Питання удосконалення методики аналітичної обробки інформації в функціонально розвинутих системах управління - Статья

ПИТАННЯ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИКИ АНАЛІТИЧНОЇ ОБРОБКИ ІНФОРМАЦІЇ В ФУНКЦІОНАЛЬНО РОЗВИНУТИХ СИСТЕМАХ УПРАВЛІННЯ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ПРОМИСЛОВИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ ТА ВИРОБНИЧИМИ ОБЄДНАННЯМИA TECHNIQUE OF ANALYTICAL INFORMATION PROCESSING IN FUNCTIONALLY DEVELOPED CONTROL SYSTEMS OF В статті вирішено проблему удосконалення методики економічного аналізу за комплексом напрямів: підвищення комплексності аналізу; акцентування уваги на найбільш важливих з точки зору інтересів кандидат економічних наук, доцент, Проректор з науково-педагогічної роботи ВНЗ "Миколаївський політехнічний інститут" підприємства питаннях; посилення оперативності аналізу; правильне застосування методичних положень аналізу, які забезпечують глибину висвітлення та дослідження виробничо-господарської діяльності, та інші. В статье решена проблема совершенствования методики экономического анализа по комплексу направлений: повышение комплексности анализа; акцентирование внимания на наиболее важных с точки зрения интересов предприятия вопросах; усиление оперативности анализа; правильное применение методических положений анализа, которые обеспечивают глубину освещения и исследования производственно-хозяйственной деятельности, и другие. In article the problem of improvement of a technique of the economic analysis on a complex of the directions is solved: increase of complexity of the analysis; emphasis of attention to the most important from the point of view of interests of the enterprise questions; strengthening of efficiency of the analysis; the correct application of methodical provisions of the analysis which provide depth of lighting and production economic activity research, and others.В епоху бурхливого розвитку продуктивних сил постіндустріального суспільства, який виступає результатом дії науково-технічного прогресу, методи управління виробництвом повинні постійно удосконалюватися та відповідати новим вимогам економічного і соціального життя. Сказане у повної мірі відноситься і до методики економічного аналізу виробничо-господарської діяльності промислових підприємств та виробничих обєднань, яка відіграє роль робочого інструменту у висвітленні і виявленні резервів зростання ефективності виробництва та покращення якості продукції. Мова йде про те, щоб методика економічного аналізу виходила із найважливіших принципів сучасного інформаційно-орієнтованого виробництва, і в першу чергу, порівняння витрат і результатів для наступної їх оцінки. ЕКОНОМІКА, ФІНАНСИ, ПРАВО включати в себе цілий ряд напрямків: підвищення комплексності аналізу; акцентування уваги на найбільш важливих з точки зору інтересів підприємства питаннях; посилення оперативності аналізу; правильне застосування методичних положень аналізу, які забезпечують глибину висвітлення та дослідження виробничо-господарської діяльності, та інші.Характерна особливість сьогоденного етапу розвитку економіки є у тому, що в процесі управління виробництвом доводиться одночасно вирішувати не окремі завдання, а взаємоповязані комплекси складних економічних, технічних та соціальних задач. Однак тільки повнота та всебічність не вичерпують принцип комплексності аналізу; дуже важливу роль відіграє вивчення діяльності, подій, напрямків розвитку та факторів впливу на різних рівнях управління виробництвом в їх взаємному звязку та взаємної обумовленості. Увага в методиці, на сам перед, повинна бути звернена на головні аспекти розвитку виробництва, які мають в сучасних умовах першочергове значення для підвищення його ефективності. У сучасної практиці на перше місце висувається не просто вивчення виконання показників, передбачених планом, як це мало місце у порівняно недалекому минулому, а вивчення наукової обґрунтованості та напруги планових завдань, вивчення динаміки зростання ефективності виробництва в результаті використання досягнень науково-технічного (інноваційного) прогресу, покращення якісних характеристик та технічних параметрів продукції, найбільш повного використання усіх внутрішньовиробничих резервів. В цих умовах особливо зростає роль методики аналітичної обробки інформації діяльності промислових підприємств та виробничих обєднань, яка повинна забезпечувати встановлення в економічних показниках частки економічного ефекту за рахунок результатів дії науково-технічного прогресу, швидкість окупності капітальних інвестицій, повязаних з проведенням заходів із технічного удосконалення виробництва, визначення втрат від недостатнього використання досягнень науки і техніки, а також виявлення наявних у цієї області резервів підвищення ефективності виробництва.

Характерна особливість сьогоденного етапу розвитку економіки є у тому, що в процесі управління виробництвом доводиться одночасно вирішувати не окремі завдання, а взаємоповязані комплекси складних економічних, технічних та соціальних задач. В цих умовах величезного значення набуває фактор комплексності аналітичної обробки інформації.

Аналітична обробка інформації - це на сам перед фундаментальне, повне дослідження усіх без виключення сторін та показників виробничо-господарської діяльності промислових підприємств та виробничих обєднань. Однак тільки повнота та всебічність не вичерпують принцип комплексності аналізу; дуже важливу роль відіграє вивчення діяльності, подій, напрямків розвитку та факторів впливу на різних рівнях управління виробництвом в їх взаємному звязку та взаємної обумовленості. В.І. Ленін підкреслював, що для того «щоб дійсно знати предмет, потрібно охопити, вивчити усі його сторони, усі звязки та «опосередкування» [4, с. 290]. Навіть сама велика група показників виробничо-господарської діяльності, які розглядаються поза їх глибинних звязків, не може надати повної уяви про дійсну ефективність виробництва. Та на сам кінець, аналітична обробка інформації передбачає безперервне вивчення процесів виробничо-господарської діяльності, яке означає, що аналіз повинен бути оперативним, ретроспективним і перспективним.

Якісні зміни у економіці нашої країни настійно вимагають по-новому підходити до методики аналітичної обробки інформації та до критеріїв оцінки ефективності виробничо-господарської

1’2014 діяльності промислових підприємств і виробничих обєднань. Увага в методиці, на сам перед, повинна бути звернена на головні аспекти розвитку виробництва, які мають в сучасних умовах першочергове значення для підвищення його ефективності. В.І. Ленін неодноразово проводив думку про те, що із усього комплексу безлічі питань із управління виробництвом «потрібно вміти відокремити практично найважливіше … » [5, c. 122]. У сучасної практиці на перше місце висувається не просто вивчення виконання показників, передбачених планом, як це мало місце у порівняно недалекому минулому, а вивчення наукової обґрунтованості та напруги планових завдань, вивчення динаміки зростання ефективності виробництва в результаті використання досягнень науково-технічного (інноваційного) прогресу, покращення якісних характеристик та технічних параметрів продукції, найбільш повного використання усіх внутрішньовиробничих резервів.

Найважливішим принципом економічної політики, який лежить в основі управління нашою економікою, виступає принцип планомірності. Саме планування було і залишається центральною ланкою системи управління. Цей факт висуває відповідні вимоги до методики економічного аналізу виробничо-господарської діяльності промислових підприємств та виробничих обєднань.

У звязку із розширенням масштабів та прискоренням темпів науково-технічного прогресу однією із актуальних задач аналізу стає визначення його ролі у підвищенні ефективності виробництва. Поряд із збільшенням економічного ефекту від впровадження заходів із науки та техніки, на промислових підприємствах і в виробничих обєднаннях зявилася тенденція виникнення якісно нової групи виробничо-господарських втрат, що проявляється у зменшенні отриманого ефекту в результаті недостатнього використання досягнень науково-технічного прогресу.

Такому положенню неабиякою мірою сприяє та обставина, що на практиці за рядом причин планування результатів науково-технічного прогресу не забезпечене відповідною системою обліку і контролю. Наприклад, із звітних даних промислових підприємств і виробничих обєднань неможливо отримати інформацію про зростання показників ефективності виробництва під впливом науково-технічного прогресу. В цих умовах особливо зростає роль методики аналітичної обробки інформації діяльності промислових підприємств та виробничих обєднань, яка повинна забезпечувати встановлення в економічних показниках частки економічного ефекту за рахунок результатів дії науково-технічного прогресу, швидкість окупності капітальних інвестицій, повязаних з проведенням заходів із технічного удосконалення виробництва, визначення втрат від недостатнього використання досягнень науки і техніки, а також виявлення наявних у цієї області резервів підвищення ефективності виробництва. Саме на цьому питанні передбачають зараз акцентувати увагу в методиці аналізу багато які вчені та працівники промисловості.

4

Найважливішими критеріями при оцінці ефективності роботи промислових підприємств і виробничих обєднань виступають показники покращення якості продукції та роботи. Із усією впевненістю можливо сказати, що проблема якості користується не достатньою увагою з боку фахівців. Навпаки, практично можливо відзначити той беззаперечний факт, що існує незначна кількість наукових робіт із економічного аналізу, в яких автори у тієї чи іншої мірі підіймали би питання повязані з аналізом якісних характеристик та техніко-економічних периметрів промислових видів продукції. Однак, як відзначає авторський колектив у складі М.І. Баканова, А.М. Кашаева, А.Д. Шеремета: «якщо узагальнити все написане про це, тоді можливо зробити висновок, що рівень розроблення методики аналізу якості продукції ще далеко не відповідає сучасним вимогам» [6, с. 154].

Тому методика аналітичної обробки інформації повинна сприяти виявленню резервів покращення якості і дозволяти оцінити роботу кожного колективу, кожного виконавця з урахуванням того вкладу, який внесено ними у підвищення якості кінцевої продукції, а також тієї дії, яку зроблено ними на покращення результатів роботи інших учасників виробництва.

Ще один обєкт дослідження, на який потрібно було б звернути увагу в методиці економічного аналізу, - внутрішньовиробничі резерви. Всебічний аналіз резервів, наявних у промислових підприємств та виробничих обєднань, допомагає сформулювати ключові напрямки розвитку у вирішенні технічних, економічних та соціальних завдань і науково обґрунтувати шляхи підвищення ефективності виробництва. Методика аналізу повинна утримувати в собі систему виявлених резервів підвищення ефективності виробництва за рівнями управління, за різними напрямками розвитку господарської діяльності та окремим елементам виробничого процесу надавати апарат для їх наступного узагальнення і комплексної оцінки.

Дуже важливе значення при аналізі внутрішньовиробничих резервів має проблема їх пріоритетів з точки зору національних господарських інтересів. У цьому звязку методика аналізу повинна орієнтувати на пошук таких резервів, які забезпечують розвиток виробництва за рахунок всемірного підвищення його інтенсифікації, тобто випереджаючого зростання результатів виробництва по відношенню до витрат.

Динамічність господарських процесів на промислових підприємствах і у виробничих обєднаннях, часта зміна умов, в яких вони протікають, потребують посилення оперативності управління з метою вироблення своєчасних управлінських впливів, необхідних для їх регулювання та оптимізації. Потрібна для цього інформація може бути отримана тільки із оперативного аналізу. Переважна більшість фахівців із аналізу вважає оперативним щоденний аналіз, який проводиться в межах робочого дня або зміни та слідує безпосередньо за ходом здійснення виробничо-господарських процесів. Така точка зору більше усього характеризує зміст оперативного аналізу, ЕКОНОМІКА, ФІНАНСИ, ПРАВО відображаючи його найголовніший принцип - негайну реакція на відхилення від завданого рівня економічних, технічних та соціальних параметрів виробничого процесу.

Природно, що обєктами оперативного аналізу повинні бути не усі відхилення, а в основному такі, не усунення яких може призвести до зриву в досягненні цілей, які встановлені перед тим або іншим виробничим підрозділом. Це визначає якісно інший зміст методики оперативного аналізу у порівнянні з методикою ретроспективного (щомісячного, щоквартального, щорічного) та перспективного аналізу, в якої однозначно і чітко повинні бути вирішені питання про склад обєктів оперативного аналізу на різних рівнях управління виробництвом, склад початкової інформації, час та способи отримання тих або інших показників, характер використання оперативної аналітичної інформації. Особливу увагу в методиці потрібно звернути на своєчасність формування даних оперативного аналізу. З точки зору оперативного аналізу більш важливо мати своєчасну інформацію про тенденції розвитку виробничих процесів, аніж абсолютно точні дані, які отримують із запізненням, за межами часового циклу оперативного управління.

До найважливіших напрямків удосконалення методики економічного аналізу виробничо-господарської діяльності промислових підприємств та виробничих обєднань належить також і правильне застосування методичних положень аналізу і наявних в його арсеналі різних способів та прийомів, які забезпечують потрібну глибину дослідження виробничих процесів і виявлення впливу на кінцеві результати виробництва первинних факторів. Цей напрямок займає провідне місце в дослідженнях вчених-економістів. Так, зокрема, І.І. Каракоз в однієї із своїх робіт відзначає, що «вирішення проблеми удосконалення методики економічного аналізу з точки зору його впливу на ефективність управління виробництвом передбачає правильне та вичерпне сполучення і дотримання методичних положень аналізу, які забезпечують глибоке дослідження економічних явищ» [7, с. 158].

Еtrialічний аналіз господарської діяльності промислових підприємств та виробничих обєднань - це, на сам перед, факторний аналіз, тому що в процесі дослідження постійно виникає необхідність у визначенні меж зміни того або іншого економічного показника, які утворюються в результаті зміни різних зовнішніх та внутрішніх факторів впливу. Між тим, у окремих авторів статей та робіт із аналізу передбачувані методи аналітичних розрахунків не призводять до дійсного виявлення впливу окремих факторів на результати виробництва. Це відбувається, як правило, внаслідок заміни первинних факторів факторами вторинними, заміні одних синтетичних показників іншими. Наприклад, досить часто при аналізі зміни обсягу виробництва в якості одного із первинних факторів, які впливають на розмір цієї зміни, приймається середньочасовий виробіток одного працівника, який по суті виступає вторинним фактором, який залежить від зміни цілого ряду факторів, повязаних з технічним рівнем

5

ЕКОНОМІКА, ФІНАНСИ, ПРАВО виробництва, організацією виробництва, умовами праці і інше. Схожі випадки часто-густо зустрічаються в аналізі собівартості продукції, в аналізі прибутку, рентабельності і інших синтетичних показників.

А. Болтянський із цього приводу пише: «Первинні фактори заміняти вторинними факторами не можна. В період довоєнних пятиліток, коли основним шляхом розвитку виробництва були екстенсивні фактори його зростання, таке змішення не відігравало істотної ролі, оскільки частка ефекту в покращенні техніко-економічних показників була незначною. Тепер при вирішальному впливі технічного прогресу на підвищення ефективності виробництва подібна нечіткість може призвести до небажаних наслідків. Підмінюючи фактори показниками, визначаючи покращення одного показника іншими показниками, можна не лише не розкрити, за рахунок чого забезпечена хороша робота, які конкретні заходи науково-технічного процесу ефективні, що зроблено в цієї області, але і скрити підвищення ефективності за рахунок конюнктурних джерел» [8, с. 121].

Ще одна причина того, що аналіз проводиться поверхнево - недостатнє обґрунтування застосування тих або інших методів при вирішенні конкретних аналітичних задач (практика свідчить, що застосування різних методів при вирішенні однієї і тієї ж задачі у ряді випадків веде до отримання неоднакових за глибиною та точністю результатів), а також недостатнє використання економіко-математичних методів, які найбільше відповідають вимогам глибини та широти аналітичних розрахунків. Доцільність застосування економіко-математичних методів в аналізі виробничо-господарської діяльності промислових підприємств та виробничих обєднань вперше була обґрунтована М.З. Рубіновим в 1962 р. [9]. Подальший розвиток означеного питання знайшов висвітлення в роботах таких дослідників як А.Д. Бутко [10], О.І. Кольвах [11], С.С. Ованесян, А.С. Нечаєв [12, 13] та інших. Однак в області застосування економіко-математичних методів наявні недоліки та невирішені питання: запропоновані до використання в аналізі методи частенько носять загальноекономічний характер і не спрямовані на вирішення на промислових підприємствах та у виробничих обєднаннях конкретних специфічних завдань економічного аналізу; при використанні економіко-математичних методів не орієнтуються на можливість застосування машин електронних цифрових та стандартних програм для виконання трудомістких розрахунків; рівень підготовки економічних кадрів промислових підприємств та виробничих обєднань ще не повністю задовольняє вимогам застосування в аналізі економіко-математичних методів. Саме названі обставини стримують впровадження цих методів у сферу аналізу виробничо-господарської діяльності. І цілком резонно пише із цього приводу А.Я. Боярський, що «без оволодіння та застосування математичних методів неможливо підняти на більш високий ступінь економічний аналіз» [14, с. 98]. Рамки цієї роботи не дозволяють торкнутися навіть у загальних рисах інших питань удосконалення

1’2014 методики економічного аналізу господарської діяльності промислових підприємств та виробничих обєднань. Над вирішенням цих питань зараз працюють багато центральних науково-дослідних інститутів, проблемних лабораторій та кафедр вищих навчальних закладів, а також галузевих науково-дослідних організацій і підприємств. Наприклад, створені та успішно застосовуються методичні матеріали із економічного аналізу у електронної, верстатобудівної, суднобудівної і інших галузях промисловості. Однак підняті повсякденною практикою нові складні завдання вимагають поглиблення та продовження наукового пошуку.

У цьому звязку уявляється доцільним зупинитися на розгляді тільки деяких питань удосконалення методики економічного аналізу господарської діяльності промислових підприємств та виробничих обєднань, які були, зокрема, вирішені в суднобудівної промисловості.

Суднобудування за класифікацією Державного комітету статистики України належить до галузей машинобудування, але виділяється серед них більш складним характером виготовлюваної продукції та більш складною організацією виробництва і управління. Суднобудівна промисловість включає в себе безпосередньо суднобудівні і судноремонтні підприємства, заводи судового машино- та приладобудування, а також інші підприємства. Кожний із видів підприємств характеризується своїми особливостями планування та управління ходом виробничо-господарського процесу, але найбільш складними серед них з точки зору процесів управління і аналізу являються суднобудівні та судноремонтні заводи.

Тому удосконалення методики економічного аналізу діяльності суднобудівних підприємств базувалося, на сам перед, на врахуванні галузевих особливостей: індивідуальний та дрібносерійний характер виробництва; різноманіття різних типів суден, що будуються одночасно; специфічні умови побудування головних суден; велика тривалість циклу будування; застосування спеціальних будівельних місць (стапелів, елінгів, доків тощо), які визначають виробничу потужність підприємств; великий обсяг та велика номенклатура споживаємих матеріальних ресурсів; виключна взаємозаміна; нерівномірність споживання матеріальних ресурсів за окремими календарними періодами; невідповідність відсотків зростання витрат за суднами, які будуються та відсотків просування їх технічної готовності; застосування розрахунків із замовниками за частковою готовністю суден; наявність великих обсягів незавершеного виробництва; нерівномірність за окремими календарними періодами обсягу випуску готової продукції, її реалізації і інше. А у звязку з тим, що в складі суднобудівної промисловості наявні ще й і судноремонтні підприємства, заводи судового машино- та приладобудування, однією із вимог, яка висувається до методики, була максимізація можливого врахування особливостей кожної із вказаних груп підприємств.

Велику увагу при розробленні методики аналітичної обробки інформації було приділено

6

принципу комплексності за рахунок охоплення усіх сторін господарської діяльності промислових підприємств, виробничих обєднань та їх внутрішніх підрозділів. З цією метою був заново розроблений та включений до методики ряд розділів аналізу виробничо-господарської діяльності суднобудівного підприємства. Зокрема, це відноситься до аналізу техніко-організаційного рівня виробництва суднобудівного підприємства, аналізу стану норм і нормативів, аналізу якості продукції та роботи і деяким іншим розділам. Нижче наведена структурна схема методики ретроспективного (наступного) аналізу показників виробничо-господарської діяльності промислового підприємства з урахуванням включення до неї нових аналітичних розділів (рис. 1).

Наведений перелік із чотирнадцяти розділів методики дозволяє при її використанні на практиці провести всебічне та вичерпне дослідження господарської діяльності промислового підприємства та виробничого обєднання, виявити потенційні

ЕКОНОМІКА, ФІНАНСИ, ПРАВО резерви підвищення ефективності виробничого процесу, отримати комплексну оцінку результатів діяльності.

Звісно, що при переході на більш низький рівень управління обєктами аналізу та скороченні періодичності його проведення потрібна комплексність дослідження виробничо-господарської діяльності може бути забезпечена і меншою кількістю розділів, які включаються в методику аналізу. Так, наприклад, методика оперативного аналізу роботи цехів основного та допоміжного виробництва на суднобудівному підприємстві включає в себе тільки шість розділів: аналіз забезпеченості виробництва робочою силою і її використання; аналіз забезпеченості виробництва матеріальними ресурсами та їх використання; аналіз забезпеченості виробництва основними засобами і їх використання; аналіз обсягу виробництва продукції; аналіз якості продукції та робіт; аналіз витрат на виробництво і собівартості продукції.

Аналіз техніко-організаційного рівня суднобудівного підприємства

Аналіз стану норм і нормативів

Аналіз обсягу виробництва і реалізації продукції

Аналіз якості продукції та роботи

Аналіз труда і заробітної плати

Аналіз використання основних засобів

Аналіз матеріально-технічного постачання і використання матеріальних ресурсів

Аналіз собівартості продукції

Аналіз прибутку і рентабельності

Аналіз утворення і використання фондів економічного стимулювання

Аналіз фінансової діяльності і фінансового стану підприємства

Аналіз ефективності виробництва

Аналіз виконання плану соціального розвитку колективу підприємства

Комплексна оцінка результатів діяльності підприємства

Рис. 1. Структурна схема методики ретроспективного (наступного) аналізу виробничо-господарської діяльності суднобудівного промислового підприємства та виробничого обєднання

7

ЕКОНОМІКА, ФІНАНСИ, ПРАВО

До того ж, комплексність методики економічного аналізу була істотно підвищена за рахунок доробки та доповнення раніше існуючих традиційних розділів аналізу (аналізу обсягу виробництва і реалізації продукції, аналізу праці та заробітної плати, аналізу собівартості, аналізу фінансового стану підприємства і інше). У цьому звязку, наприклад, в методиці аналізу обсягу виробництва та реалізації продукції була удосконалена традиційна методика аналізу готової і реалізованої продукції. Особлива увага була звернена на оцінку обґрунтованості та напруженості планових завдань, і, головне, був розроблений ряд методичних положень із аналізу основної номенклатури готової продукції, товарного випуску, недосконалого виробництва.

Ще одним напрямком удосконалення методики економічного аналізу у суднобудуванні, який підвищує його комплексність, стало подальше поглиблення факторного аналізу. Так, при аналізі обсягу виробництва, продуктивності праці, собівартості, фонду заробітної плати і інших найважливіших якісних показників та характеристик господарської діяльності промислового підприємства та виробничого обєднання в методиці з цією ціллю було передбачено економіко-математичний апарат, який дозволяє встановити величину зміни вказаних показників під впливом факторів: а) повязаних із підвищенням технічного рівня виробничо-господарської діяльності (впровадженням прогресивної технології; автоматизацією і механізацією фізичної праці на допоміжних роботах; модернізацією оснащення, інструмента та інше); б) повязаних із покращенням організації виробничо-господарської діяльності та праці (зміною спеціалізації виробництва, яке не повязане з впровадженням нової техніки; укрупненням партії виробів; розвитком стандартизації та уніфікації; впровадженням заходів із наукової організації праці; скороченням втрат від браку; скороченням відхилень від нормальних умов праці і інше); в) повязаних із зміною структури виробництва продукції (зміною питомої ваги видів продукції з різною трудомісткістю; зміною питомої ваги кооперованих постачань та інше). Для отримання обєктивної оцінки наявних у промислових підприємств та виробничих обєднань резервів підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності в методиці передбачена диференціація факторів на інтенсивні та екстенсивні, які залежать і не залежать від діяльності субєктів господарської діяльності.