Плазуни Лівобережного Лісостепу України (поширення, морфологія, таксономія, біологія, екологія) - Автореферат

У багатьох біотопах лісостепової зони Лівобережної України плазуни досягають значної чисельності, відіграють помітну роль в екосистемах, є невідємними елементами біорізноманіття. На території Лівобережного Лісостепу до останнього часу були майже відсутні заповідні території, що ускладнює проблему збереження плазунів в регіоні. Хоча на терені Лівобережного Лісостепу плазуни почали систематично вивчатися ще з ХІХ сторіччя, спеціальні сучасні дослідження на цій території майже не проводилися, а регіональні зведення охопили такі регіони України, як Крим (Щербак, 1966), Карпати (Щербак, Щербань, 1980), Правобережне Полісся (Заброда, 1983), Лівобережний Степ (Котенко, 1983), Північно-Західне Причорноморя (Таращук, 1987) та південь степової зони (Кармишев, 2002). Вперше проведено спеціальне дослідження фауни плазунів лісостепу Лівобережної України: уточнено сучасний склад фауни, таксономію звичайної гадюки (гадюка Нікольського розглядається як її підвид, V. berus nikolskii), складено морфологічні описи місцевих популяцій усіх видів плазунів регіону, уточнено поширення, отримано і проаналізовано дані з різних питань екології та біології плазунів у регіоні. Результати дослідження можуть бути використані для пояснення закономірностей поширення тварин, розуміння структури політипічних видів, дослідження гібридних зон плазунів, організації охорони плазунів та розробки заходів зі збереження біорізноманіття в регіоні, при викладанні вузівських курсів герпетології та зоогеографії, складанні визначників плазунів.Перші дані щодо плазунів Лівобережного Лісостепу наведено академіком І. А. Загальна картина герпетофауни регіону, ще неповна і з досить значними неточностями, склалася у другій половині ХІХ сторіччя. Нікольського (1905, 1907, 1915, 1916), які узагальнили тогочасні дані щодо систематики та поширення рептилій і амфібій в Російській Імперії та містили інформацію і про рептилій регіону. Герпетофауни територій, розташованих в лісостеповій зоні Лівобережної України, торкалися численні роботи першої половини ХХ сторіччя та 1950-х рр., які містили дані щодо поширення, біотопічного розподілу, деяких рис екології та систематики плазунів (Браунер, 1906; Кизерицкий, 1913; Шарлемань, 1917; Сухов, 1927а, 1927б, 1928, 1948; Цемш, 1937, 1938, 1939а, 1939б, 1941; Таращук, 1950, 1956; Бурчак-Абрамович, 1954; Гавриленко, 1954; Пащенко, 1954; Пащенко, Межжерин, 1954; Пащенко, 1955). Важливою працею, яка узагальнила здобутки цього періоду вивчення герпетофауни України, став том Фауни України, присвячений рептиліям і амфібіям (Таращук, 1959).В підрозділі за літературними джерелами (Геоботанічне районування ..., 1977; Фізична географія ..., 1982; Маринич и др., 1985; Природа ..., 1987; Маринич та ін., 2003) окреслено межі регіону та подано його карту. Польові дослідження проводилися у 1998-2005 роках протягом усього періоду активності рептилій у більш ніж 90 пунктах шести областей України (Харківської, Полтавської, Сумської, Чернігівської, Київської, Черкаської) на території Лівобережного Лісостепу, а також у суміжних регіонах - у Степу та Лісостепу Росії і Степу Лівобережної Україні, у Лівобережному Поліссі та Правобережному Лісостепу. Чисельність та щільність популяцій визначали, використовуючи маршрутні обліки (Руководство ..., 1989) або метод повторних відловів (Коли, 1979); особин впізнавали за фотографіями, використовуючи природну мінливість фолідозу. При складанні видових описів використано загальноприйняті ознаки та проміри (Терентьев, Чернов, 1949; Даревский, 1956; Определитель ..., 1977; Прыткая ящерица, 1976; Руководство ..., 1989; Разноцветная ящурка, 1993) зі змінами та доповненнями. Оброблено колекційний матеріал з чотирьох вітчизняних музеїв (Музей природи Харківського національного університету; Зоологічний музей Національного науково-природничого музею Національної академії наук України; Зоологічний музей Київського національного університету; Зоологічний музей Дніпропетровського національного університету) та двох колекцій за кордоном (Зоологічний музей Московського державного університету; Зоологічний інститут Російської академії наук).Систематична частина дисертації складається з 11 нарисів по таких видах: черепаха болотяна - Emys orbicularis (Linnaeus, 1758), веретінниця ламка - Anguis fragilis Linnaeus, 1758, ящірка зелена - Lacerta viridis (Laurenti, 1768), ящірка прудка - Lacerta agilis (Linnaeus, 1758), ящірка живородна - Zootoca vivipara (Jacquin, 1787), ящурка різнобарвна - Eremias arguta (Pallas. Нариси містять дані щодо зовнішньої морфології вибірок місцевих популяцій плазунів, ареалу та підвидової структури виду, підвидової приналежності популяцій регіону, поширення в регіоні, біотопів, чисельності, статевої та розмірно-вікової структури популяцій, сезонного та добового ритмів активності, відношення до температури та інших факторів середовища, розмноження, темпів росту, линяння, живлення, ворогів, паразитів, поведінки та сховищ. В усіх видів існує статевий диморфізм, зокрема самки більші за самців у болотяно