезі”. - Київ -Черкаси, 1995. - С. 46.

14. Стеценко А.И., Петренко Ю.А. Психофизиологические критерии спортивного мастерства пауэрлифтеров // Матер. Всеукр. нак. симпоз. “Особливості формування та становлення психофізіологічних функцій в онтогенезі”. - Київ-Черкаси, 1999. - С. 92.

Размещено на .ru