Питання щодо вживання запозичень (на прикладі будь-якої мови чи споріднених мов) - Реферат

4. Структурні типи слів іншомовного походженняЗагальновідомим є той факт, що запозичена лексика у складі сучасної української мови посідає значне місце і сягає своїм корінням у далеке минуле. У сучасній мовознавчій літературі з питань запозичень розрізняють екстралінгвістичні та інтерлінгвістичні причини появи запозиченої лексики. До причин зовнішніх насамперед належать контакти між народами, зумовлені як близькістю географічного розташування (що не є обовязковим), так і потребами спільного розвязання певних політичних, економічних питань, культурним та науковим обміном. Суто лінгвістичними причинами запозичування є: а) потреба у поповненні, а то й створенні якоїсь лексико-семантичної групи, відсутньої або недостатньої в певний історичний момент у мові, що запозичає; в) вищий ступінь термінологічної визначеності запозичуваного слова, яка склалася в мові-(чи мовах)-джерелі, порівняно з існуючим у приймаючій мові відповідником.Питання про місце і роль слів іншомовного походження, про межі їх уживання в українській мові неодноразово піднімалося протягом зазначеного періоду, зумовлюючись кардинальною проблемою того часу: створення такої літературної мови, яка б, не втрачаючи своєї народної основи, була б здатна обслуговувати вищі сфери людської думки, стати мовою нації, освіти. У 70 - х роках ХІХ ст. питання про ставлення до іншомовних слів, про принципи творення української термінології знайшло прогресивне розвязання в працях М.П. Драгоманова. Він вважав, що утворення наукової термінології може відбуватися різними шляхами: "Тут можуть стати у пригоді й одноплемінні мови, і переклад слів, і виробка нових коренів, а часом потрібно буде зоставити і слова романські або германські, коли вони вже вжились скрізь, увійшли у громадську мову, прийняли народну фонетику і дали од себе походні". Грінченко, який у статті "Галицькі вірші" докоряв галицьким поетам, що вони насичують свою мову "москалізмами", "полонізмами" та "провінціалізмами". При цьому йдеться не про первісне етимологічне джерело, а найближче - ту мову, в якій склалося дане значення слова і з якої воно потрапило з цим значенням безпосередньо або через посередництво іншої мови в мову приймаючу.Так, слово менеджмент в українській мові є матеріальним запозиченням з англійської: українське слово відтворює не лише значення англійської management, а також її звучання й написання. Серед матеріальних запозичень розрізняють запозичення усні, які проходять «на слух» без урахування письмового образу слова в мові-джерелі, і запозичення з письмових текстів, чи з урахуванням письмового образу слова. Під час фонетичного освоєння запозичених слів іншомовні фонеми передають близькими до них українськими, наприклад, фонему h передають як х (hall - хол) чи як г (hotel - готель, hospital - госпіталь) тощо. Граматичне освоєння запозичених слів полягає в набутті ними граматичних значень української мови, наприклад, відмінювання: manager - менеджер, менеджера; killer - кілер, кілерам; scanner - сканер, у сканері; дієвідмінювання - менеджерять, менеджерити; сканувати, сканують; додаванні українських афіксів: менеджеритися, антипіаритися тощо. Поширеним явищем є зміна частиномовного статусу слів іншомовного походження, наприклад, дієслова, які в англійській мові мали закінчення-ing, в українській мові набули категорію іменника: to tune (tuning) - тюнинг, to consult (consulting) - консалтинг, to monitor (monitoring) - моніторинг.Запозичення мали великий вплив на розвиток української літературної мови. Лексичні запозичення є одним із способів поповнення словникового складу будь-якої мови протягом усієї історії її існування.

Зміст

Вступ

1. Причини появи запозиченої лексики

2. Проблеми класифікації та встановлення хронології запозичень

Запозичення мали великий вплив на розвиток української літературної мови. Лексичні запозичення є одним із способів поповнення словникового складу будь-якої мови протягом усієї історії її існування. Проблеми дослідження запозиченої лексики не нові, але й досі вони залишаються розглянутими лише частково.

Інтенсивне переймання іншомовних слів зумовлюють інтерлінгвістичні (комунікативні, наукові, виробничі, словотворчі) та екстралінгвістичніні (економічні, суспільно-політичні, культурні, наукові, соціально-психологічні), облігаторні й факультативні чинники, які на сучасному етапі розвитку мови підтримувані інтеграційними процесами.

Проникаючи в мову, лексеми проходять кілька етапів адаптації іншомовного слова в українській мові, серед яких найважливішими є такі: 1) початковий (чи етап проникнення іншомовної лексеми до мови-рецептора);

2) період запозичання;

3) підпорядкування законам сучасної української літературної мови;

4) реєстрація іншомовних слів у словниках та фіксація їхнього входження до складу фразеологічних зворотів.

Під час зясування особливостей графічної, фонетичної, граматичної чи семантичної адаптації виявляється невпорядкованість цього процесу, про що свідчать випадки відхилення від норми, наприклад, передача англійських g, h українською х, англійської w - українською у. Активна деривація, яка відбувається на базі новозапозиченої соціально-економічної лексики, актуалізує й робить продуктивними низку словотворчих суфіксів (-ник, - ик, - ець, - к), суфіксоїдів, префіксоїдів, що активізують словотворчі процеси в українській мові. запозичений лексика іншомовний фонетичний

Джерела використаної інформації

Вступ

Тема цього реферату «Питання щодо вживання запозичень (на прикладі будь-якої мови чи споріднених мов)».

Ця тема є актуальною, тому що різні народи, в тому числі й український, постійно контактують між собою. В процесі обміну інформації відбувається й обмін мовними елементами. Тому вивчення розвитку української мови вимагає дослідження іншомовних елементів, їх місця та ролі у мові, що приймає. Ціла низка лінгвістів займалася цим питанням, але й досі воно залишається вивченим лише частково.

Обєктом мого дослідження є іншомовні, зокрема англійськомовні, лексичні запозичення в сучасній українській мові.

Предметом дослідження є шляхи пристосування іншомовних лексичних запозичень до системи сучасної української мови.

Основна мета роботи - розглянути та дослідити іншомовні лексичні запозичення в українській мові.

Теоретичне значення цієї роботи полягає в тому, що вона сприяє вирішенню проблеми щодо історичних шляхів становлення, формування та розвитку сучасної української мови. Щодо відкритості її структури для запозичень та її адаптуючих властивостей, щодо шляхів поповнення лексичного складу мови.

Практичне значення полягає в подальшому використанні наслідків роботи при вивченні теми "Запозичення" у вузі.1. Самійленко - 1918; Самійленко В. Чужомовні слова в українській мові/В. Самійленко. - К.: Шлях, 1918.

2. Акуленко - 1959; Акуленко В. В. Про історичні джерела лексичних інтернаціоналізмів/В. В. Акуленко//Питання історичного розвитку української мови: тез. доп. - Х., 1959.

3. Битківська - 2008; Битківська Я. В. Тенденції засвоєння і розвитку семантики англізмів у сучасній українській мові: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова»/Я. В. Битківська. - Івано-Франківськ, 2008.

4. Історія української мови: Лексика і фразеологія/В. О. Винник, В. Й. Горобець, В. Л. Карпова та ін.; редкол.: В. М. Русанівський (відп. ред.) та ін. - К.: Наук. думка, 1983.

5. Історія української мови: хрестоматія: навч. посіб. для студентів вищ. навч. закладів/упоряд. С. Єрмоленко, А. Мойсієнко. - К.: Либідь, 1996

6. Лисиченко - 1997; Лисиченко Л. А. Лексико-семантична система української мови/Л. А. Лисиченко. - Х.: ХДПУ, 1997.

Размещено на .ru