Пластична мова сучасної арабської архітектури країн Перської затоки (1970-2010 років) - Автореферат

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИРобота виконана в Харківському державному технічному університеті будівництва та архітектури Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник: кандидат архітектури, доцент Ремізова Олена Ігорівна, Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури Міністерства освіти і науки України, кафедра основ архітектури Офіційні опоненти: доктор архітектури, професор Бенаі Хафізула Амінулович, Донбаська національна академія будівництва та архітектури Міністерства освіти і науки України, зав. кафедри архітектури, декан архітектурного факультету; Захист відбудеться “15“ квітня 2010 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.056.02 в Харківському державному технічному університеті будівництва та архітектури за адресою: 61002, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури за адресою: 61002, м.Архітектура країн Перської затоки разюче змінилася після 1971 р., коли країни Перської затоки здобули незалежність і почався новий етап у їхньому розвитку. Термін «країни, що розвиваються» виявився провісним, і ці країни зробили колосальний ривок як в економічному розвитку, так й у розвитку архітектури. Про це красномовно говорить той факт, що географічна назва Перської затоки стрімко виходить із уживання: тепер прийнято говорити просто «Затока»... Khan в 1995 році в книзі «Contemporary Asian Architects», однак через занадто велику широту охоплення досліджуваних країн, і в ній проблеми країн Затоки виявилися освітлені вкрай слабко. Вивчення сучасної арабської архітектури як і раніше залишається важливим завданням, оскільки жоден з перерахованих авторів не проводить комплексного аналізу пластичної мови сучасної арабської архітектури Затоки.Перший розділ дисертації «Проблеми дослідження регіональної своєрідності сучасної арабської архітектури країн Перської затоки» складається з 3 підрозділів. У звязку із цим у даному дослідженні до сучасної арабської архітектури країн Перської затоки будемо відносити обєкти, побудовані або спроектовані для території цих країн, незалежно від їхньої художньої спрямованості й національної приналежності авторів проектів. Якщо раніше архітектура країн Перської затоки уявлялася периферійним, мало значимим явищем, то зараз в арабському світі роль архітектури цього регіону стає пануючою. В 1970-і роки (1 етап) західні модерністські тенденції набирають силу в регіоні й починають витісняти традиційні арабські риси архітектури, що було обумовлено прагненням цих країн вирватися на міжнародний рівень. До їхнього числа відносяться фірми Halcrow, Atckins, НОК, AEDAS, Asymptote, Behnisch Architects, Gensler, KPF, OMA, ONL, RNL, Skidmore, Owings&Merrill й архітектори Тадео Андо, Френк Гері, Заха Хадід, Жан Нувель, Карлос Отт, Йонг Пей, Хаді Сімаан й ін.Відповідно до поставленої мети на підставі аналізу більше 130 архітектурних проектів і споруд і зіставлення близькосхідних і західних поглядів була вивчена пластична мова сучасної арабської архітектури країн Перської затоки останньої третини ХХ - початку ХХ1 століть. У період з 1970-х до 2010-х рр. удалося виявити чотири основних етапи розвитку архітектури в країнах Перської затоки. 1980-х рр. відзначає початок становлення сучасної арабської архітектури країн, що тільки що звільнилися від колоніальної залежності. Масштабне проектування й будівництво важливих державних будівель майже повністю здійснюється західними фірмами й архітекторами. Формування мови сучасної арабської архітектури здійснюється спільно міжнародними й місцевими архітектурними силами, що усвідомили необхідність і можливість створення архітектурних комплексів найвищого класу, що просувають регіональну культуру на світовий рівень.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Відповідно до поставленої мети на підставі аналізу більше 130 архітектурних проектів і споруд і зіставлення близькосхідних і західних поглядів була вивчена пластична мова сучасної арабської архітектури країн Перської затоки останньої третини ХХ - початку ХХ1 століть.

На основі історико-генетичного дослідження сучасної арабської архітектури країн Перської затоки отримані наступні результати: 1. Традиційна система арабського міста самодостатня й має стійкі ознаки, що забезпечують цілісність системи, тобто монологічна. На відміну від цього, поліфонічність сучасного арабського міста базується на двох принципових векторах: це діалог із власним минулим і діалог із західною культурою. Із втратою «генетичного коду» просторової організації старого міста, нова міська тканина поки не здобуває якості цілісності.

2. У період з 1970-х до 2010-х рр. удалося виявити чотири основних етапи розвитку архітектури в країнах Перської затоки. Перший етап 1970 - поч. 1980-х рр. відзначає початок становлення сучасної арабської архітектури країн, що тільки що звільнилися від колоніальної залежності. Цей період найбільш сильного впливу західної ідеології й проектно-будівельної практики, демонструє невтримну модернізацію будівництва, що супроводжувалася знищенням місцевого архітектурного середовища і її заміною масовим індустріальним будівництвом по західних зразках «Інтернаціонального Стилю». Масштабне проектування й будівництво важливих державних будівель майже повністю здійснюється західними фірмами й архітекторами. Другий етап охоплює 1980 - поч. 1990-х рр., протягом яких формуються місцеві проектні організації, взаємодіючі із західними фірмами, фахівці навчаються в західних вузах. Усвідомлення втрати особливостей регіону підштовхнуло до початку реставраційних робіт місцевих памятників. Переосмислення народних традицій, місцевій індивідуальності й історії сприяло створенню широкого спектра еклектичних творів, у яких стилістичні напрямки важко помітні, але вже зароджуються ідеї відображення регіональної автентичності. Третій етап одержав поштовх у ранніх 1990-х, коли ідеї самоствердження починають реалізовуватися шляхом освоєння західних технологій і матеріалів. Відбувається становлення проектної ідеології нової арабської архітектури. Цей етап відзначений широкою розмаїтістю художніх напрямків і пошуків, повязаних з бурхливим розвитком цифрових і будівельних технологій. Широке розповсюдження одержує дигітальна архітектура, що дозволяє створювати ексклюзивні знакові твори регіону. Проектування здійснюється як західними, так і місцевими фірмами, що активно залучають фахівців з-за кордону. Четвертий етап починається наприкінці 1990-х рр. і триває дотепер. Формування мови сучасної арабської архітектури здійснюється спільно міжнародними й місцевими архітектурними силами, що усвідомили необхідність і можливість створення архітектурних комплексів найвищого класу, що просувають регіональну культуру на світовий рівень. Формуються нові міські структури. Створюються іконічні арт-обєкти світового класу, що уособлюють прогрес регіону - мечеті, музеї, університети, намивні острови, еко-міста.

3. У процесі дослідження виявлені пять проектних підходів, які проявляються всюди в досліджуваному регіоні. Перший - нео-модерністський, тяжіє до монологічного принципу формоутворення. Він однорідний, лаконічний, раціональний у функціональному й конструктивному плані, аскетичний за формою, але байдужний до місцевих умов. Другий - регіонально-етнографічний, має явно виражений діалогічний принцип формоутворення, оскільки звертається до місцевих традицій. На першій стадії свого розвитку він має риси еклектики й постмодернізму. На пізніших стадіях він здобуває ознаки ретроспективізму, традиціоналізму й історизму. Третій - дигітальний підхід, ближче до абстрактного формоутворення авангарду початку ХХ століття, абсолютизує форму в чистому виді й декларує її ексклюзивність й оригінальність. Такі обєкти покликані вражати уяву, говорити про неможливе. Вони притягають до себе увагу й відіграють роль іконічних знаків, що запамятовуються, у місті. Четвертий - біоморфний, використовуючи сучасні засоби цифрових технологій, створює гіпертрофовані природо-образні форми, що сприймаються як своєрідні скульптури в місті. Пятий - ландшафтний футуризм, спрямований на створення антропогенного природного середовища в пустелі й на морі.

Т. ч., сучасну арабську архітектуру країн Перської затоки відрізняють не тільки ті споруди, які мають специфічно арабські ознаки, але й різноманітні по стилістиці обєкти абстрактної й біоморфної геометрії. Стійке прагнення до міжнародної інтеграції, бажання перебороти розрив між старим і новим, західним й східним, стерти межу між країнами, що лідирують й розвиваються, підштовхує місцеві уряди й замовників піднімати рівень місцевої архітектури до висот авангардної західної архітектури.

4. Аналіз семантики й морфології сучасної арабської архітектури показав, що усі найбільш важливі для традиційного способу життя й культури арабів просторові структури й елементи, такі як мінарет, вітрова вежа, купол, внутрішній двір, глуха стіна, арка, кронштейн і т. п., трансформуються у форми й образи хмарочосів, атріумів, рекреаційних просторів, порталів, які здобувають статус знакових навіть у самих супер-нових і західно-ориєнтованих типах споруд. Синтез близькосхідних і міжнародних рис породжує новий морфологічний словник арабської архітектури, що продовжує формуватися на наших очах.

5. Найбільш сильний вплив на становлення пластичної мови сучасної арабської архітектури зробили такі західні течії як модернізм (Ле Корбюзьє, Міс ван дер Рое), Ар Деко (Р. Худ, У. Ван Елен), бруталізм, регіоналізм (О. Німеєр, Л. Кан, К. Тангє), постмодернізм (Р. Вентурі, Ч. Мур), футуризм і дигітальна архітектура, а також сучасні класики Ж. Нувель, Т. Андо, Ф. Гері, К. Отт, Н. Фостер, Р. Колхаас, Й. Пей й ін. У спробах виробити свою власну художню мову архітектори експериментували з безліччю змістів і форм, що часто приводило до цікавого сполучення історичних, традиційних для регіону й інтернаціональних образів (Р. Бадран, Х. Сімаан, З. Хадід). Завдяки цьому на наших очах створюється принципово новий регіонально-етнографічний проектний підхід, що зєднує близькосхідну символіку, пластику й орнаментику із сучасними західними технологіями.

6. Зараз можна констатувати потужне прагнення до формування своєрідної арабської архітектурної мови, у якому орнамент є глибинним структурним законом. Дослідження планів, обємних форм, поверхонь і просторів показало, що орнамент становить структурну основу не тільки традиційного архітектурного обєкта, але і є головним виразним засобом ультрасучасної арабської архітектури. Він поєднує в собі різноманітні прийоми симетрії, пропорціональності, ритмо-метричної організації, цифрових перетворень, а завдяки синтезу традиційного арабського й західного методів архітектурного проектування доповнюється сучасними прийомами аплікації, колажу, подвійного кодування, метафоризації, утрирування й ін.

Т. ч., вступаючи в діалог із західними й східними художніми системами, сучасна арабська архітектура формує поліфонічну язикову систему, багату різноманітними змістами, формами й композиційними прийомами художньої діяльності, здатну виразити ідеї арабських країн Перського затоки, що бурхливо розвиваються.

1. Шахин Н. Ремизова Е. И. Историческая память и современная архитектура арабских стран Персидского залива. // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. - Харків: ХХПІ, 2007. - № 4, 5, 6. - С. 191-197.

2. Шахин Н. Khissy - традиционное поселение в Катаре. // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. - Харків: ХХПІ, 2008. - № 1, 2, 3. - С. 265-273.

3. Шахин Н. Архитектура новых городов стран Персидского залива в контексте арабской культурной традиции (градостроительный аспект) // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. - Харків, 2008. - № 4,5,6. - С. 201-212.

4. Шахин Н. Толерантность и плюрализм современной арабской архитектуры стран Персидского залива // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. - Харків, 2009. - № 1,2. - С. 117-126.

5. Шахин Н., Ремизова Е. И. Формы взаимодействия западных и восточных воззрений в современной арабской архитектуре стран Персидского залива // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. - Харків, 2009. - № 5. - С. 96-102.

6. Шахин Н. Н. Орнамент - универсальный структурный закон современной арабской архитектуры стран Персидского залива // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв: Зб. наук. пр. - Харків: ХДАДМ, 2009. - № 16. - С. 172-186.